Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх

і запрошені висловлювали свої захоплення різдвяною програмою і рівнем ви-

конавської майстерності. Було чимало охочих отримати ту чи іншу партитуру

хорового твору, що дало б змогу виконати їх зі своїми колективами.

У цей день о сімнадцятій годині було заплановано ще один виступ хо-

рової капели – у Палаці культури імені 40-річчя Жовтня. Оскільки автобуса у

нас не було, то добиратися до місця призначення довелося комунальним тран-

спортом, який, до речі, ходив значно гірше, ніж у нашому Львові. Погода теж

не сприяла нам – випало чимало снігу. Отже, ми могли розраховувати лише

на власні сили. Дорогою до Палацу культури проходили повз будинок, в якому

жив і творив український композитор, історик і громадський діяч ХІХ століття,

автор опери «Катерина» Микола Аркас. Мимоволі спливла думка: «Нашого цві-

ту по всьому світу» – у різних куточках України і далеко за її межами жили та

працювали видатні митці. Прославився композитор своєю знаменитою оперою.

«Катерина» М. Аркаса – перша українська опера, в основу якої покладено по-

ему Шевченка. Клавір її видано в Москві (1897), оркестровку зробив диригент

Ф. Воячек (1898), вперше поставила трупа М. Кропивницького (1899). Найви-

значніший твір композитора пройнятий колоритом української пісенності.

Біля Палацу культури на «Антей» чекали представники миколаївської

«Просвіти», «Руху», громадських організацій. Але великий зал культурної

установи, на жаль, не був заповнений, як це переважно бувало на наших кон-

цертах. Як стало відомо, навіть на другому році незалежності України кожен

приїзд творчого колективу із Заходу завдавав трохи клопоту партійним та ін-

шим «відповідним» органам цього краю. Наглядачі та поборники «ідейної чи-

стоти» в мистецтві «належним чином реагували».

«Антей» представив миколаївській публіці все багатство і розмаїття

свого репертуару: духовну музику, твори українських і зарубіжних компози-

торів, обробки українських народних пісень, колядки та щедрівки, пісні УПА,

січового стрілецтва, козацькі пісні. Із наближенням концерту до завершення

вдячні слухачі винагороджували нас гучнішими оплесками. «Вольтажу» і дра-

матургії концерту додавали також надзвичайно проникливо і артистично про-

читані вірші на патріотичну тематику нашою провідною співачкою Любов’ю

48

Зиновій ДЕМЦЮХ

Подвірною. Слід відзначити, що всі наші культурно-просвітницькі заходи як

на Сході України, так і на Заході не обходилися без її талановитого читання.

Вагомість слова особливо була відчутною, коли виступ «Антея» відбувався у

формі концерту-лекції.

Наступного дня, 11 січня, на нас чекали вчителі і учні середньої школи

санаторно-курортного типу м. Миколаєва. В цій школі навчалися діти із вро-

дженими захворюваннями серцево-судинної системи. Саме тут після приїзду

до Миколаєва «Антей» був забезпечений місцем проживання.

На цей раз відстань до концертного залу була зовсім близькою, а до ди-

тячих сердець – й поготів. Обрали для спілкування з юними слухачами звичну

для нас форму концерту-лекції. Диригент капели розповідав дітям в лаконічній

формі про авторів музики і тексту, про твори, які отримали своє друге наро-

дження в часи незалежної України, історію створення пісень УПА і січового

стрілецтва, про українську пісню – неоціненний скарб нашого народу.

Ми відчували велику зацікавленість дітей, їх чуттєву реакцію. Але осо-

бливо зворушливо сприйняли школярі та їхні вчителі колядки і щедрівки, мож-

ливо вперше почуті ними.

Після концерту нас обступили і ми довго не могли розійтися. Було чима-

ло запитань на різні теми, на які хористи охоче давали відповідь. Наша зустріч

була напрочуд теплою, доброзичливою і щирою. Після концерту було легко і

спокійно на душі. В цей момент, думаючи про дітей, мені чомусь прийшли на

думку слова Ісуса Христа із його Нагірної проповіді: «Блаженні чисті серцем,

бо вони Бога побачать».

Наступні дні нашого перебування в м. Миколаєві були теж доволі наси-

ченими і продуктивними: 12 і 13 січня (вдень) – концертні виступи у військо-

вих підрозділах (сухопутній і морській дивізіях), 13 січня (ввечері) – фоно- і ві-

деозапис на Миколаївському телебаченні; 14 (вдень) – виступ на виробничому

об’єднанні «Евіс», після обіду – зустріч з учнями середньої школи санаторно-

курортного типу на уроці української мови.

Виступи серед військових і на виробництві мали здебільшого просвіт-

ницький напрямок. Це були концерти з відповідним коментарем диригента і

читанням поезії пані Л. Подвірною. Наслідки пробудження дрімотного люд-

ського єства не забарилися. Після концерту вдячні солдати і офіцери, виба-

чаючись за незнання державної мови, обіцяли неодмінно її вивчити. Майор

військово-оркестрової служби просив у мене хорові партитури повстанських і

стрілецьких пісень, щоб аранжувати їх для духового оркестру і в найближчому

часі виконати. Особливо йому припали до душі маршові пісні «За Україну»,

«Гей, у лузі червона калина», «Зродились ми», «Гей, степами», «В’язанка стрі-

лецьких пісень», «Україна» Г. Китастого, «Засяло сонце золоте» І. Недільсько-

го. Був безмежно щасливий, отримавши жадані йому партитури. Залюблений в

українську пісню офіцер розповідав, що перебуваючи на Уралі, поставив сила-

ми військових (солдат, офіцерів і їхніх дружин) оперу С. Гулака-Артемовського

«Запорожець за Дунаєм». Місцеве населення і військові з захопленням слуха-

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

49

ли українську виставу, порівнюючи її музику з італійською. Я неодноразово

спілкувався з цим одержимим і симпатичним чоловіком і, правду кажучи, мав

велике задоволення від таких зустрічей.

Ще однією яскравою і незабутньою сторінкою перебування «Антея» в

м. Миколаєві був запис на місцевому телебаченні. Це відбулося завдяки спри-

янню представників місцевих демократичних громадських організацій.

Уперше на цій студії хоровим колективом було записано Український

національний гімн «Ще не вмерла Україна», «Молитву за Україну» («Боже ве-

ликий, єдиний»), цілу низку патріотичних пісень, зокрема, повстанських, стрі-

лецьких, козацьких. Прозвучали у виконанні «Антея» також твори класичної

та духовної музики, українські народні пісні. Велику і різноманітну програму

ми писали з піднесенням і ентузіазмом, оскільки вірили в те, що зерно нашої

творчості, кинуте на цій ще не дуже благодатній ниві, неодмінно проросте.

14 січня хорова капела «Антей» знову зустрілася з дітьми. Це були учні

тієї ж школи, в якій ми виступали з концертом. На цей раз колектив був за-

прошений