Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх
ка «Просвіта», лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, народний
депутат України, письменник Роман Іваничук, актори театру імені М. Занько-
вецької заслужені артисти України Григорій Шумейко і Юрій Брилинський, по-
ети Галина Гордасевич та Ірина Вовк, Богдан Стельмах і Роман Качурівський.
ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»
43
Між виступами акторів і поетів у виконанні капели звучали пісні на сло-
ва Т. Шевченка «Орися ж ти, моя ниво» М. Лисенка, «Думи мої» в обробці Є.
Козака, «Реве та стогне Дніпр широкий» в обробці А. Авдієвського, а також
твір А. Кос-Анатольського «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине». Завер-
шили ми це багатолюдне зібрання урочистим виконанням Національного гімна
«Ще не вмерла Україна».
З майдану цього ж дня хорова капела «Антей» поспішала до приміщен-
ня Львівського оперного театру на вечір-зустрічі з народним депутатом Украї-
ни Сергієм Головатим. Пригадую, як сердечно і захоплено зустрічала львівська
громада цього політика. На той час сприймала його як розумного і відважного
борця за демократію і справедливість. Хто б міг подумати, що мине трохи часу,
і з ним можуть статися такі непередбачувані метаморфози. А тоді ми, співаючи
патріотичних пісень, підтримуючи відповідну атмосферу в залі, уважно, зата-
мувавши подих, ловили за кулісами кожне його слово.
Популярність «Антея» зростала. Капела все частіше отримувала запро-
шення виступити з концертом у різних установах, громадах, школах, церквах,
спілках. Так, 24 травня колектив побував у музичній школі м. Броди Львівської
області з великою концертною програмою, а в неділю 31 травня співав Службу
Божу в церкві Різдва Пресвятої Богородиці (Сихівський масив м. Львова). У
новозбудованій тут монументальній церкві приємно молилося. Цьому сприяла
добра акустика, а також професійний і душевний ансамбль між диригентом,
хором і регентом-дяком цього храму паном В. Ортинським.
21 червня 1992 року у Львові, на площі М. Шашкевича, навпроти ко-
лишньої тюрми на Лонцького, було відкрито пам’ятний знак жертвам більшо-
вицького терору. Урочистості відбувалися за участю представників влади, ду-
ховенства, громадських організацій, членів братства УПА, спілки політв’язнів
та репресованих.
У спекотний літній день площа вщерть була заповнена львів’янами і при-
булими з довколишніх сіл і районних центрів. У пам’ять про полеглих хорова
капела «Антей» разом зі священиками відспівала панахиду. А потім ті, хто висту-
пав, а були серед них свідки тих жахливих подій, розповідали про те, яким чином
встановлювалася нова влада у Західній Україні в 1939-1941 роках, про те, який
злочин вчинили, відступаючи у перші дні війни зі Львова, так звані «визволите-
лі». На майдані лунали у виконанні «Антея» пісні УПА та січового стрілецтва. А
завершився цей поважний захід загальним співом Національного гімну України.
Треба відзначити, що наш колектив завжди активно відгукувався на най-
важливіші суспільно-громадські події, які відбувалися у місті, області, Україні.
І на цей раз наспіла нагода прилучитися до двох поважних подій: відзначення
першої річниці проголошення незалежності України та перезахоронення тлін-
них останків Патріарха Йосипа Сліпого.
На свою першу після літньої відпустки репетицію хор зібрався 20 серп-
ня 1992 року. Перед нами стояло досить складне завдання – підготувати дві
різні програми. Для однієї з них треба було освоїти твір С. Людкевича «Вічная
44
Зиновій ДЕМЦЮХ
пам’ять» – складний інтонаційно, фактурно, драматургічно. Разом із заслуже-
ною хоровою капелою «Трембіта», хором оперної студії консерваторії та хором
студентів Львівської політехніки цей твір повинен був звучати в театрі опери та
балету імені Івана Франка 29 серпня під час Поминальної академії на честь пе-
ренесення праху Блаженнішого Патріарха Йосифа Сліпого з Риму до Львова.
Тож розуміючи важливість цього завдання, кожен працював дуже відповідаль-
но. Кількагодинні репетиції відбувалися щоденно.
24 серпня Україна відзначала першу річницю проголошення незалеж-
ності. У цей день «Антей» виступив із сольною святковою програмою біля
пам’ятника Великому Каменяреві на площі біля університету.
26 серпня у приміщенні Львівської державної філармонії відбулася пер-
ша спільна репетиція двох колективів – хорової капели «Антей» та заслуженої
хорової капели «Трембіта». Відшліфовували нюанси виконання твору С. Люд-
кевича.Відзначу, що ми не вперше торкалися багатої спадщини видатного ком-
позитора. Цей хоровий твір, який з відомих причин протягом кількох десяти-
літь не міг звучати на львівських сценах, справив на колектив надзвичайно
сильне враження. Насамперед, глибиною інтонаційного змісту, потужною дра-
матичною виразністю і довершеністю форми, захоплював також безперервніс-
тю розвитку мелодії, широтою динамічного діапазону, багатством тембральної
палітри. Виписана як український реквієм, «Вічная пам’ять» передавала най-
тонші нюанси людських почуттів і переживань. У зведеному хорі твір звучав
потужніше, глибше, проникливіше, оскільки така фактура вимагала відповід-
ної кількості голосів, особливо чоловічих (це був той випадок, коли кількість
переходила в якість).
Настало 27 серпня 1992 року. На львівське летовище спеціальним рей-
сом із Рима прибув літак з домовиною Патріарха Йосифа. Перенесення тлінних
останків Владики здійснювалося за його заповітом: «Поховайте мене в нашому
Патріаршому Соборі Святої Софії, а як воплотиться наше видіння і воскресне
на волі наша Свята Церква і наш український народ, знесіть мою домовину, в
якій спочину, на рідну українську землю і покладіть її у храмі Святого Юра у
Львові».
І ось цей момент настав. Від літака домовину несли ієрархи УГКЦ, Га-
лицький духовий оркестр супроводжував церемонію траурними мелодіями. На
площі перед летовищем символічне повернення на рідну землю великого па-
тріота, страдника, ісповідника віри Христової вітали дипломати, представники
духовенства, влади, діячі науки, мистецтва, високі чини війська, міліції, жур-
налісти, теле- і фоторепортери, тисячі мирян.
Домовину поклали на стіл, застелений червоною китайкою. У перервах
між читанням Святого Євангелія хорова капела «Антей» виконувала «Концерт
№3» (І ч. «Господи, силою Твоєю…») Д. Бортнянського та «Благослови, душе
моя, Господа» К. Стеценка, після чого Блаженніший Мирослав Іван кардинал
Любачівський виголосив промову.
ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»
45
Далі процесія вирушила до Преображенської церкви, де було зачитано
уривок Святого Євангелія, а хорова капела «Мрія» співала «Вірую» та «Свя-
тий Боже». Від членів Спілки письменників України було виголошено сло-
во. Із церкви священики понесли домовину на площу Ринок. Тут виступили
представники влади,