Серпень - Володимир Худенко

Присвячую

Richard Burton Matheson

З глибокою повагою до всього ним зробленого

Як уже було заявлено раніше – в Атланті та деяких сусідніх населених пунктах спостерігаються випадки допоки неясного захворювання імовірно вірусної природи. Стаття Майкла Немінга, котра місяць тому з’явилась на шпальтах нашого видання, як ви пам’ятаєте, не до кінця прояснила цю заплутану ситуацію. Лікар-вірусолог з багаторічним стажем, професор університету в Берклі та автор безлічі грунтовних праць, котрі разом з тим спричинили неабиякий резонанс, заявляв про неочікувану мутацію малярійних плазмоїдів з подальшими ж неочікуваними та дещо тривожними характеристиками.

Влада ж штату заявляла, що спалах захворювання локальний і не носить характеру епідемії, хоча й спостерігаються певні не до кінця ясні аномалії у зв’язку з цим.

Тепер же після різкої заяви держсекретаря міс Коллінз, що прямо-таки сколихнула американське суспільство і породила масу чуток, стало відомо, що ФБР розгорнуло в Джорджії повномасштабну операцію – справдешнє «полювання на відьом».

Настільки адекватно уряд реагує на «локальний спалах» невідомого захворювання? І чи немає сенсу вбачати в такій реакції певний підтекст, пов'язаний певніше за все з особою сенатора Рейнольдса, котрий лобіює останнім часом у Конгресі свої сумнівні ініціативи щодо реформи охорони здоров’я? А можливо, губернатор Джорджії міс Стрінгтон має до цього певний стосунок? Адже факт її зв’язку з сенатором, чи правильніше сказати – дружби їхніх родин нині не викликає ні в кого ні найменшого сумніву.

А чи не криється за цими подіями якийсь більш вагомий підтекст? Можливо, навіть – геополітичного плану?

Отже, коротко – що нам відомо? Факти такі: на даний момент у госпіталях Атланти, а також сусідніх міст, а також у розгорнутих під керівництвом ФБР за участю національної гвардії США пересувних польових госпіталях знаходиться декілька сотень хворих на невідому пандемію імовірно вірусної природи. Симптоми хвороби туманні – відомо лише, що їм нібито немає аналогів.

Чи зараження смертельне, а чи піддається результативному лікуванню – поки що нам також не повідомляють.

Штат не закрито на карантин, проте на всіх пріоритетних вузлах і лініях транспортного сполучення помічені блокпости національної гвардії – військовослужбовці перевіряють документи у громадян, реєструють усіх, хто в’їжджає (нещодавно було повідомлено також про затримку тих, хто виїжджає – для проведення процедури санітарно-епідеміологічного контролю). Представників преси затримують (окрім акредитованих урядом) та рекомендують їм покинути штат. У всякому разі, в Атланту ні один із таких допущений не був – усі вони були затримані за декілька кілометрів від зон, що контролюються ФБР.

Також повідомляється про введення останніми днями комендантської години та навіть надзвичайного стану в межах штату. Чи є об’єктивні причини так вважати, невідомо, проте справдешньою сенсацією останніх днів стали кадри аматорської відеозйомки, котрі збурили мережу і зрештою були трансльовані каналом SNN. На них чітко видно, як ланка винищувачів F/A- 18 Національної Гвардії США атакує одне з передмість Атланти. В Інтернет також потрапили уривки перехоплених радіопереговорів пілотів та оперативного штабу (автентичність останніх між тим ставиться під сумнів).

Керівник оперативного штабу генерал Семюел Бойл вимушений був давати цьому пояснення в прямому ефірі вечірніх новин. Посадовець назвав кадри монтованими, а весь інцидент не більш ніж політичною провокацією. Разом з тим дивну реакцію на улесливе запитання репортерки, «чи не є доказом фіктивності плівки і той факт, що літаки обстрілюють місто вдень, а не вночі, що було б логічніше?», вже котрий день широко обговорюють. Генерал, нагадаю, знітився і не відповів геть нічого.

Неясності в ситуацію з авіанальотом на Атланту додали і повідомлення про заборону польотів над територією Джорджії в темний час доби усім повітряним суднам, окрім відомства Національної Гвардії та ВПС США.

Також довгий час ходили чутки про дивний рух федеральних агентів і військових на окраїнах штату. Нібито з настанням сутінок усі залучені для патрулювання військові частини, а також польові госпіталі з персоналом і обладнанням в авральному темпі виносяться за периметр із дротяних огорож та інших інженерних споруд (повідомлялось і про швидке розгортання там частин протиповітряної оборони невідомо з якою метою), що вже нібито встигли з’явитись на кордонах штату.

За роз’ясненням ситуації наше видання неодноразово зверталось до уряду та міністерства оборони, але ніяких даних щодо цього поки що не було озвучено.

А між тим уже з’явилась інформація про спалах захворювання в штаті Айова та нібито декількох випадках зараження у місті Пітсбург.

Наслідком сумнозвісного позачергового саміту країн НАТО в Брюсселі (що фактично так і не відбувся) стала в принципі очікувана стримана резолюція Ради безпеки ООН від 17 листопада 2015 року, котра засвідчила, так би мовити, на міжнародному рівні комунікаційну, фінансову, гуманітарну – ба навіть військову ізоляцію США.

У ситуації глибокої політичної та соціальної кризи стара Європа вже не в змозі подати руку допомоги союзникам – у неї ледве вистачає сил стримувати хоч якусь подобу конституційного порядку та державного контролю на власних територіях. Попри більш-менш оптимістичні заяви, що лунали ще місяць тому, більшість аналітиків нині схиляється до думки про актуальність принципу «À la guerre comme à la guerre» та виходячи з цього не радить президенту підтримувати уряд Об’єднаного Королівства у його прагненні будь-якою ціною відновити світовий паритет сил, а кажучи простою мовою – допомогти американським збройним силам знову взяти під контроль запустілу, фактично знищену країну. Le temps perdu ne se rattrape jamais. А надто тепер, коли власна країна охоплена вогнем громадських заворушень, занурена в хаос повільної громадянської війни та беззаконня.

З одного боку, суспільні ресурси намагаються взяти під контроль свої напіввоєнізовані кримінальні (а чи воєнізовані напівкримінальні) угрупування, з іншого – постійний наплив нелегальних емігрантів, що вже зараз порушують французький кордон ледь не у складі бойових частин своїх національних армій, зберігаючи належну субординацію та везучи з собою найрізноманітніше озброєння – від ручних кулеметів до польової артилерії і систем залпового вогню. Везучи з собою необхідне продовольство, амуніцію, а також свої власні сім’ї – дружин, дітей та найближчих родичів. Та ще й перевозячи це все ледь не у складі колон бронетехніки…

Такої окупації Франція, здається, не знала з часів Другої світової, а може, навіть – римської імперії!

І це не найстрашніше – ні, це б ще нічого, але нині, коли біда ще не досягла, скажімо, азійських країн та Близького Сходу, продовжується процес, котрий, либонь, якнайкраще характеризує людство