Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх

дібні до українців: задушевні, добрі й чуйні люди, люблять гарно повесели-

тись, поспівати, можуть і «сльозу пустити». Як правило, кожен з них воло-

діє чотирма мовами: фламандською, французькою, німецькою і англійською.

Французькою не дуже охоче бажають розмовляти. Був випадок, коли один із

співаків «Антея», добре володіючи цією мовою, заздалегідь «смакуючи» роз-

кіш спілкування з новим знайомим, почув від нього: «Я перепрошую, але я не

хотів би розмовляти французькою; чи не могли б ми спілкуватися будь-якою

іншою мовою?» Як виявилось, причина така ж, як і у всіх колись поневолених

народів – мовна дискримінація. Це почуття, очевидно залишається надовго і

передається із покоління в покоління.

Зранку, 14 квітня, хорова капела «Антей» прибула разом зі своїми дру-

зями з Бельгії у Львівський аеропорт. Це були останні хвилини перебування

«Пассіфльори» на українській землі. Наступила хвилююча мить прощання.

Задушевні розмови перепліталися з українськими і фламандськими піснями,

словами вдячності на кшталт «very good people» (так неодноразово повторю-

вав на нашу адресу співак на ім’я Джеф). Судячи з усього, фламандський хор

був зворушений гостинністю «Антея», теплим і щирим прийомом львівської

публіки, доброю організацією концертних виступів і творчих зустрічей. Все це

54

Зиновій ДЕМЦЮХ

схвилювало їх до глибини душі, прощаючись, на очах у багатьох були сльози.

Хорове мистецтво об’єднало представників двох близьких за духом народів в

одну дружню родину. Хористи із Бельгії говорили, що з нетерпінням чекати-

муть приїзду «Антея» на їхню рідну землю.

Антеївці довго супроводжували очима літак з «Пассіфльорою» на борту,

поки він зовсім не зник у небесній блакиті.

Ми часто згадували і аналізували наші виступи, обговорювали творчі

зустрічі, переглядали відеокасети, і в цих моментах зі словами вдячності згаду-

вали всіх тих, хто допомагав нам у цій важливій справі. Не обминули добрими

словами і працівників профкому Львівського авіапідприємства – голову Сергія

Бєлова і його заступника Олександра Єрміна.

Після від’їзду фламандського хору ми взялися за підготовку до Друго-

го Всеукраїнського конкурсу хорових колективів імені М. Леонтовича, адже

вибороли право виступити у третьому турі. Найбільше праці вкладалося в

оригінальний твір М. Леонтовича «Літні тони», який належав до обов’язкової

програми конкурсу і вимагав витонченості і граничної індивідуалізації голо-

соведення, де кожен голос складався з невеличких поспівок, мотивів або ж під-

креслено індивідуальних інтонацій.

«Літні тони» – одна з наймайстерніших хорових поем композитора. Му-

зичними засобами відтворюється чудовий літній пейзаж, напоєний пахощами

польових квітів, скошеного сіна. У цьому творі композитор виявив захоплення

природою рідної землі, щиро і глибоко відтворивши почуття. Акварельну яс-

ність, легкість і свіжість несе в собі кожен акорд, кожен звук. Повітря, простір,

аромат – усе це відчувається в образах поеми.

Паралельно з роботою над конкурсною програмою капела продовжува-

ла вести активну концертно-виконавську діяльність. Перед виїздом до Києва

колектив виступив з концертом, присвяченим Дню матері, у середній школі

№85 Львова, а також взяв участь у літературно-музичній композиції на тему:

«Пречиста Діва Марія як культ духовності українського народу», який відбувся

23 травня у Домініканському костелі.

Від початку заснування «Антей» прагнув до досконалості, щоб таким

чином досягати якнайвищих вершин хорового мистецтва. Усвідомлюючи, що

музичне виконавство – це, насамперед, мистецтво звука, колектив йшов до

його довершеності, філігранності і витонченості шляхом невтомної одержи-

мої творчої праці всіх співаків. Вона не пропала марно – ще на початку свого

творчого шляху «Антей» став переможцем (перша премія) на другому кон-

курсі імені С. Крушельницької у Тернополі. Наступною заповітною мрією

капели було досягнути ще однієї вершини виконавського мистецтва – взя-

ти участь у найпрестижнішому в Україні конкурсі, присвяченому класикові

української хорової музики М. Леонтовичу. Заснований в добу національно-

духовного відродження (1988), цей конкурс став відігравати значну роль у

розвитку хорового мистецтва, у збереженні і плеканні славних українських

хорових традицій.

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

55

Третій, заключний тур конкурсу відбувся 25-28 травня 1993 року в Ки-

єві. Він виявився напрочуд масовим, і це при тому, що в той час Україна пере-

живала велику економічну й фінансову скруту, а культура та мистецтво – й

поготів. Мабуть, це ще раз засвідчувало відому істину, що українці і пісня не-

віддільні, вони співають і в радості, і в горі, відзначаючи народження й похоро-

ни, не кажучи вже про інші моменти життя та праці.

Досить сказати, що заявки на участь у першому турі конкурсу подали

134 хорових колективи, з яких – 46 академічних мішаних, 21 камерний, 23

народних, 10 чоловічих, 7 жіночих, 27 дитячих. Лише Львівська область ви-

ставила понад 30 хорових колективів – один від одного кращий! Гідно були

представлені Київ і область, Івано-Франківщина, Рівненщина, Миколаївщина,

Одещина, Харківщина.

Учасниками третього заключного туру були академічні, камерні, чоло-

вічі, жіночі, дитячі та народні хори. Змагалися 36 колективів з усіх куточків

України: Києва, Чернігова, Харкова, Сум, Херсона, Одеси, Черкас, Миколає-

ва, Кіровограда, Дніпропетровська, Рівного, Луцька, Вінниці, Хмельницького,

Тернополя, Львова, Коломиї, Івано-Франківська, Мукачевого, Ужгорода.

Конкурс проводився у приміщенні Київського міського Будинку вчителя

(в цьому залі колись засідала Центральна Рада). Високоавторитетне журі очо-

лював професор А. Авдієвський (голова), заступник голови – професор О. Ти-

мошенко, члени журі – професор М. Гринишин, музикознавець М. Гордійчук,

композитор Л. Дичко, народний артист України А. Кушніренко, мистецтвозна-

вець М. Головащенко.

До конкурсу «Антей» готував, крім обов’язкового твору «Літні тони»

М. Леонтовича, ще одну його ліричну перлину – обробку української народ-

ної пісні «Котилася зірка». Ці обидва твори, виписані акварельними фарба-

ми, вдало контрастували з духовними творами К. Стеценка і Д. Бортнянського

(«Благослови, душе моя, Господа» і «Концерт №3»). Окрасою програми капели