Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх

ли участь провідні майстри мистецтв та художні колективи Львова. Серед

них своє вагоме мистецьке слово виголосила і наша хорова капела. У вінок

пам’яті полеглих за волю України ми вплели цілу низку творів патріотич-

ної тематики, а саме: «Ой у лузі червона калина» М. Гайворонського, «Ой

там при долині» в обробці Є. Козака, «Коли ви вмирали» М. Гайворонського,

«Повіяв вітер степовий» в обробці А. Андрійчука, «Дума про козацькі моги-

ли» А. Кос-Анатольського, «Чуєш, брате мій» в обробці К. Стеценка, «Мо-

литва за Україну» М. Лисенка.

2 лютого 1990 року колектив виступив у Львівському Будинку архітек-

тора (у Пороховій вежі) перед активом товариства «Надсяння» з нагоди першої

розширеної зустрічі його членів. Крім пісень, в яких прославляються звитяжні

подвиги борців за волю України, ми виконували також твори з багатої духовної

скарбниці нашого народу.

Програму двох останніх наших концертів 25 лютого цього ж року ми

записали на Львівській студії телебачення. Вперше з екранів телевізора про-

звучали твори: «Пісня на честь святого Володимира» В. Барвінського, «К кому

возопію, Владичице» невідомого автора (у чудовому виконанні сольної пар-

тії Ярослави Крилошанської), «Благослови, душе моя, Господа» К. Стеценка,

«Тебе поем» С. Рахманінова (в оригіналі), «Молитва за Україну» М. Лисенка в

аранжуванні О. Кошиця, «Херувимська №7» Д. Бортнянського та інші.

Аналіз наших студійних записів показав, що колектив став ще більш ан-

самблево виваженим, досвідченим і розкутим. Провідні працівники телебачен-

ня редактор Мирон Скочеляс і звукорежисер Ростислав Саєнко (на жаль, вже

покійні), режисер Галина Ярема висловлювали почуття вдячності за плідну ро-

боту і рівень виконавства, запрошували до співпраці над майбутніми творчими

проектами.

Хористи «Антея» були щасливі, адже усвідомлювали, що, крім вдово-

лення особистих мистецьких амбіцій, прилучаємося до вкрай важливої на той

час просвітницької місії, затираючи численні «білі плями» в історії нашого на-

роду, повертаючи йому із забуття та упослідження перлини духовної культу-

ри. У цій благородній справі ми знаходили порозуміння, підтримку і сприяння

від згаданих національно свідомих і патріотично налаштованих працівників

Львівського телебачення.

18

Зиновій ДЕМЦЮХ

Уже ставало доброю традицією долучатися у перші березневі дні кож-

ного року до вшанування пам’яті Великого Кобзаря – Тараса Шевченка. Цього

разу колектив взяв участь у постановці літературно-музичної композиції «Та-

расові шляхи» (сценарій її було скомпоновано за фрагментами неопублікова-

ного роману Г. Хоткевича «З сім’ї геніїв»). Це дійство відбувалося щовечора

з 7 по 10 березня 1990 року в приміщенні Львівського Палацу культури імені

Г. Хоткевича з нагоди 176-х роковин від дня народження поета. Крім нашого

хору виступали камерний хор В. Гречинського, вокальна студія Андрія Сеника,

ансамбль народної музики Юліана Слобідського, бандуристка Любов Олендій,

народний ансамбль танцю «Мрія». Супроводжували фахові коментарі й оголо-

шення музикознавців Наталії Самотос та Євгенії Цаповської.

У цій композиції «Антей» виконав ряд творів на слова Т. Шевченка,

зокрема «Заповіт» в обробці Л. Ревуцького, «Думи мої» в обробці Є. Козака,

«Реве та стогне Дніпр широкий» в обробці А. Авдієвського, «Така її доля» в об-

робці О. Албула, «Тече вода в синє море» Б. Лятошинського, «Сонце заходить»

В. Іконника. У цьому концерті успішно дебютував молодий і перспективний

бас Василь Демчишин.

А незабаром наш колектив отримав запрошення взяти участь у поваж-

ному науковому заході. 16-17 березня 1990 року в приміщенні Палацу культури

імені Ю. Гагаріна (тепер Ю. Петрушевича) у Львові почала роботу Перша на-

укова сесія «Наукове товариство імені Т. Шевченка і українське національне

відродження». Її проводили за рішенням президії відновленого НТШ.

Почалися урочистості того суботнього дня з відкриття меморіальної та-

блиці на будинку № 8 на проспекті Тараса Шевченка, в якому було перше при-

міщення Наукового товариства. А ввечері у Палаці культури ми виступали у

святковому концерті. Нам аплодували відомі вчені з України, багатьох країн, де

живуть і працюють українці. Вони прибули на сесійне засідання з нагоди від-

новлення діяльності НТШ у Львові.

Минуло трохи більше місяця (а весь той час ми працювали у звичному

режимі – кількагодинні репетиції двічі на тиждень, робота з солістами і ново-

прибулими співаками, вивчення нових партитур) – нам надійшло запрошення

від Львівської організації Спілки письменників України, Львівського обласного

відділення українського Фонду культури і товариства «Надсяння» взяти участь

в урочистому вечорі з нагоди 130-річчя від дня народження Уляни Кравченко.

25 квітня 1990 року в Будинку архітектора відбулося вшанування пам’яті відо-

мої поетеси, творча доля якої тісно пов’язана з Іваном Франком. Вступне слово

виголосив професор Львівського державного університету І. Денисюк. У кон-

церті взяли участь народна артистка України М. Байко, провідні оперні співаки

С. Степан і В. Дудар, актори драматичного театру імені Марії Заньковецької І.

Завадська та С. Максимчук (тепер народні артисти України), співачка філармо-

нії Л. Голинська.

З цієї нагоди ми підготували ряд творів на патріотичну тематику. Цього

вечора вперше прозвучала у виконанні соліста Василя Дударя з хором старо-

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

19

винна галицька народна пісня «На славній річеньці, на Сяну» в обробці М.

Гриценка. Цікавою, на мій погляд, є історія появи цього напрочуд яскравого

твору в нашому репертуарі. А було це так. 1978 року мешканець м. Львова

палкий поціновувач хорового мистецтва (інженер за фахом) Володимир Чабан,

перебуваючи у відрядженні в м. Іркутську (Росія) купив платівку під назвою

«Галицийские песни». Згодом подарував її мені. Унікальність цього запису по-

лягала в тому, що один з провідних басів Великого театру СРСР (Москва) О.

Ведерніков виконав українською мовою низку старовинних галицьких пісень

на історичну тематику у супроводі оркестру російських народних інструмен-

тів. Виконання вражало експресією, глибиною і проникливістю донесення дра-

матургії твору, добротною орфоепією. Це захопило мене. Визріла ідея – аран-

жувати твір для соліста, хору a capella і виконати з «Антеєм». Концертмейстер

і співак капели Остап Демцюх з ентузіазмом взявся до роботи, переклавши

оркестрову фактуру (слухаючи платівку)