Королівський убивця - Робін Хобб

Чейд знову кивнув.

— Саме так. Тепер ти бачиш, чому я підтримую виправу Веріті.

— Бо це наша єдина надія на виживання.

Ми довго сиділи разом, мовчки вдивляючись у вогонь. Коли я нарешті повернувся в ліжко, мене переслідував нічний кошмар. Уві сні я бачив Веріті. На нього напали, і він змагався за своє життя, тимчасом як я стояв і дивився. І не міг убити жодного з напасників, бо мій король не дав мені дозволу.

Через дванадцять днів прибув герцог Бронді з Бернсу. Він їхав прибережною дорогою на чолі групи людей достатньо численної, щоб справити враження, не створюючи при цьому відкритої загрози. Загін був настільки помпезним і настільки пишно урядженим, наскільки це могло собі дозволити його герцогство. Поруч із герцогом їхали його доньки, окрім найстаршої, яку він залишив удома, щоб вона зробила для Феррі все, що тільки можна зробити. Більшу частину раннього пополудня я провів у стайні, а потім у кордегардії, слухаючи розмови простіших членів його почту. Гендз добре впорався, забезпечивши їхнім тваринам достатньо місця та догляду. І, як завжди, наші кухні та казарми виявилися гостинними. Попри це, люди з Бернсу вели тяжкі розмови. Відверто говорили про все, побачене у Феррі, і про те, як їхній заклик про допомогу залишено без відповіді. Наші солдати соромилися, бо мало що могли сказати на захист короля Шрюда. А коли солдат не може захищати того, що зробив його проводар, то мусить або погодитися з критикою, або ж знайти якусь іншу тему суперечки. Тож дійшло до кулачних боїв між приїжджими з Бернсу та людьми з гарнізону Оленячого замку. Це, щоправда, були окремі інциденти, а причини виявилися цілком тривіальними. Але, з огляду на високий рівень дисципліни в Оленячому замку, раніше такого не траплялося. Це зробило для мене помітнішим сум’яття у наших військах.

Того вечора я старанно вдягнувся на гостину, непевний, кого там зустріну або чого можу сподіватися. За день двічі бачив Целеріті й щоразу вислизав, перш ніж вона мене помітила. Я очікував, що вона буде моєю сусідкою за столом, і боявся цього. Не той був час, щоб давати одкоша комусь із Бернсу, та я не хотів її заохочувати, хоча міг би й не хвилюватися. Мене посаджено далеко внизу столу, посеред дрібнішої шляхти та ще й наймолодших гостей. Я провів неприємний вечір у ролі новинки нижчого розбору. Кілька дівчат намагалися зі мною фліртувати. Це стало для мене новим досвідом, і не сказати, щоб сподобалося. Я зрозумів, яким значним був наплив людей до Оленячого замку тієї зими. Більшість із них походили зі Внутрішніх герцогств і нюшили за рештками з Регалової тарілки, але ці молоді жінки виразно давали наздогад, що їх утішили б зальоти будь-кого бодай із найменшим політичним впливом. Через зусилля, необхідні, аби слідкувати за їхніми спробами дотепного піддражнювання та відповідати на рівні принаймні помірної чемності, я майже не міг придивитися до того, що відбувалося за Високим столом. Був там король Шрюд, він сидів між королевою-в-очікуванні Кеттрікен і принцом Регалом. Найближче до них сидів герцог Бронді зі своїми доньками, Целеріті та Фейт Вірною. Решта місць при столі була заповнена Регаловими улюбленцями. Серед них найбільш гідними уваги були герцог Рем з Тілту, його леді Пласід Спокійна та двоє їхніх синів. Також сидів там Регалів кузен, лорд Брайт Жвавий. Юний спадкоємець герцога Ферроу був новою людиною при дворі.

Я зі свого місця мало бачив і ще менше чув. Відчував, як через це лютує Веріті, але нічим не міг зарадити. Того вечора король мав вигляд більш утомленого, ніж приголомшеного, що я вважав добрим знаком. Кеттрікен, яка сиділа з ним поруч, була майже безбарвною, крім двох рожевих плям на щоках. Їла мало і здавалася більш поважною і мовчазною, ніж зазвичай. Зате принц Регал був товариським і веселим, себто був таким із герцогом Ремом, леді Пласід та їхніми хлопцями. Не те, щоб він геть ігнорував герцога Бронді та його дочок, але веселий настрій принца виразно контрастував із настроєм гостей.

Герцог Бронді був високим і кремезним чоловіком, дужим і м’язистим, незважаючи на літній вік. Пасма сивого волосся в його чорному вояцькому хвості, так само, як і брак кількох пальців на руках, були слідами давніх битв і ран. Обабіч герцога сиділи дві його доньки, жінки з очима кольору індиго, високі вилиці яких дісталися їм від предків покійної герцогині, що походила з Ближніх островів. Фейт і Целеріті мали коротко стрижене гладеньке волосся, за північною модою. Їхні швидкі рухи, те, як вони повертали голови, оглядаючи всіх за столом, нагадувало мені яструбів на зап’ясті. Це не була делікатна шляхта Внутрішніх герцогств, з якою мав справу Регал. Народ Бернсу зберіг найбільше вояцьких рис з усіх Шести герцогств.

Регал грався з вогнем, легковажачи їхню скорботу. Я знав, що вони не збиралися розмовляти за столом про піратів, але його святковий тон повністю суперечив їхній місії. Я міркував, чи знає він, як сильно їх образив. Кеттрікен, очевидно, розуміла це. Я не раз бачив, як вона зціплює зуби або опускає очі при черговому Регаловому жарті. Пив він теж надмірно, і це почало проявлятися в екстравагантній жестикуляції та гучному сміхові. Мені страшенно хотілося почути, чим же його так смішать власні слова.

Обід тягнувся й тягнувся, і кінця йому не було. Целеріті швидко помітила мене за столом. Після того як це сталося, мені тяжко було уникнути цікавих поглядів, які вона кидала в мій бік. Коли наші очі вперше зустрілися, я чемно їй уклонився. Схоже, її здивувало місце, на якому я сидів. Я не посмів проігнорувати жодного її погляду. Регал достатньо їх образив, щоб ще й я зневажив доньку Бернсу. Відчував, що балансую на канаті. Тож я був вдячний, коли король Шрюд підвівся, а королева Кеттрікен наполягла, щоб узяти його під руку й допомогти вийти з кімнати. Регал по-пияцьки насупився, побачивши, що бенкет так швидко закінчується, але не намагався умовити герцога Бронді та його дочок залишитися за столом. Вони досить холодно вибачилися і вийшли одразу ж після Шрюда. Я ж послався на головний біль і проміняв своє смішливе товариство на самотність власної кімнати. Відчинивши двері й зайшовши до своєї спальні, почувся найбезсилішою істотою у Твердині. Справжнісінький безіменний