Небо, повне зірок - Олег Євгенович Авраменко

…Це конче необхідний крок, бо інакше під загрозою опиняться життя всіх тридцяти тисяч людей і п’ятдесяти тисяч людських ембріонів у кріоґенних камерах. Решта інформації — при зустрічі.

ІКС, с/н: DA-685, корабель „Ковчег-2”.

Згаданих у тексті карт було шістдесят сім, послідовно пронумерованих. Вони являли собою тривимірні зображення планет з чіткими наземними орієнтирами і сіткою порталів над ними. Під номером першим фігурувала карта Шамбали-1 (за термінолоґією ІКСа, Інферно-1). Один з її порталів було позначено словом „початок”. На наступних картах було вказано вхідні та вихідні портали, сполучені стрілками. А шістдесят сьома зображала сам Едем-1068 з орієнтовним місцем розташування тимчасової бази. Для більшої зручності карти всіх планет мали систему ґеоґрафічних координат, причому на кожній з них нульовий меридіан (який, на відміну від полюсів та екватора, є об’єктом відносним) проходив через центр вхідного порталу.

Перші три світи на цьому маршруті були повністю зруйновані — Інферно. Далі йшли зруйновані частково — Лімбо, що чергувалися з Едемами — планетами, які зовсім не зазнали руйнувань. А починаючи з тридцять сьомої планети, шлях проходив винятково через Едеми; вочевидь, чимраз далі від центральної частини Мережі Світів.

— А „Ковчег”, вірніше, його штучний розум, виявився поетом, — зауважила Краснова. — Он які назви вигадав! Мертві планети — Інферно, пекло. Відносно постраждалі — Лімбо, чистилище. Не зачеплені катастрофою — Едеми.

— Між іншим, — додала Ґамбаріні, — планети стовідсотково земного типу. Істоти, що створили Мережу Світів, напевно потребували для життя таких самих природних умов, що й ми. І добирали планети дуже ретельно, лише найкращі. Судячи з зображень, Едеми й справді нагадують райські кущі.

— Рекреаційна зона, — прокоментував Штерн. — Відпочинок у дикому, незайманому оточенні, сафарі всілякі. Привілля для потенційних Робінзонів: якщо втомився від темпу життя в цивілізованому світі, то обирай незаселену планету на свій смак і живи на ній у гордій самотності. Ну, можна прихопити з собою П’ятницю — чоловічої або жіночої статі, залежно від смаків… Гм. Хоча залишається питання, чи були будівничі Мережі двостатеві.

— Можна не сумніватися, — сказав Йосідо. — Всі вищі тварини, виявлені нами на різних планетах, неодмінно поділяються на самок та самців.

— Це не арґумент, — заперечив я. — Ми дослідили лише крихітну частину нашої Галактики. А ти поширюєш цей мізерний досвід мало не на весь Всесвіт.

— Не поширюю, а екстраполюю, — уточнив Хіроші. — Це просто моє припущення. І, водночас, моє непохитне переконання. Треба дивитися в глиб речей, у корінь, в основу. А що лежить в основі всього живого? Білок. А в основі білка? Амінокислоти. Всі відомі нам іншопланетні форми життя є виключно білковими, до того ж складаються з таких самих амінокислот, що й на Землі. Амінокислоти — це універсальна мова, якою Господь Бог пише свою космічну книгу життя.

— Ви вірите в Бога, Хіроші? — запитав у нього Лопес.

— Однозначно, сер. Проте не в якийсь вищий дух, що наглядає за нами, судить нас за наші вчинки, одних прощає, інших карає. Ні, я вірю в іншого Бога. У Творця всього сущого у Всесвіті. Мій атеїзм здимів, щойно я серйозно зайнявся біолоґією. У цій науці Господь стукає в кожні двері й отак вкрадливо питає: „А вгадайте, діти мої, чому за всієї різноманітності планет життя всюди ґрунтується на однакових принципах? Хто так улаштував?”

— Дуже цікаво, — сказав адмірал. — Ми неодмінно поговоримо про це… якось згодом, на дозвіллі. А наразі маємо інші, нагальніші справи. — І вже звернувся до мене. — Питання про те, летіти на Едем-1068 чи ні, не стоїть. Безумовно, треба летіти. Тільки як — всі разом на „Гермесі” чи спорядимо шатл з розвідувальною ґрупою?

Пропонуючи другий варіант, Лопес явно мав на увазі, що розвідувальну ґрупу очолить він.

— Шатл не годиться, — рішуче відповів я. — Шістдесят шість тунелів — шлях неблизький, і як капітан я катеґорично проти того, щоб надовго розділяти екіпаж. Крім того, шатл практично беззахисний, а на Едемі-1068 може бути що завгодно — в кращому разі, геть схиблений „Ковчег-2”, який досі чекає на зустріч з високорозвиненою іншопланетною цивілізацією. Тому летимо на „Гермесі”. Зрештою, це також буде міжзоряна подорож.

Лопес згідно кивнув:

— І не просто міжзоряна, а міжгалактична.

*

Політ через шістдесят п’ять проміжних планет забрав у нас трохи менше двох діб. Самі переходи по тунелях відбувалися миттєво, але вхідні та вихідні портали були розташовані на пристойній відстані один від одного, часом навіть з протилежних боків планет, і в середньому на переліт між ними ми витрачали близько сорока хвилин.

Діставшись до Едема-1068, ми без проблем знайшли вказану на карті наземну базу. А точніше, те місце, де вона колись була. Від неї залишилося зовсім небагато: ледве видимі сліди траншей по периметру; рештки фундаменту для кількох блочних будівель; поросла травою й чагарником, але досі добре помітна з висоти чимала ділянка колись випаленої землі на місці посадки корабля (в ті часи ще не існувало антиґравів); та два канали, проведені від річки, що протікала неподалік, до „посадкового майданчика”. Перший канал, що був вище за течією, призначався для закачування води в корабельний фільтр, а другий — для зливання назад у річку після відбору з неї водню та дейтерію в необхідній для роботи реактора пропорції.

— Судячи з розмірів табору, тут проживало кілька тисяч людей, — констатував Лопес, коли „Гермес” зависнув на антиґравах на висоті десяти кілометрів над колишнім місцем стоянки. — Отже, „Ковчег” розморозив усіх своїх пасажирів… Чи, швидше, перша ґрупа людей, яких ІКС оживив, щоб вони допомогли йому з наповненням паливних баків, перебрали владу до своїх рук і вивели з анабіозу всіх інших. Певний час, від кількох місяців до кількох років, вони мешкали тут, а потім кудись полетіли. Але куди саме? За лоґікою, вони мали б залишити вказівки.

— Прямуючи сюди, — зауважила Краснова, — ми облетіли половину планети. Якби на орбіті був бакен,