Сто тисяч - Іван Карпенко-Карий
А! Куме, пиймо: це на тi грошi куплено.
Герасим (цiлує). Сьогодня увечерi у нас буде сто тисяч!
Савка. А у мене тiлько десять!
Герасим. Куме! Я подарую вам тi сто рублiв! (Виймає запродажню i рве.) От вам запродажня! Погуляймо ж трохи, а увечерi, куме, як смеркне, - на вокзал… А знаєте, треба щось видумать, яку-небудь причину нашiй гульнi - щоб не догадались, бува. Я нiколи не гуляю, щоб не було подозрiння. А от що: засватаю я Романа на Мотрi - от i буде причина нашiй гульнi. (Гука). Параско! Мотря! Роман! А iдiть сюди!
ЯВА VI
Тi ж, Мотря, Параска й Роман.
Герасим. Випий, стара.
Параска. Що це з ним? (П'є.) Будьте здоровi.
Герасим. Обiдив Пузир Романа! Не закликав у хату, так я женю Романа на Мотрi. Мотре, пiдеш за Романа?
Мотря. Атож!
Герасим. Стара, що ти скажеш?
Параска. Я рада, що ти мене послухав! Такої невiстки пошукать.
Герасим. А ти, Романе?
Роман. Спасибi вам, тату, що ви уважили мою просьбу.
Герасим. А ви, куме?
Савка. Я? (Спiває.)
Ой куме, куме, добра горiлка - Вип'ємо, куме, ще й з понедiлка!
Герасим. Пiдтягуйте!
Савка. Складемось, куме, грошей по сорок - Вип'ємо, куме, ще й у вiвторок.
Герасим частує.
Добра горiлка, краща вiд меду, -
Вип'ємо, куме, ще й у середу.
Продаймо, куме, миски та ложки -
Вип'ємо, куме, ще й в четвер трошки.
Продаймо, куме, рябу телицю -
Вип'ємо, куме, ще й у п'ятницю.
Покиньмо, куме, всяку роботу,
Вип'ємо, куме, ще й у суботу.
Покиньмо, куме, всякеє дiло,
Вип'ємо, куме, ще й у недiлю.
Од понедiлка до понедiлка
Вип'ємо, куме, добра горiлка!
Гуляй, душа, без кунтуша!
Завiса.
ДIЯ ЧЕТВЕРТА
Декорацiя та ж.
ЯВА I
Роман (один). Батько кудись поїхали з кумом, мати пiшли до сусiди, а я оце випровадив робiтникiв пасти воли i забiг на часинку, щоб на самотi пожартувать з Мотрею, а її нема, певно, на огородi або з матiр'ю пiшла… Ну, вже це хазяйство допiка, нема тобi пресвiтлої години, раз у раз як у горшку кипить. От любимось з Мотрею, а через хазяйство нема часу i побалакать, поспiвать любенько вкупцi. Тепер ми вже й зарученi, а волi нема. Де ж вона? Дать би їй звiстку, що я тут, а то мати надiйдуть, то так замiр i пропаде, не поженихаємося i сьогодня! (Спiває.)
Поламалась поличка у плузi,
Та чогось моє та серденько в тузi.
(Спiваючи, виходить в сiни i спiва дужче.)
А чи менi поличку латати,
А чи до дiвчини на всю нiч чухрати.
(Вертається хутко в хату i присiда за дверима.) Iде! В хатi темно, схватю, обнiму i поцiлую, що вона скаже.
Входить Гершко. Роман кидається на нього, обнiмає i цiлує.
ЯВА II
Гершко i Роман.
Гершко. Гвулт! Рятуйте! Розбiйник!..
Роман (випускає Гершка). Тю! Бий його сила божа! Жида поцiлував замiсть Мотрi…
Гершко (одмахується шапкою). Не подходi, уб'ю! Гвулт! Рятуйте!
Роман. Та цитьте, ради бога, який тут розбiйник? Це я, хазяйський син!
Гершко. Не подход!! У меня рiвiльвер… вот, слiшиш, звьол курок (щовкає язиком), буду стрiлять.
Входе Мотря з свiчкою.
ЯВА III
Тi ж i Мотря.
Мотря. Що тут за гвалт?
Гершко. Хотiв мене задавить… у мене п'ятсот рублей чужiх дєнєг, протестуюсь…
Роман. Та чи ви не сказились, господин єврей, чи з переляку не знаєте, що язик плеще! Я… я… чорт ного знає, що йому сказать… Я пошуткував,,я тутешнiй, я син Герасимiв.
Гершко. Ви син?
Роман. Єй-богу, син!
Мотря. Авжеж, син! Чого ви репетували не своїм голосом?
Роман (тихо). Та я думав, що ти увiйшла, кинувся на нього i обняв.
Мотря, посварившись на нього пальцем, вийшла.
Гершко. Ой боже мiй! Як ви мене перелякали, дайте води напиться.
Роман (дає кружку). Вибачайте, я думав, що то Клим, наш робiтник, увiйшов, я не хотiв вас лякать..
Гершко (напившись води). Дай господи, щоб ето минулось благополучно, а єслi ви менi растроїлi нерви, то будiте меня возiть на свой счот на лiманє.
Роман. Оце лихо! Якби ж'я вас ударив, а то поцiлував.
Гершко. Я думав, що ви мене кусаєте i хотiтє мєнє перекусивать горло… Ох! Где отєц?
Роман. Поїхали кудись.
Гершко. Це погане дiло.
Роман. А що там трапилось? Скажiть менi.
Гершко. Менi нужно бачиться з батьком… Одначе не забудьте сказать йому, що бил Гершко Маюфес, нащот землi, пусть завтра батько будет у Смоквипова з грiшми, в обiдню пору, i я там буду, - бо ми потеряем землю. Жолудь з рук вирве.
Роман. Добре, скажу.
Входе Копач.
ЯВА IV
Тi ж i Копач.
Копач. Здоровенькi були! (Побачивши жида.) А-а!
Перед паном Хведором
Ходить жид ходором,
I задком-передком
Перед паном Хведорком.
Хе-хе-хе!
Гершко. Господiн, што вам от мiнє завгодно, я нiкакого Хведора не знаю.
Копач (грiзно). Де цимбали? Грай, псявiро!
Гершко. Какiє там цимбали? Чого ви чiпляєтесь? Iграйтє сєбє, єжелi ви музикант.
Копач (до Романа).
Аж корчма трясеться,
Вальса ляхи оддирають та мазура.
(До жида.)
А жид пляше та нищечком:
"Шляхетська натура!"
Гершко. Я вас не понiмаю, говорiтє сiбе, сколько угодно.
Копач. Хе-хе-хе! Де тобi понiмать? Це стихи Шевченка. Хочеш, прочитаю всi напам'ять.
Гершко. Не нужно мiнi нiяких ваших стiхей. (До Романа.) Скажiть же отцу, щоб завтра був у Смоквинова непременно, бо програє дiло, с тем до свiданья. (Iде.)
Копач. Слухай, як тебе?
Гершко. Я до вас нi маю нiкакого прiкосновєнiя, i нам нечего рекомендоваться. (Виходить.)
Копач (вслiд).
Жид мудрує, як би кого надуть,
А як надує, зараз простує на другий путь.
Тим вiн живе, тим вiн i дише,
Що повсякчас векселя пише.
Чув? Це мої стихи. У мене, брат, цього матерiялу на воза не забереш. Тридцять лiт меж людьми живу - знаю, хто чим дише… Опит - велiкоє дiло. От засяду зимою i напишу комедiю малоросiйську:
Еней був парубок моторний
I хлопець хоч куди козак…
Ха-ха-ха!