Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх
Котляревського. Жваве спілкування між вчителькою, учнями і хористами на по-
чатковому етапі уроку переросло згодом в імпровізований концерт-лекцію си-
лами «Антея» на матеріалі опери М. Лисенка «Наталка Полтавка». Яке ж було
здивування дітей, коли хор почав характеризувати персонажів вистави не тільки
словом, а й засобами вокально-хорового мистецтва: учні заворожено слухали у
виконанні окремих співаків і всього хору пісню Наталки («Ой я дівчина Натал-
ка»), пісню Возного («Всякому городу нрав і права…»), пісні Виборного («Ой
під вишнею» та «Дід рудий»), пісню Петра («Сонце низенько»), пісню Миколи
(«Вітер віє горою») і знамените «Де згода є в сімействі» на завершення.
У класі панувала особлива атмосфера і особливий дух. Наприкінці уро-
ку це вже була одна єдина родина, об’єднана любов’ю до рідної мови, пісні,
мистецтва. Діти звертались до нас із запитаннями, просили автографи. Вчи-
телька сяяла від щастя. А ми вже вкотре переконалися у дивовижній силі рідно-
го мистецтва об’єднувати людські серця.
І ще одна деталь, яка приємно вразила мене: хористи добре знали музи-
ку М. Лисенка до вистави «Наталка Полтавка» (про що засвідчив імпровізова-
ний концерт). Це було для мене несподіванкою, адже до уроку ми не готували-
ся. Я пишався своїм талановитим колективом. Цього ж дня, ввечері, «Антей»
збирався додому. На залізничному вокзалі, чекаючи поїзда, вже традиційно за-
колядували. 14 січня – день старого Нового року, який на Сході України відзна-
чається більш активно, ніж на Заході, отже, святково налаштовані люди, при-
сутні на вокзалі, з цікавістю і задоволенням слухали наш спів. Просили співати
ще і ще. Але прибув поїзд. Керівники громадських організацій з вдячністю і
щирістю прощалися з нами.
У лютому 1993 року репертуар «Антея» поповнився новими творами
львівського диригента, композитора і педагога, заслуженого діяча мистецтв
України Івана Майчика. Отримавши від нього ноти, ми вивчили «Спомин» на
50
Зиновій ДЕМЦЮХ
слова М. Вороного, «Бодай та корчмичка» (обробка лемківської народної пісні)
і «Юж вечір» (авторська транскрипція лемківської народної пісні).
Композитор з прихильністю ставився до творчості хорової капели, нео-
дноразово схвально відгукувався про рівень її виконавської майстерності. Це
був час, коли І. Майчик надзвичайно плідно працював над своїми оригіналь-
ними творами, кладучи на музику, як він казав, найвишуканішу поезію відо-
мих українських поетів – М. Вороного, О. Олеся, Б.-І. Антонича, В. Стуса, В.
Хомика.27 лютого 1993 року в концертному залі імені С. Людкевича Львівської
обласної філармонії відбувся творчий вечір композитора. Концертну програму
із творів І. Майчика виконували заслужений артист України Олександр Гро-
миш; солісти Львівського театру опери та балету імені І. Франка народний ар-
тист України Володимир Ігнатенко та Василь Дудар; соліст Львівської обласної
філармонії Володимир Паславський, студентки Львівського вищого державно-
го музичного інституту імені М. Лисенка Зоряна Гупаловська та Леся При-
сташ. Із хорових колективів брали участь Галицький камерний хор «Євшан»
(керівник Б. Генгало), народна хорова капела хлопчиків та юнаків «Дударик»
(керівник – заслужений працівник культури України М. Кацал), а також Львів-
ська капела бандуристів «Карпати» УТОС (художній керівник – заслужений
працівник культури України Юліан Вовк, хормейстер – заслужений діяч мис-
тецтв України Ярослав Мелех).
На творчому вечорі композитора І. Майчика наша капела виконала зга-
дувані твори. «Антей» був винагорджений теплим прийомом у слухачів і отри-
мав щиру вдячність від автора музики. В фіналі всі сольні виконавці і колек-
тиви з приємністю вітали композитора з його цікавим і самобутнім творчим
доробком.
Зі здобуттям Україною незалежності увага зарубіжних творчих
колективів до нашої молодої держави зросла. У березні 1993 року відомий
львівський поет Ігор Калинець, який працював тоді заступником директора
Міжнародного центру освіти, науки і культури у м. Львові, звернувся до мене з
пропозицією прийняти мішаний хор «Passiflora» («Пасхальна квітка») з Бельгії.
«Антей» повинен був забезпечити гостей житлом, харчуванням, організувати
концертні виступи, творчі зустрічі, екскурсії тощо. Міжнародний центр брав
на себе організацію всіх інших заходів, в тому числі і творчої зустрічі хорових
колективів «Пассіфльори» і «Антея» у Львівському академічному театрі опери
та балету імені І. Франка.
Було заманливо, цікаво і водночас дуже відповідально. Давши згоду,
ми створили організаційний комітет, визначили відповідальних осіб, склали
відповідну програму і почали готуватися до зустрічі. 7 квітня 1993 року «Ан-
тей» разом з керівництвом Міжнародного центру зустрічав фламандських
співаків з Бельгії у Львівському аеропорту. Наступила хвилююча мить пер-
шої зустрічі, дружніх привітань і, як завжди у таких випадках, зазвучала піс-
ня, що якнайкраще поєднала два творчі колективи. Індивідуальні знайомства
ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»
51
відбувались дорогою до домівок співаків «Антея», в яких приймали бельгій-
ських хористів.
Наступного дня, після екскурсії по Львову, зарубіжні гості були за-
прошені до Міжнародного центру освіти, науки і культури на зустріч з його
керівництвом. А 9 квітня о дев’ятнадцятій годині відповідно до погодженої
програми відбувся перший концертний виступ хору «Пассіфльора» у Доміні-
канському костелі Львова. Зацікавлених послухати фламандський хор було до-
волі багато – приміщення заповнили вщерть. На початку концерту автор цих
рядків розповів львівській публіці творчу біографію бельгійського колективу.
«Пассіфльора» представила слухачам цілу низку творів західноєвропейських
композиторів-класиків – Б. Галуппі, В. А. Моцарта, Ф. Шуберта, Ф. Мендель-
сона, Л. Бетховена, а також твори композиторів Фламандії. Не обійшлося і без
сюрпризу для українського слухача: хор дуже старанно виконав українську
жартівливу пісню в обробці Г. Давидовського «Стелися, барвінку».
Публіка щиро винагороджувала гостей з Бельгії рясними оплесками,
даруючи весняні квіти, щирі усмішки й тепло своїх сердець. Хорова капела
«Антей» повним складом прибула на концерт, підтримуючи своїх побратимів і
тимчасових співмешканців духовно, морально і професійно (на завершення у
нашому виконанні прозвучало «Многая літа» Д. Бортнянського).
Наступні два дні для «Пассіфльори»