Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх

Калуша, Монастириська, Івано-Франківська.

Серед хорових колективів у концерті взяли участь: народна хорова ка-

пела «Лемковина» (художній керівник – заслужений працівник культури Укра-

їни Іван Кушнір), хор «Євшан» (диригент – Богдан Генгало), народна хорова

капела «Дударик» (художній керівник та головний диригент – заслужений діяч

мистецтв України М. Кацал). «Антей» виконав дві лемківські пісні в обробці

Івана Майчика «Бодай та корчмичка» і «Юж вечір».

28 жовтня хорова капела «Антей» вирушила до Бельгії. На той час водії

зовсім не мали досвіду в таких подорожах, адже лише поодинокі колективи

виїжджали за кордон, тож наша дорога була нелегкою. Перетнувши Польщу,

58

Зиновій ДЕМЦЮХ

Німеччину і Голландію, 31 жовтня о четвертій годині ночі ми прибули в м.

Ґенк (Бельгія), де мешкала більшість наших друзів з «Пассіфльори». З нічного

кафе я зателефонував до диригента Ландфріда ван Ессера. На нас з нетерпін-

ням чекали, але приїзд серед ночі був дещо несподіваним. Домовилися про

зустріч. Наші фламандські друзі виявилися дуже оперативними – за півгоди-

ни ми зустрілися на подвір’ї українського Народного дому в цьому містечку.

Незважаючи на пізню пору, зустріч колективів «Антея» і «Пассіфльори» була

доволі зворушливою і емоційною. Як і у Львові знову звучала пісня, а потім

розійшлися по домівках на поселення.

Цього ж дня відбувся концерт «Антея» у парафіяльно-культурному цен-

трі м. Кессельта. Зал, в якому ми виступали, не мав суто концертного призна-

чення, він скоріш надавався для різних масових заходів та відпочинку. Не вель-

ми придатною була й акустика для академічного співу. Слухаючи наш виступ,

люди сиділи за столиками, споживали різні ласощі. Сприймали хор з ентузіаз-

мом і цікавістю. Після довгої і нелегкої дороги співати було важко. Фламанд-

ські друзі щирими усмішками і гучними оплесками підбадьорювали наш ко-

лектив. По завершенні концерту запросили за свої столики, частували різними

смаколиками, ми довго і весело спілкувалися, згадуючи весняні творчі зустрічі

наших колективів у Львові. Вранці наступного дня у м. Хенгельгофі «Антей»

взяв участь у католицькій месі: у заздалегідь визначених моментах Служби Бо-

жої капела співала відповідну українську духовну (церковну) музику, а ввечері

у м. Хельхтерені колектив виступив з концертом у парафіяльному храмі.

Аналіз цих двох виступів показав, що предметом особливого зацікав-

лення слухачів була українська народна пісня і духовна музика. Вони жадібно

слухали нас, згодом жваво ділилися враженнями, ставлячи найрізноманітніші

запитання з історії хорової музики України, стилю і манери її виконання.

У наступні два дні колектив «Пассіфльори» організував для нас екскур-

сії на море, а також у міста Брюссель, Антверпен, Ґаллє. Особливе враження

справила на капелян архітектурна краса столиці Бельгії, її знаменитий собор

Сен-Мішель-е-Гюдюль (1226-1490), Королівський палац (XVIII–XX століття),

розкішна ратуша (1401-1455), Палац художніх мистецтв, споруди Всесвітньої

виставки, парламент. Місто, в якому, як відомо, вирішуються найдоленосніші

питання багатьох європейських держав, полонило своєю красою і пишністю,

розмаїттям стилів і форм. Не менш привабливим для нас виявився і Антверпен.

Місто, відоме з XVII століття, розташоване на ріці Шельді та каналі Альберта,

вражало своїми архітектурними пам’ятками XIV–XVIII століття, будинком-

музеєм П. Рубенса, одним з найбільших портів світу. Серед сучасних споруд

сильне враження справляли Палац віку (1935) і аеровокзал (1954) у Брюсселі,

консерваторія в Антверпені (1982).

Подорожуючи, колектив довідався дещо і про історію художнього і му-

зичного мистецтва Бельгії, зокрема, Фламандії. Самостійна художня фламанд-

ська школа виникла у XVII столітті (П. Рубенс, А. ван Дейк, Я. Йорданс, Ф.

Снейдерс, Д. Тенірс та ін.). Власне бельгійське мистецтво сформувалось у ХІХ

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

59

столітті (Ф. Ж. Навез, Т. Формуа та ін.). Музика Бельгії склалася на основі

так званої нідерландської школи (XV–XVI століття; композитори Г. Дюфаї, Я.

Обрехт, Й. Окегем, Жоскен Депре, О. Лассо). Найвизначніший бельгійський

композитор XIX століття – Ц. Франк. Всесвітню славу здобули скрипкова та

віолончельна школи.

Після екскурсії по м. Брюсселю 3 листопада «Антей» вирушив до Ґал-

лє. На обід нас запросили до школи для черниць, де познайомили з літньою

жінкою в українському строї і сказали, що вона буде перекладачкою. Як вияви-

лося, її ще маленькою доля закинула на бельгійську землю з Черкащини. Пані

була єдиним представником української діаспори в цьому містечку. Отже, міс-

цева влада вирішила для нас, українців, зробити сюрприз – познайомити із зем-

лячкою. Розмовляла вона українською мовою з деякими труднощами. Поки ми

обідали весь час повторювала: «Поспішайте, будь ласка, бо ми можемо запіз-

нитись у «сельсовєт». Спочатку ми не могли второпати про що йдеться. Хтось

із наших дівчат жартома сказав: «Це ж треба було такий світ проїхати, щоб аж

у Бельгії потрапити в «сельсовєт». Через якусь мить виявилось, що «Антей»

запрошують на прийом до мерії Ґаллє. Загадка була розгадана – так наша зем-

лячка називала міську управу. Запам’ятавши малою дитиною це слово в рідно-

му селі на Черкащині, вона використала його, назвавши мерію «сельсовєтом».

Дорогою до мерії ми побачили у центрі міста монументальний пам’ятник

віолончелісту. Він справив на нас дивовижне враження – високий чоловік у

фраку тримав віолончель. Як з’ясувалося згодом, цьому пам’ятнику було сто

п’ятдесят років. Напрошувався висновок: якщо так шанують музикантів, то чи

це не найкращий вияв високої культури народу. З наближенням до мерії поба-

чили ще одну річ, що викликала у капелян приємні і теплі почуття: українські

афіші, які повідомляли про концерти у Ґаллє Київського чоловічого хору імені

Л. Ревуцького під орудою Богдана Антківа. Така інформація викликала у мене

особливі почуття, адже з цього професійного колективу розпочалася 1971 року

моя творча діяльність.

А ось і «сельсовєт», тобто мерія. «Антей» радо і привітно зустріли пред-

ставники влади Галлє на чолі із керівником. Відбувся обмін думками, сувені-

рами. Хорова капела подарувала господарям міста невеличкий імпровізований

концерт з українських народних пісень, завершивши знаменитим «Многая

літа» А. Веделя. Ввечері для нас організували ще один цікавий захід – екс-