Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх

Повертались до Херсона на теплоході. Був вихідний. З нами пливли

втомлені працею на городах і дачах місцеві люди. На палубі було тісно. Хтось

із наших хористів запропонував заспівати для цих пасажирів. Ідею всі дружно

підхопили. Залунала пісня, спочатку тиха, лагідна, у тональності цього теплого

осіннього вечора, згодом переросла в потужну, сильну, піднесену, що й харак-

терне для патріотичних і жартівливих пісень. Ми бачили, як поступово зміню-

вався вираз облич у людей, з’явився блиск в очах, у декого появилась усмішка.

Втоми наче й не було. Наприкінці заспівали «Ще не вмерла Україна». Дехто

з пасажирів піднявся зі своїх місць і слухав гімн стоячи. Але, на жаль, не всі.

Такі були часи. Потрібно було докладати ще багато праці й зусиль, щоб від-

роджувати національну гідність, щоб позбавляти українців почуттів «совків»,

меншовартості.

А в надвечір’я ми всі дружно пішли до пам’ятника Тарасові Шевченку.

Поклали квіти до його підніжжя, заспівали кілька пісень на його слова. Зарядив-

шись шевченківським духом, прибули на центральну площу Херсона, щоб дати

концерт духовної та патріотичної пісні. Закінчився виступ пізно ввечері, але слу-

хачі довго не розходилися. Мимоволі зав’язалась розмова між ними і співаками.

Здебільшого вона торкалася знову ж таки долі України. Інколи переростала в га-

рячі і запальні дискусії. Пальму першості у цих бесідах тримав професор В. Пра-

цьовитий, який доброзичливо, фахово і аргументовано проводив просвітницько-

роз’яснювальну роботу серед тих слухачів, що зібралися на площі.

Результати дискусій були очевидними. В фіналі нашої зустрічі ми по-

чули емоційну суперечку двох молодих російськомовних херсонців: «Я вижу,

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

39

что тебе все равно, на каком языке будут разговаривать твои дети, а вот мне, по-

нимаешь, не все равно!..» (опонент обстоював українську мову як державну).

Повернувшись додому, з радістю прочитали інформацію у львівській

газеті «За вільну Україну» про те, що у м. Херсоні нарешті зареєстрована міс-

цевою владою Українська автокефальна православна церква (УАПЦ). Повідо-

млялося також, що хорова капела «Антей» зі Львова своєю участю у культур-

но-просвітницьких заходах на Херсонщині допомогла прискорити цей процес.

На душі було приємно, адже наша праця не пропала марно.

А тим часом Львівщина готувалася до відзначення чергових роковин

проголошення Західно-Української Народної Республіки.

31 жовтня 1991 року в приміщенні театру опери та балету імені Івана

Франка відбулася урочиста частина і великий святковий концерт, присвячений

цій історичній даті. У концерті брали участь майстри мистецтв і провідні ху-

дожні колективи Львова, серед яких з відповідною програмою виступила і хо-

рова капела «Антей».

3 листопада відзначалася ця знаменна дата і у с. Дідилові Кам’янка-

Бузького району. Ініціатором був голова осередку Руху села Іван Луцишин,

дружина і дочка якого були провідними співачками нашого колективу. Свят-

кування розпочалось співом Служби Божої у сільському храмі і закінчилося

великим концертом у приміщенні середньої школи. Завдяки добре організо-

ваній роботі І. Луцишина наш виступ був надзвичайно успішним. Він вкотре

засвідчив, що ніщо так не об’єднує людські серця як мистецтво, яке живиться

цілющими соками рідної землі (у концерті прозвучали духовні твори, стрілець-

кі, козацькі та пісні УПА). Атмосфера нашої зустрічі з трудівниками села була

напрочуд теплою і родинною.

Завершувався 1991 рік для хорової капели концертом у Львівському те-

атрі опери та балету імені Івана Франка на вечорі-зустрічі з головою Спілки

письменників України, депутатом Верховної Ради, відомим письменником В.

Яворівським, цілою низкою Служб Божих (вечірніх, з конкретною релігійно-

просвітницькою тематикою) у храмі Преображення Господнього (м. Львів), а

також новорічно-різдвяним концертом у клубі Львівського молококомбінату.

Після Різдвяних свят 1992 року капела розпочала підготовку до відзна-

чення трьох вельми поважних пам’ятних дат в українській історії: 100-річчя

від дня заснування хорового товариства «Боян» у Львові, 178-х роковин Т.

Шевченка та 150-річчя з дня народження М. Лисенка. Результатом цієї під-

готовки були успішні виступи 24 лютого у Домініканському костелі, 19 бе-

резня – в актовому залі Західно-української геолого-розвідувальної експедиції

(ЗУГРЕ), де нашим партнером був відомий львівський поет Микола Петренко,

24 березня – у концертному залі імені С. Людкевича Львівської державної фі-

лармонії.

Урочисто відзначалося в нашій молодій незалежній державі 150-річчя

від дня народження видатного композитора Миколи Лисенка. Його постать

в українській культурі – явище унікальне. Засновник української класичної

40

Зиновій ДЕМЦЮХ

композиторської школи, піаніст, хоровий диригент, фольклорист, автор пер-

ших національних опер, кантат, камерних творів, «Музики до Кобзаря», у його

творчості завжди відчувався глибинний зв’язок з українським фольклором.

Він викохав, виплекав, вилеліяв народну пісню, «прибрав її у святочну одежу,

впровадив поміж слов’янської посестри й посадив високо-заквітчану, вимере-

жану, пристроєну й сердечну, буйну та величну, якою вийшла вона з грудей

цілого народу». Так писав про особливість музики Лисенка О. Кошиць.

Свою шану «батькові української професійної музики» віддала і хорова

капела «Антей» – спочатку на сцені Львівської державної філармонії, згодом

– на обласному святі хорового співу у Фольклорному театрі «Шевченківський

гай». Перший концерт з творів ювіляра відбувся 24 березня 1992 року разом з

студентським симфонічним оркестром Львівської державної консерваторії іме-

ні М. Лисенка (диригент – доцент О. Геринович).

Капела виступала у першому відділенні концерту. У нашому виконан-

ні прозвучали такі твори композитора: «Пречистая Діво-Мати», «Орися ж ти,

моя ниво» (слова Т. Шевченка), «І спочинуть невольничі утомлені руки» (3-тя

частина із кантати «Радуйся, ниво неполитая» з соло сопрано (слова Т. Шев-

ченка), обробки народних пісень «Ой, гай, мати», «Верховино, ти світку наш»,

«На городі калинонька», «Чом не прийшов», а також «Боже великий, єдиний»

(«Молитва за Україну»). Як завжди зачарувала своїм голосом і проникливістю

виконання Ярослава Крилошанська. Особливий успіх у слухачів мали україн-

ські народні пісні.

Обласне свято хорового співу, присвячене 150-річчю від дня народжен-