Небо, повне зірок - Олег Євгенович Авраменко

Активувавши свій інтерком, він повідомив про моє прибуття. У відповідь пролунав скрипучий голос, що запросив мене ввійти до кабінету. Я так і вчинив.

Адмірал Моше Горовіц керував Зоряним Флотом майже п’ятнадцять років, але за цей час так і не завдав собі клопоту замінити в своєму кабінеті меблі, успадковані від високого й кремезного попередника. Худорлявий коротун, він виглядав дещо комічно в широкому кріслі з високою спинкою за масивним столом і здавався ще дрібнішим, ніж був насправді. А коли при моїй появі підвівся й простягнув руку, мені довелося мало не перехилитися через увесь стіл, щоб потиснути її.

— Дуже радий вас бачити, капітане, — сказав адмірал, проте його прохолодний тон і неприязний вираз зморшкуватого обличчя викликали сумнів у щирості мовлених слів. — Прошу, сідайте.

Влаштовуючись у зручному м’якому кріслі, я не зводив погляду з невеличкої стопки паперових документів у дальньому від мене кінці стола. Коли ми з адміралом потискали руки, я встиг роздивитися, що згори лежала роздруківка мого рапорту з позитивною резолюцією.

Втім, це мене не надто потішило. За себе й інших офіцерів я не переживав — вже зі слів Лопеса, який мав гарні зв’язки в штабі, було зрозуміло, що наші кандидатури заперечень не викликали. А от що з рештою?.. Певною мірою мене обнадіювала адміралова неприязнь — весь його вигляд свідчив про те, що ситуація йому геть не подобається, але він проти власної волі змушений рахуватися з наявними обставинами. Питання лише в тому, як далеко він готовий зайти в поступках…

— Отже, капітане, — сухо заговорив Горовіц, — спершу в загальних рисах змалюю вам ситуацію. Протягом двох останніх десятиліть Зоряний Флот добивався від уряду згоди на збільшення дослідницької флотилії з двадцяти трьох до двадцяти чотирьох кораблів. Нам постійно відмовляли, вірніше, казали, що кораблі ми можемо будувати, але збільшувати чисельність особового складу Департаменту бодай на одну людину не дозволяли. Позицію чиновників можна зрозуміти: резистентних заледве вистачає для безперебійних вантажних перевезень між Землею та колоніями, а в космічних дослідженнях вони не бачать особливої користі, бо дивляться в майбутнє не далі чергової виборчої кампанії. Врешті, ціною надзвичайних зусиль, нам вдалося провести через Сенат резолюцію, яка примусила уряд дослухатися до наших прохань. Було побудовано новий корабель, незабаром ми планували оголосити по всьому Флоту конкурс, хотіли обрати найкращих… — Адмірал спрямував на мене пронизливий погляд. — Аж тут з’являєтеся ви зі своїм „Ковчегом”, і все летить шкереберть. За таку сенсаційну знахідку ви, безумовно, заслужили чималу винагороду, цього ніхто не заперечує. Проте ви геть знахабніли і вимагаєте, не мало не багато, всі п’ятнадцять вакантних місць у Дослідницькому департаменті, що їх ми з такими зусиллями вибили. Чи не здається вам, капітане Мальстром, що це ні в які ворота не лізе?

Я промовчав — і аж ніяк не тому, що вагався з відповіддю. Просто вирішив не встрявати в суперечку з загальних питань, а притримати свої арґументи до того моменту, коли розмова перейде в практичну площину.

Горовіц зрозумів, що відповідати я не збираюсь, і поновив свій монолоґ:

— На мій превеликий жаль, ми не можемо відмовити вам усім. Таке рішення не знайде ні розуміння, ні підтримки серед наших колеґ — крім, можливо, тих п’ятнадцяти, котрі отримають місця на новому кораблі. З іншого ж боку, схвалити всі ваші кандидатури означає прийняти в Департамент найслабкішу команду дослідників за всю історію Зоряного Флоту. — З цими словами адмірал присунув по себе наші рапорти. — Стосовно вас, капітане, претензій ми не маємо. У вас корисна дослідницька спеціальність — астрофізика. Отримали диплом маґістра, тепер претендуєте на ступінь доктора філософії. Щоправда, надто молоді для командира дослідницького корабля… Та це нічого, з часом минеться. — Він відклав мій рапорт убік і взяв наступний. — Головний інженер Теодор Штерн. Також астрофізик, до того ж доктор наук. Коментарі, як то кажуть, зайві. Кому-кому, а йому давно місце в Департаменті. Тепер старший помічник Ольга Краснова — планетолоґ, маґістр. Лейтенант Анна Ґамбаріні — те ж саме плюс диплом бакалавра з хімії. Лейтенант Жорже Олівейра — знову астрофізик, доктор філософії. Старший технік Хуан Морено — біолоґ, маґістр. Лейтенант Сергій Качур — доктор медицини, лікар високої кваліфікації, а отже, добре розбирається в хімії та біолоґії. І, нарешті, суб-лейтенант Хіроші Йосідо — біолоґ, бакалавр, готується до отримання ступеня маґістра. — Адмірал поклав їхні рапорти поверх мого й ляснув по них долонею. — Загалом восьмеро людей. Лише вісім з п’ятнадцяти членів екіпажу мають дослідницькі спеціальності.

— Це немало, — зауважив я.

— Для команди вантажного судна, так, безперечно. Мушу визнати, що у вас підібралася чудова компанія інтелектуалів. Проте для Дослідницького Департаменту цього замало. Адже Департамент — еліта Зоряного Флоту, туди приймають лише найдостойніших і найкомпетентніших. І беруть не цілими екіпажами, а кожну кандидатуру розглядають індивідуально. За звичайних обставин не всі з вас вісьмох пройшли б такий відбір, але зараз не будемо занадто прискіпуватися до рівня вашої кваліфікації. Вважатимемо, що вся ваша вісімка годиться для служби в Департаменті… Ага, ще й технік Симон Ґарньє, — додав адмірал. — Ви, звичайно, в курсі, що для стюардів ми робимо виняток. Чомусь рідко буває так, щоб одна людина суміщала в собі таланти кулінара й дослідника; а в далеких експедиціях без гарного кухаря не обійтися. Ми врахували ваші рекомендації, а також надіслали запит до школи, і нам відповіли, що Ґарньє був кращим за своєю спеціальністю з-поміж останніх п’яти випусків. А те, що він ще підліток, не страшно. На камбузі вік не головне.

Горовіц дістав з шухляди стола лазерну печатку, поставив на Симоновому рапорті штамп „Прийняти” і переклав його в нашу стопку.

— Так, ідемо далі. Технік Сьюзан Ґреґорі. Дослідницької спеціальності не має, хоча її шкільні оцінки з природничих дисциплін були досить високі. Зате закінчила заочно історичний факультет в університеті Есперо-Сіті. — Адмірал зневажливо пирхнув. — Що тут сказати, вельми корисна спеціальність у космосі! Ще б юриспруденцією зайнялася… Втім, у школі вона отримала диплом медсестри, а наприкінці вісімдесят першого року висловила бажання вивчитися на лікаря. Успішно пройшла