Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх

тхненням. Завершилося свято Українським національним гімном «Ще не вмер-

ла Україна» у виконанні обох хорових колективів.

А 12 жовтня цього ж року «Антей» вирушив у свою першу закордон-

ну подорож. Їхали ми на запрошення осередків Об’єднання українців Польщі,

з якими тісні творчі зв’язки підтримувало Львівське товариство «Надсяння»

(голова – В. Середа, тоді депутат міської ради). І перемишльський осередок

Об’єднання українців Польщі, яким керував Мирослав Сидор, і ярославський,

очолюваний Іванною Зубель, доклали багато зусиль до того, щоб «артистична

мандрівка» нашого колективу була змістовною.

Хор віддав шану святим місцям надсянської землі: насамперед покло-

нився героям нашого народу – Січовим Стрільцям у селі Пикуличі, відвідав

могилу славетного композитора Михайла Вербицького у Млинах, поклав кві-

ти на гробівець відомої поетеси, сучасниці Івана Франка Уляни Кравченко на

міському цвинтарі у Перемишлі. У пошані схилялися голови хористів, лунали

звуки духовних і стрілецьких пісень, Державного гімну України.

24

Зиновій ДЕМЦЮХ

Усіх приємно вразив дбайливий догляд за могилами. На стрілецьких

братських могилах – барвисті килими з живих квітів, а також свіжі квіти, при-

несені добрими людьми. Це свідчило про велику любов і шану, яку віддають

тим місцям наші надсянські земляки. А в Млинах біля могили автора україн-

ського національного гімну М. Вербицького підійшло до нас багато старших і

молодих людей, приязно розмовляли, пропонували Біблії і молитовники укра-

їнською мовою.

Програма триденної подорожі хору «Антей» була максимально насиче-

ною. Перший концерт пройшов у Кальникові, що славиться згуртованістю й

українською національною свідомістю своїх громадян, незважаючи на трагічні

події 1944-1946 років. Місцевим українцям вдалося уникнути виселення під

час операції «Вісла». Люди вперше за весь післявоєнний час почули живу укра-

їнську пісню. Багато пісень вони слухали стоячи і співали разом з хором, а на

очах слухачів і виконавців рясніли сльози. Ця зустріч з простими селянами, які

не забули своїх родинних коренів, була для нас найбільш хвилюючою.

Другий концерт відбувся у старовинному місті Ярославі, заснованому

1031 року київським князем Ярославом Мудрим. Тут народився славетний

український композитор Станіслав Людкевич. Концерт відбувся в Будинку

культури і був приурочений до передачі церкви греко-католицькій громаді. Він

об’єднав усі національні прошарки міста.

Третій, основний виступ «Антея» пройшов у переповненому україн-

ському Народному домі в Перемишлі. На концерті був присутній представник

офіційної влади міста – президент. Усі концертні виступи «Антея» мали вели-

кий успіх, деякі твори ми повторювали, а іноді навіть співали тричі. З особли-

вим хвилюванням слухали стрілецькі пісні і коронний номер хору «На славній

річеньці, на Сяну» (соло Василя Дударя). Велику симпатію у слухачів завоюва-

ли також солісти Я. Крилошанська і Б. Косопуд.

У цьому концертному турне «Антей» збагатив свою програму ще од-

нією патріотичною піснею, яка мала великий успіх, «Засяло сонце золоте» І.

Недільського. Цей твір належав також до тих, що були заборонені. Скомпоно-

вана у стилі бадьорого, енергійного маршу, пісня особливо актуально з погляду

життєвих реалій голосила словами: «Засяло сонце золоте, народ збудивсь зі

сну…»Вдячність публіки проявлялася у бурхливих оваціях, у численних буке-

тах квітів, які дарували хорові, солістам на всіх концертах.

Перебування хору в Перемишлі співпало з прибуттям туди офіційної

делегації Львівської міської ради, керівником якої був її очільник голова ради

В. Шпіцер. До складу делегації входив також представник польської громади

нашого міста відомий музикознавець, професор Львівської консерваторії Л.

Мазепа.

Доцільно нагадати також і про ще один момент просвітницького харак-

теру. Перед кожним концертним виступом голова товариства «Надсяння» В.

Середа розповідав присутнім про зміни, що відбуваються в Україні, зокрема

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

25

на Львівщині, про труднощі, з якими доводиться боротися, долаючи спротив

тоталітарної системи, про голодування наших студентів у центрі Києва. До-

цент Львівської державної консерваторії імені М. Лисенка, мистецтвознавець

Любомира Яросевич розповідала про роль надсянських композиторів в україн-

ській музичній культурі та творчі досягнення хору «Антей».

Така преамбула доповнювала і збагачувала нашу програму інтелекту-

ально, духовно, створювала відповідний патріотичний настрій.

Повертаючись додому, ми ще і ще раз переконувались у тому, що ніщо

так не єднає українців, де б вони не проживали, як рідна пісня. Ми були зігрі-

ті радісним усвідомленням того, що прокладено ще один місток братерського

єднання штучно розділених частин нашого народу. На прощання пролунало

традиційне українське (донедавна також заборонене) «Многая літа».

Торкнувшись материнської, надсянської землі, співаки «Антея» зачерп-

нули нових сил і енергії для подальших творчих звитяг.

По приїзді до Львова нам надійшло запрошення відділу культури Дро-

гобицької міської ради взяти участь у хоровому фестивалі, присвяченому

900-річчю заснування Дрогобича. Фестиваль відбувався з 25 по 28 жовтня

1990 року. Численні хорові колективи з Дрогобича, Львова, Мукачево, Умані,

Цесіса (Латвія) вітали старовинне місто із славним ювілеєм, приносячи в дар

своє мистецтво на різних сценах: у міському Будинку культури імені І. Франка,

актовому залі педагогічного інституту, концертному залі музичного училища,

мистецькій вітальні. Наш колектив виступав 27 жовтня 1990 року в актовому

залі педагогічного інституту імені І. Франка. Чудова акустика, теплий і сердеч-

ний прийом слухачів, спілкування з колегами-хормейстерами, щира вдячність

представників влади – все це залишило приємні враження від перебування у

Дрогобичі і виконаної нами творчої роботи.

Капела поступово почала звикати до такого різноманітного і доволі на-

сиченого ритму творчої діяльності. Через кілька днів (31 жовтня) «Антей» ви-

ступав у концерті, присвяченому річниці проголошення ЗУНР в актовому залі

Львівського державного університету імені І. Франка.

Невеликою, майже місячною, перервою на репетиційні приготування і

низкою виступів запам’яталося закінчення грудня. Нас слухали на з’їзді Союзу

українок (22 грудня), на загальних зборах НТШ (27 грудня), медичний персо-

нал поліклініки №2 м. Львова, яку посвячували, а також учні й педагоги загаль-

ноосвітньої середньої школи №60. 1990 рік «Антей» завершував двома поваж-

ними різдвяно-новорічними концертами у Палацах культури Кам’янки-Бузької

і