Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх

Львові спільно з отцем-деканом, парохом церкви Ярославом Чухнієм і свяще-

ником з Німеччини отцем Йосифом. Це був час, коли поодинокі хорові колек-

тиви робили свої перші спроби у літургійному співі. На відміну від концертно-

го виконання, де успіх колективу залежить в основному від його вишколеності

і професіоналізму диригента, тут є значно більше чинників: музично-слухові

дані у священиків, їхнє вміння ансамблювати з хором, акустичні умови (хор

співає «на хорах», а священики перебувають на великій відстані від хористів),

постійна зміна ладотонального плану літургійних фрагментів, відчуття драма-

тургії служби та інше. Усвідомлюючи все це, колектив дуже відповідально і

серйозно готувався до такої важливої події в творчому житті.

До храму «Антей» прийшов, як до першого причастя. Було хвилюван-

ня у хористів, рівно ж як і у диригента, адже ми вперше торкалися струнами

своєї душі до високої молитви, складеної видатними українськими компози-

торами Д. Бортнянським, К. Стеценком, М. Леонтовичем, А. Гнатишиним. За-

цікавленість тією подією у вірних церкви була не меншою: храм переповнений

парафіянами, нашими рідними, близькими, знайомими. Літургія записувалася

на аудіо- і відеотехніці. Все це посилювало наші старання і відповідальність.

Скажу без перебільшення: капела співала натхненно, проникливо, молитовно.

По закінченні Служби Божої ми ще раз переконалися, що східний обряд – це

містерія, в якій священики, хор та присутні парафіяни діють спільно, возвели-

чуючи славу Бога. Це особливе відчуття, адже співаючи, підносимо свою душу

до небесних висот, очищаючись від скверни і суєти, переконуючись у мудрості

слів Івана Золотоуста: «Хто співає, той молиться подвійно». Нам пощастило.

Глибока і прониклива молитва отця Чухнія, відмінні вокальні і слухові дані

обидвох священиків, добрі акустичні дані церкви, висока духовна атмосфера

– все це надихало і спонукало до молитовного співу. Кожен із нас повертався

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

35

до своєї родини окриленим і щасливим, а стан душі кожного визначався над-

звичайним піднесенням.

Так починався перший літній місяць, який видався напрочуд плідним для

нас. У цьому контексті варто згадати ще про чотири виступи, які запам’яталися

надовго. 23 червня хорова капела взяла участь у мітингу-реквіємі пам’яті

жертв сталінських репресій, які загинули від рук енкаведистів у червні 1941

року в соляних шахтах села Соляноватка Старосамбірського району на Львів-

щині. Розпочався мітинг панахидою, потім посвятили камінь, на місці якого

мав споруджуватися пам’ятник. Ми підготували спеціальну програму, з якою

виступили на завершення.

На мітингу-реквіємі прозвучало звернення до громадян з проханням

збирати дані про цей злочин (розповіді очевидців, опубліковані замітки чи

статті в газетах, журналах як в Україні, так і за її межами, архівні матеріали),

повідомляти та висилати їх за відповідною адресою для майбутнього музею.

Не минуло й тижня, як «Антей» разом з представниками львівської вла-

ди, депутатами різних рівнів і начальником управління культури, професором

О. Гринівим виїжджає за межі міста (на перехрестя трьох областей – Львів-

ської, Івано-Франківської та Тернопільської), щоб взяти участь у посвяченні

місця, де буде споруджено пам’ятник борцям за волю України. І знов звучали

пісні: «Гей, у лузі червона калина», «За Україну», «Там на горі Маківці», «Ой,

там при долині», «Повіяв вітер степовий», «Зродились ми», марш «Україна»,

«Не пора», «Коли ви вмирали», «Молитва за Україну», Український національ-

ний гімн.

Це було в суботу, 29 червня, а в неділю капела співала Божественну

Літургію у храмі святих Ольги і Володимира у м. Львові за участю свяще-

ника отця Баратинського з м. Чикаґо (США), настоятеля однойменної церк-

ви. Оскільки у той час був лише закладений фундамент майбутнього храму, то

Служба Божа правилася поряд, у спеціально збудованій каплиці. Як виявилось,

метою приїзду священика з Чикаґо було не лише спільно помолитись з братами

і сестрами з України, а й передати зібрані українцями пожертви для якнай-

швидшої побудови храму Божого. Згодом «Антей» теж долучився до акції до-

помоги, давши благочинний концерт на майданчику біля каплиці, кошти від

якого пішли на спорудження цієї церкви.

А ввечері того ж дня ми вже були на сцені Будинку культури с. Звени-

города Пустомитівського району, що на Львівщині. Мешканцям цього давньо-

історичного поселення, що колись було стольним градом князівства, ми по-

дарували великий концерт з творів зарубіжної і української класики, духовних

творів, українських народних пісень. Теплий і сердечний прийом, щирі приві-

тання, квіти залишили в наших серцях якнайкращі враження.

А час невблаганно і невпинно біг уперед. Здається, зовсім недавно ми

зустрічалися з нашими чернігівськими друзями, і ось знову збираємося в до-

рогу. Друга поїздка на Чернігівщину відбулася на запрошення обласного то-

вариства української мови імені Т. Г. Шевченка «Просвіта» (голова – Василь

36

Зиновій ДЕМЦЮХ

Чепурний) та Чернігівської крайової організації Народного Руху України (го-

лова – Валерій Сарана).

19 липня 1991 року ми прибули у м. Борзну, де в міському парку куль-

тури виступили з концертом для громади міста. Серед слухачів були депутати

Верховної і місцевих Рад, представники влади і демократичних організацій,

громадських рухів і партій. Хор піднесено і щиро приймали. Особливо великий

успіх мали твори композиторів-класиків, а також пісні на патріотичну темати-

ку.

Ми відчували, як з кожною наступною піснею піднімався патріотичний

дух присутніх, ще і ще раз переконалися у дивовижній силі мистецтва єднати

людей в ім’я високої мети – боротьби за незалежну Українську державу.

Завершивши концерт українським національним гімном, наш колектив

на чолі колони рушив до центра міста. Поряд з нами йшли депутати різних

рівнів, зокрема і наш знаменитий краянин, у той час депутат Верховної Ради

першого демократичного скликання, відомий письменник Роман Іваничук. До-

рогою в ряди нашої колони вливалося все більше і більше людей.

У центрі Борзни відбувся імпровізований концерт-мітинг. Із словом до

людей звернувся Роман Іваничук, а також інші національно-демократичні ліде-

ри. «Антей» підсилював слова промовців патріотичними