Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх
Львові спільно з отцем-деканом, парохом церкви Ярославом Чухнієм і свяще-
ником з Німеччини отцем Йосифом. Це був час, коли поодинокі хорові колек-
тиви робили свої перші спроби у літургійному співі. На відміну від концертно-
го виконання, де успіх колективу залежить в основному від його вишколеності
і професіоналізму диригента, тут є значно більше чинників: музично-слухові
дані у священиків, їхнє вміння ансамблювати з хором, акустичні умови (хор
співає «на хорах», а священики перебувають на великій відстані від хористів),
постійна зміна ладотонального плану літургійних фрагментів, відчуття драма-
тургії служби та інше. Усвідомлюючи все це, колектив дуже відповідально і
серйозно готувався до такої важливої події в творчому житті.
До храму «Антей» прийшов, як до першого причастя. Було хвилюван-
ня у хористів, рівно ж як і у диригента, адже ми вперше торкалися струнами
своєї душі до високої молитви, складеної видатними українськими компози-
торами Д. Бортнянським, К. Стеценком, М. Леонтовичем, А. Гнатишиним. За-
цікавленість тією подією у вірних церкви була не меншою: храм переповнений
парафіянами, нашими рідними, близькими, знайомими. Літургія записувалася
на аудіо- і відеотехніці. Все це посилювало наші старання і відповідальність.
Скажу без перебільшення: капела співала натхненно, проникливо, молитовно.
По закінченні Служби Божої ми ще раз переконалися, що східний обряд – це
містерія, в якій священики, хор та присутні парафіяни діють спільно, возвели-
чуючи славу Бога. Це особливе відчуття, адже співаючи, підносимо свою душу
до небесних висот, очищаючись від скверни і суєти, переконуючись у мудрості
слів Івана Золотоуста: «Хто співає, той молиться подвійно». Нам пощастило.
Глибока і прониклива молитва отця Чухнія, відмінні вокальні і слухові дані
обидвох священиків, добрі акустичні дані церкви, висока духовна атмосфера
– все це надихало і спонукало до молитовного співу. Кожен із нас повертався
ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»
35
до своєї родини окриленим і щасливим, а стан душі кожного визначався над-
звичайним піднесенням.
Так починався перший літній місяць, який видався напрочуд плідним для
нас. У цьому контексті варто згадати ще про чотири виступи, які запам’яталися
надовго. 23 червня хорова капела взяла участь у мітингу-реквіємі пам’яті
жертв сталінських репресій, які загинули від рук енкаведистів у червні 1941
року в соляних шахтах села Соляноватка Старосамбірського району на Львів-
щині. Розпочався мітинг панахидою, потім посвятили камінь, на місці якого
мав споруджуватися пам’ятник. Ми підготували спеціальну програму, з якою
виступили на завершення.
На мітингу-реквіємі прозвучало звернення до громадян з проханням
збирати дані про цей злочин (розповіді очевидців, опубліковані замітки чи
статті в газетах, журналах як в Україні, так і за її межами, архівні матеріали),
повідомляти та висилати їх за відповідною адресою для майбутнього музею.
Не минуло й тижня, як «Антей» разом з представниками львівської вла-
ди, депутатами різних рівнів і начальником управління культури, професором
О. Гринівим виїжджає за межі міста (на перехрестя трьох областей – Львів-
ської, Івано-Франківської та Тернопільської), щоб взяти участь у посвяченні
місця, де буде споруджено пам’ятник борцям за волю України. І знов звучали
пісні: «Гей, у лузі червона калина», «За Україну», «Там на горі Маківці», «Ой,
там при долині», «Повіяв вітер степовий», «Зродились ми», марш «Україна»,
«Не пора», «Коли ви вмирали», «Молитва за Україну», Український національ-
ний гімн.
Це було в суботу, 29 червня, а в неділю капела співала Божественну
Літургію у храмі святих Ольги і Володимира у м. Львові за участю свяще-
ника отця Баратинського з м. Чикаґо (США), настоятеля однойменної церк-
ви. Оскільки у той час був лише закладений фундамент майбутнього храму, то
Служба Божа правилася поряд, у спеціально збудованій каплиці. Як виявилось,
метою приїзду священика з Чикаґо було не лише спільно помолитись з братами
і сестрами з України, а й передати зібрані українцями пожертви для якнай-
швидшої побудови храму Божого. Згодом «Антей» теж долучився до акції до-
помоги, давши благочинний концерт на майданчику біля каплиці, кошти від
якого пішли на спорудження цієї церкви.
А ввечері того ж дня ми вже були на сцені Будинку культури с. Звени-
города Пустомитівського району, що на Львівщині. Мешканцям цього давньо-
історичного поселення, що колись було стольним градом князівства, ми по-
дарували великий концерт з творів зарубіжної і української класики, духовних
творів, українських народних пісень. Теплий і сердечний прийом, щирі приві-
тання, квіти залишили в наших серцях якнайкращі враження.
А час невблаганно і невпинно біг уперед. Здається, зовсім недавно ми
зустрічалися з нашими чернігівськими друзями, і ось знову збираємося в до-
рогу. Друга поїздка на Чернігівщину відбулася на запрошення обласного то-
вариства української мови імені Т. Г. Шевченка «Просвіта» (голова – Василь
36
Зиновій ДЕМЦЮХ
Чепурний) та Чернігівської крайової організації Народного Руху України (го-
лова – Валерій Сарана).
19 липня 1991 року ми прибули у м. Борзну, де в міському парку куль-
тури виступили з концертом для громади міста. Серед слухачів були депутати
Верховної і місцевих Рад, представники влади і демократичних організацій,
громадських рухів і партій. Хор піднесено і щиро приймали. Особливо великий
успіх мали твори композиторів-класиків, а також пісні на патріотичну темати-
ку.
Ми відчували, як з кожною наступною піснею піднімався патріотичний
дух присутніх, ще і ще раз переконалися у дивовижній силі мистецтва єднати
людей в ім’я високої мети – боротьби за незалежну Українську державу.
Завершивши концерт українським національним гімном, наш колектив
на чолі колони рушив до центра міста. Поряд з нами йшли депутати різних
рівнів, зокрема і наш знаменитий краянин, у той час депутат Верховної Ради
першого демократичного скликання, відомий письменник Роман Іваничук. До-
рогою в ряди нашої колони вливалося все більше і більше людей.
У центрі Борзни відбувся імпровізований концерт-мітинг. Із словом до
людей звернувся Роман Іваничук, а також інші національно-демократичні ліде-
ри. «Антей» підсилював слова промовців патріотичними