Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх

ве художньо-емоційне трактування твору солістом до глибини душі схвилювало

львівського слухача. У залі довго не вщухали оплески, лунали вигуки «браво»,

«біс». На настійливе прохання публіки соліст і хор змушені були твір повторити.

В цю мить я подумав про Анатолія Йосиповича (на той час уже покійного), про

те, як би він сяяв від щастя, побачивши такий тріумфальний дебют свого твору.

Після успішного творчого звіту через деякий час «Антей», не зраджу-

ючи своєму творчому кредо, продовжував концертно-просвітницьку місію на

теренах свого краю. З почуттям обов’язку і винятковою відповідальністю ста-

вився колектив до концертів не тільки у Львові, а й у районних центрах та

селах області. Особливо великого значення надавалося виступам у школах. У

той час такі концерти формували національну свідомість учнівської молоді,

підіймали її патріотичний дух.

Завершував 1989 рік «Антей» трьома вельми поважними виступами: на

пленумі Львівської організації Спілки композиторів України, концертом у Тер-

нопільській обласній державній філармонії, куди нас запросило обласне управ-

ління культури, і записом колядок і щедрівок на Львівському телебаченні. Цих

трьох творчих подій у біографії хору не можна обминути, бо вони відіграли ва-

гому роль в утвердженні і популяризації молодого колективу, стали важливим

етапом його творчого злету.

На початку вересня 1989 року «Антей» отримав запрошення від Львів-

ської організації Спілки композиторів України взяти участь у роботі пленуму,

який мав відбутися з 10 по 15 жовтня 1989 року. Потрібно було підготувати

концерт з творів львівських композиторів. Ми охоче погодились. Відповідаль-

ність була велика, адже йшлося про престиж і гідність колективу, якому дові-

рено такий поважний виступ.

Визначилися з програмою. Твір В. Барвінського «Пісня на честь святого

Володимира» я віднайшов у племінника композитора. Після багаторічної забо-

рони на його виконання твір мав отримати своє друге народження. З цензурних

причин не звучав і твір С. Людкевича «Їхав стрілець на війноньку». Готували

також і «Думу про козацькі могили» А. Й. Кос-Анатольського. У вінок програ-

ми ми вплели дуже популярний на той час твір Є. Козака на слова Лесі Україн-

ки «Не всихайте, пишні квіти», а також українську народну пісню з Буковини в

обробці М. Колесси «Говорили люди, сусіди».

Концерт відбувся 11 жовтня 1989 року у філармонійному концертному

залі. «Антей» отримав високу оцінку Львівської організації Спілки компози-

торів України, а також теплий прийом від шанувальників хорового мистецтва.

На пленумі також виступали народна чоловіча капела «Прометей» Львівського

Будинку вчених (художній керівник і диригент –заслужений артист УРСР Ігор

16

Зиновій ДЕМЦЮХ

Жук), народна жіноча капела «Горлиця» Львівського обласного аптекоуправ-

ління (художній керівник і диригент І. Небожинський), заслужена академічна

хорова капела УРСР «Трембіта» (художній керівник і головний диригент В.

Яциняк, тепер народний артист України), лауреати Першого республіканського

конкурсу хорових колективів імені М. Леонтовича народна хорова капела «Го-

мін» Львівського обласного відділення Музичного товариства УРСР (художній

керівник Олег Цигилик, згодом – заслужений діяч мистецтв України), «Леген-

да» (керівник Ігор Циклінський), лауреат Державної премії України імені Т.

Шевченка народна хорова капела хлопчиків та юнаків «Дударик» Львівського

обласного Будинку вчителя (керівник заслужений працівник культури УРСР

Микола Кацал, тепер – народний артист України).

Минув рік як «Антей» став володарем першої премії конкурсу хорових

колективів імені Соломії Крушельницької. Про наш виступ пішла добра слава у

Тернополі та за його межами. Умови конкурсу не давали можливості колективу

повною мірою розкрити свій творчий потенціал, а саме цього прагнула музич-

на громадськість і шанувальники хорового мистецтва цього обласного центру,

в якому плекалися славні музичні традиції, а з Тернопіллям було пов’язано не-

мало яскравих сторінок історії української музичної культури.

І ось 14 жовтня 1989 року відбулася наша нова довгоочікувана зустріч,

яка була надзвичайно теплою і привітною. Зал обласної філармонії був пере-

повнений. Приймали тернополяни нас як найдорожчих гостей. Чимало творів

доводилось виконувати «на біс». Наприкінці концерту ми з приємністю вислу-

хали щирі слова подяки від представників обласного управління культури, му-

зичної громадськості, колег диригентів-хормейстерів.

А закінчувався цей рік ще однією знаковою подією для нашого хору:

ми здійснили перший запис колядок і щедрівок на Львівському телебаченні.

Цю натхненну творчу працю цілком справедливо можна вважати особливою

сторінкою в нашій історії. На хвилі українського національного відродження

вона випорхнула першою ластівкою і принесла колективу велике моральне, па-

тріотичне і професійне задоволення. Ініціаторами запису були редактори Ми-

рон Скочеляс і режисер Галина Ярема. Два дні поспіль тривав цей нелегкий

творчий процес (фоно- і відеозаписи). Натхненна праця увінчалася записом

десяти колядок і щедрівок, оброблених для мішаного хору українськими ком-

позиторами С. Людкевичем «Бог предвічний» і «Новая радість», К. Стеценком

«Ой, видить Бог», «Ой сивая та і зозуленька», «По всьому світу», «Нова радість

стала», Я. Ярославенком «Херувими свят», Т. Купчинським «Не плач, Рахиле»,

В. Барвінським «Що то за предиво», Н. Ступницьким «Ой рано, рано». Записа-

на була також і колядка австрійського органіста Франца Грубера «Тиха ніч» (на

той час дуже популярна). Протягом кількох років колядки і щедрівки в нашому

виконанні звучали з екранів телевізора на Різдво, в тематичних передачах, кон-

цертах на замовлення.

...Україна вступала у 90-ті роки, останнє десятиліття буремного ХХ сто-

ліття. Це був час багатолюдних мітингів і маніфестацій, живого ланцюга і масо-

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

17

вого святкування Акту злуки 1919 року. Незважаючи на тиск тодішньої влади,

хвиля романтизму і революційного піднесення у суспільстві зростала. Йшлося

не лише про загальнодемократичні цінності, а й про суверенітет, незалежність

держави. Не стояв осторонь цих подій і наш колектив. «Антей», виступивши 17

січня з різдвяно-новорічним концертом на Львівському автобусному заводі, по-

чав активно готувати програму, присвячену вшануванню пам’яті українських

січових стрільців, вояків УГА, учасників Визвольних змагань 1918-1920 років.

27 січня 1990 року у приміщенні Львівського театру опери та бале-

ту імені Івана Франка за сприяння Львівської регіональної історико-про-

світницької організації «Меморіал» відбувся