Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх

край, його проблеми в боротьбі за демократизацію суспільства. По всьому

видно було, що цей чоловік добре розумів, що час адміністрування минув,

28

Зиновій ДЕМЦЮХ

що тільки власним прикладом – порядністю, зацікавленістю справою, компе-

тентністю, людяністю можна викликати у людей довіру. Олег Павлович був

на всіх наших концертах, щиро аплодував і сердечно вітав. Згодом, уже після

нашої поїздки, в інтерв’ю журналісту газети “Культура і життя” на запитан-

ня: “А часто Вас лякали?”, він скаже: “Не злічити! Ось у січні цього року ми

з “Просвітою” запросили відомий хор “Антей” зі Львова, щоб почули люди

його спів. Відразу ж засторога з обкому: покладете партквиток! Та хор чу-

дово приймали і в музучилищі, і в Палаці хіміків. Під час другої поїздки на

Чернігівщину “Антей” брав участь у науковій конференції на тему: “Батурин

– гетьманська столиця України”.

Перший концертний виступ хору відбувся ввечері 11 січня у приміщенні

музичного училища. На афіші було вказано, що на цьому концерті звучати-

муть козацькі і стрілецькі пісні. Це, очевидно, і стало предметом особливого

зацікавлення працівників тамтешнього КДБ, бо вже о сімнадцятій годині вони

без запрошення сиділи в порожньому концертному залі на нашій репетиції.

Першим на це звернув увагу відповідальний секретар “Просвіти” В. Ступак,

вказавши при тому на некоректність їхньої присутності.

Зацікавленість концертом була величезною. У великому залі музично-

го училища ніде було й яблуку впасти, місць для сидіння не вистачало, люди

стояли у проходах і коридорі. За кожен номер програми вдячні слухачі винаго-

роджували нас рясними оплесками. А виконання таких творів як «На славній

річеньці, на Сяну» (соло – В. Дудара), «Дума про козацькі могили» (соло – Б.

Косопуда), «Ой там при долині» (соло – В. Дудара), «В’язанка стрілецьких пі-

сень», пісні української повстанської армії викликало цілий шквал оплесків і

доводилося повторювати «на біс». На завершення концерту “Антей” проспівав

“Боже великий, єдиний” М. Лисенка і Державний гімн України. Це було по-

дією, зрештою викликом системі, адже більшість творів, які були заборонені

тоталітарним режимом, прозвучали в цьому залі вперше. Це сприймалося як

відважний і сміливий крок з боку виконавців. Зал, стоячи, довго і пристрастно

аплодував, скандуючи: «Єдність, єдність!» Атмосфера концерту була надзви-

чайно піднесеною. Як виконавці, так і слухачі були схвильовані до глибини

душі, у багатьох на очах бриніли сльози.

Наступного дня, 12 січня, у концертному залі музичної школи №1 від-

бувся другий виступ «Антея». У програмі були заздалегідь заплановані духовні

твори українських та зарубіжних композиторів, колядки та щедрівки. Фено-

мен української культури – колядки та щедрівки були представлені «Антеєм»

у великому розмаїтті: від церковних (релігійних), створених здебільшого ком-

позиторами-священиками, до світських (народних), майстерно оброблених

українськими композиторами-класиками М. Леонтовичем, К. Стеценком, С.

Людкевичем, О. Кошицем, В. Барвінським.

Як завжди, зачарувала слухачів своїм голосом і професійністю виконан-

ня Ярослава Крилошанська. На її долю на цьому концерті випало чимало соль-

них номерів. Серед інших і коляда «Що то за предиво» В. Барвінського. Вона

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

29

полонила серця чернігівчан найбільше (хтось висловився про цей твір як про

українську «Аве Марію»).

13 січня у приміщенні Палацу культури хіміків відбувся третій, заключ-

ний великий святковий концерт «Антея» під назвою «Ой, радуйся, земле».

Перед цим виступом ситуація в країні стала ще більше напруженою.

Про це свідчить такий факт. У публікації чернігівського журналіста Володи-

мира Шкварчука, якою він відгукнувся на наші виступи, згадується про почуту

ним перед самим концертом розмову. Один чоловік бідкався: «Хіба тепер до

співів? Уже в Литві кров ллється. Хочеться облити себе на площі бензином і ...»

Далі журналіст зауважує: «Додавали напруги і сумнозвісні постанови облради

не допускати на територію області, заради збереження ідеологічної незайма-

ності підопічних громадян, галицькі колективи».

Концерт затримувався. У його організаторів була певна невизначеність,

пов’язана з драматичними подіями, що відбувалися в Литві. Люди, які зібра-

лися у залі (а їх було дуже багато), чекаючи на початок концерту, схвильовано

обговорювали ці події. Не цілком зрозуміла ситуація склалася й щодо нашого

виступу, справді йшлося навіть про його відміну. Однак переважила рішучість

представників національно-демократичних організацій, які, порадившись, узя-

ли всю відповідальність на себе і вирішили, що концерт обов’язково повинен

відбутися, але програму слід вибудувати в руслі останніх подій.

Спочатку було виголошено слово про тих, хто в братній республіці про-

лив кров за волю і незалежність своєї Вітчизни. Їх пам’ять вшанували хвили-

ною мовчання. Потім зал заповнили звуки молитви «Отче наш» М. Вербицько-

го, а далі у виконанні «Антея» звучали твори духовної музики композиторів Д.

Бортнянського, А. Веделя, К. Стеценка, М. Вербицького, С. Рахманінова.

У дусі реквієму за полеглими хор співав у першій частині концерту. Для

піднесення патріотичного і національного духу в другій частині звучали ко-

зацькі, стрілецькі та повстанські пісні. «Молитвою за Україну» та Державним

гімном традиційно ми завершили наш виступ. У просторому залі Палацу хімі-

ків довго не вщухали оплески, з уст керівників «Просвіти» і «Руху» ми почули

слова вдячності і побажання приїжджати ще. А ввечері ми з нашими чернігів-

ськими друзями зустрічали Новий рік за старим стилем. Вони прибули до нас

з Вертепом, Козою і Маланкою, показали цікаве і оригінальне театралізоване

дійство, збагачене фольклорними перлинами Наддеснянського краю. Потім ще

довго під час спільної святкової вечері звучали колядки, щедрівки, народні піс-

ні, привітання з Новим роком. Це була зустріч однодумців, серця яких вболіва-

ли за долю України.

Наступного дня, 14 січня, ми збиралися додому. На залізничний вокзал

«Антей» супроводжували голова Чернігівського обласного товариства україн-

ської мови імені Т. Шевченка «Просвіта» Василь Чепурний, відповідальний

секретар Володимир Ступак, голова міського товариства української мови іме-

ні Т. Шевченка «Просвіта» Лариса Куровська, голова Чернігівської крайової

організації Народного Руху України Валерій Сарана, а також наші прихиль-

30

Зиновій ДЕМЦЮХ

ники і друзі. Буду відвертим, ми захоплювалися