Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх

Олеського замку, відвідування Кафедрального собору святого Юра у Льво-

ві, інші заходи за індивідуальним бажанням. Вершиною творчого єднання

двох хорових колективів був спільний концертний виступ у Львівському

академічному театрі опери та балету імені І. Франка, який відбувся 11 квіт-

ня ввечері.

Першим на сцену вийшов хор «Пассіфльора». Переповнений зал театру

зустрів дорогих гостей тривалими оплесками. Із теплими словами привітання

до хору та його диригента Ландфріда ван Ессера звернулася директор Міжна-

родного центру освіти, науки та культури пані Оксана Кондратюк, її заступник

поет Ігор Калинець, представники інших установ та організацій.

Як і на попередньому концерті, бельгійський хор представив слухачам

цікаву і різноманітну програму, музику різних епох і стилів, твори фламанд-

ських композиторів. Хор продемонстрував високу культуру співу, ансамблеву

злагодженість, чистоту інтонації. Вирізнявся від слов’янських хорів своєрід-

ною манерою і стилем виконання, що не могло не привернути уваги дириген-

тів-хормейстерів, присутніх у залі.

«Пассіфльору» тепло і щиро приймали. До цього концерту інтерес

у львів’ян був особливим, адже це був час, коли зарубіжні хорові колективи

з’являлися на львівських сценах як перші весняні ластівки, а число прихиль-

ників хорової капели «Антей» стрімко зростало.

Концертний виступ в оперному театрі для «Пассіфльори» був приєм-

ною несподіванкою. Можливість виступити на такій поважній сцені вони над-

звичайно високо і з вдячністю оцінили. Про це неодноразово ми чули з уст

52

Зиновій ДЕМЦЮХ

диригента Ландфріда ван Ессера і членів його колективу тут, у Львові, і згодом,

у Бельгії.

Співаки захоплено висловлювалися про красу нашого театру, його ди-

вовижну архітектуру. Також ділилися враженнями від свого виступу, львівської

публіки, акустичного і світлового відчуття. Були схвильовані і разом з тим сяя-

ли від щастя, адже такої можливості у себе на батьківщині вони наразі не мали.

У другому відділенні концерту на сцену вийшла хорова капела «Антей».

Неодноразово хор виступав на цій сцені, знав її плюси і мінуси (з акустичної

точки зору), мав чималий досвід. Але щоразу, співаючи в оперному театрі, ми

сповнялися особливим станом душі, усвідомлюючи велику відповідальність

перед численними шанувальниками хорового мистецтва.

Якщо попередні наші виступи носили здебільшого епізодичний харак-

тер (у святочних академіях, концертах до пам’ятних дат і урочистих подій),

то на цей раз капела мала доволі часу, щоб заспівати повне відділення своєї

сольної програми.

Львівська публіка захоплено слухала у виконанні «Антея» «Благослови,

душе моя, Господа» К. Стеценка, «Херувимську №7», хорові концерти №3 і

№24 Д. Бортнянського, «Пречистая Діво-Мати» М. Лисенка, «Котилася зірка»

в обробці М. Леонтовича, «Зродились ми» Б. Кудрика, «Засяло сонце золоте»

І. Недільського. За кожен виконаний твір слухачі віддячували рясними оплес-

ками. З великим успіхом прозвучав твір «Богородице Діво» А. Гнатишина і

«К кому возопію, Владичице» невідомого автора (соло – Я. Крилошанська).

Гучними і тривалими оплесками був нагороджений соліст театру В. Дудар,

який разом з хором блискуче виконав старовинну галицьку пісню в обробці М.

Гриценка «На славній річеньці, на Сяну» і «Ой там при долині» в обробці Є.

Козака. Крім поціновувачів хорового мистецтва на концерті «Пассіфльори» і

«Антея» було чимало хормейстерів-професіоналів, й серед них – головний ди-

ригент заслуженої хорової капели «Боян», народний артист України, професор

Євген Вахняк. Його присутність надихала й зобов’язувала.

Символічним було й те, що виступ двох колективів припав на римо-ка-

толицький Великдень, з чим сердечно привітала наших дорогих гостей ведуча

концерту, музикознавець Наталія Самотос.

Не менш цікавою була творча зустріч «Пассіфльори» і студентського

жіночого хору Львівського музично-педагогічного училища імені Ф. Колесси

(керівник З. Демцюх), яка відбулася в концертному залі навчального закладу

наступного дня. До цього концерту була привернута увага не тільки викладачів

та студентів училища, а й інших музичних навчальних закладів, а також керів-

ників художніх колективів. Це була подія. Заклад, який дав творчі крила для ви-

сокого мистецького польоту багатьом тепер уславленим диригентам і співакам,

вперше приймав у себе хоровий колектив із Західної Європи.

Фламандські співаки попередньо були проінформовані мною перед якою

аудиторією вони будуть виступати. Це додало їм ще більшої відповідальності і

більш помітного хвилювання, ніж на концерті в оперному театрі (про що вони

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

53

самі згадували). Говорили вони й про те, що на зустрічах з молоддю створюєть-

ся особлива аура і безпосередність, яка надихає і стимулює до творчості.

Саме так було й цього разу. Після короткого вступного слова, яке дору-

чили виголосити мені, один за одним звучали твори, виконувані по черзі фла-

мандцями і студентами. Присутні у залі з особливим зацікавленням слухали

хор наших гостей. Своєрідність і розмаїття програми, інша манера співу, само-

бутність техніки диригування керівника хору – все це сприймалось з цікавістю

й увагою. Професіонали дістали добру інформацію для роздумів, було чимало

повчального як для викладачів, так і для студентів. Згодом усе це жваво аналі-

зувалося й обговорювалося.

Відзначу, що і наші гості з великою увагою слухали спів жіночого хору

музпедучилища. Мовили добрі слова в нашу адресу, пропонували приїхати на

престижний європейський конкурс хорових колективів у м. Неерпельті в Бель-

гії. Було спільне фотографування, запис на відеокасету, багато весняних квітів і

щирих сонячних усмішок. Успішно провести таку милу зустріч мені люб’язно

допомогли мої друзі з хорової капели «Антей».

Увечері хори-побратими знову зустрілися: «Антей» запросив своїх дру-

зів з Бельгії на спільну вечерю. Надати приміщення для такої зустрічі люб’язно

погодилася дирекція середньої школи №85 за сприяння її вчителів (до речі,

співаків капели) подружжя Даниїли і Володимира Яскевичів.

На вечорі-зустрічі панувала родинна атмосфера, звучали українські і

фламандські народні пісні, всі ділилися враженнями від почутого і побаченого,

грали в різні жартівливі ігри. «Стелися, барвінку» на цей раз вирішили заспіва-

ти разом, чим атмосферу зустрічі ще більш оживили і розвеселили.