Українська література » Сучасна проза » Зібрання творів - Амброз Бірс

Зібрання творів - Амброз Бірс

Зібрання творів - Амброз Бірс
Сторінок:113
Додано:28-06-2024, 06:09
0 0
Голосов: 0

Амброуз Ґвіннетт Бірс (1842-1913) - американський класик, який вважається прекурсором «чорної літератури» ХХ сторіччя. Відомий передовсім як майстерний автор короткої прозової форми, Бірс високо цінувався сучасниками і здобув шану наступників, певною мірою вплинувши на подальший розвиток англомовної химерної і готичної літератури. Амброуз Бірс з притаманною йому гостротою і жорсткістю багато пише про свій досвід участі у Громадянській війні, в якій він воював на боці Півночі, що ліг в основу однієї з його найвідоміших збірок «Оповіді про солдатів і цивільних». Не менш відомою збіркою Бірса є «Чи може таке трапитися?», де він творить літературний канон «страшного» і «надприродного». Життя Бірса важко назвати щасливим: розлучення з дружиною та її смерть, загибель старшого сина на дуелі, смерть молодшого від хвороби, обтяженої алкоголізмом - вочевидь, усе це й надало того особливого трагічного і містичного забарвлення творам Бірса. А загадкове зникнення письменника і його ймовірна смерть у 1913 - на початку 1914 року і досі слугують темою для різних інтерпретацій, які знайшли відображення у творчості таких відомих письменників, як Г.Ф. Лавкрафт «Щось на порозі», Р. Гайнлайн «Втрачений спадок», Роберт Блох «Люблю блондинок» та ін. Місце поховання Амброуза Бірса і досі лишається невідомим. Вашій увазі пропонуються твори, що свого часу виходили у трьох найвідоміших збірках Амброуза Бірса, американського класика і творця темної готичної літератури - «Оповіді про солдатів і цивільних», «У вирі життя», «Чи може таке трапитися?» Інший класик літератури химерного і надприродного, Г.Ф. Лавкрафт, високо цінував творчий доробок Бірса, який певною мірою вплинув і на нього самого. ГФЛ, зокрема, зазначав: "Ближче до справжньої величі перебував ексцентричний і похмурий журналіст Амброуз Бірс, який теж брав участь у Громадянській війні, але вцілів і написав декілька безсмертних оповідань, а потім зник 1913 року в загадковому тумані, немов створеному його власною зловісною фантазією. Бірс був відомим сатириком і памфлетистом, однак своєю літературною славою він завдячує похмурим і жорстоким оповіданням, переважна частина яких пов’язана з Громадянською війною і які складають найяскравішу та найдостовірнішу картину, що будь-коли існувала в літературі. Правду кажучи, всі оповідання Бірса належать до літератури жаху, і якщо багато з них торкаються лише фізичного чи психологічного жаху Природи, то найвизначніші ведуть мову про надприродне зло і вносять значний вклад в американський фонд літератури про надприродне". Переважна більшість цих оповідань українською мовою публікується вперше.

Читаємо онлайн Зібрання творів - Амброз Бірс
- Зібрання творів [UK] (пер. Олег Король) (Майстри готичної прози) 1393K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Амброз Бирс




Амброуз Бірс. Зібрання творів. Оповіді про солдатів і цивільних. Чи може таке трапитися?

Ambrose Bierce. The Collected Works. Tales of Soldiers and Civilians. Can Such Things Be?

З англійської переклав Олег Король


Вашій увазі пропонуються твори, що свого часу виходили у трьох найвідоміших збірках Амброуза Бірса, американського класика і творця темної готичної літератури — «Оповіді про солдатів і цивільних», «У вирі життя», «Чи може таке трапитися?»

Інший класик літератури химерного і надприродного, Г. Ф. Лавкрафт, високо цінував творчий доробок Бірса, який певною мірою вплинув і на нього самого. ГФЛ, зокрема, зазначав:

Ближче до справжньої величі перебував ексцентричний і похмурий журналіст Амброуз Бірс, який теж брав участь у Громадянській війні, але вцілів і написав декілька безсмертних оповідань, а потім зник 1913 року в загадковому тумані, немов створеному його власною зловісною фантазією. Бірс був відомим сатириком і памфлетистом, однак своєю літературною славою він завдячує похмурим і жорстоким оповіданням, переважна частина яких пов’язана з Громадянською війною і які складають найяскравішу та найдостовірнішу картину, що будь-коли існувала в літературі. Правду кажучи, всі оповідання Бірса належать до літератури жаху, і якщо багато з них торкаються лише фізичного чи психологічного жаху Природи, то найвизначніші ведуть мову про надприродне зло і вносять значний вклад в американський фонд літератури про надприродне.

Переважна більшість цих оповідань українською мовою публікується вперше.

Перекладено за джерелами:

The Project Gutenberg EBook. The Collected Works of Ambrose Bierce, Vol. II: In the Midst of Life; Tales of Soldiers and Civilians, by Ambrose Bierce The Project Gutenberg EBook. Can Such Things Be? by Ambrose Bierce


Оповіді про солдатів і цивільних

І. СОЛДАТИ

Вершник у небі

Випадок на мості через Совиний струмок

Чикамоґа

Син богів

Один із пропалих безвісті

Убитий під Ресакою

Бій у Култеровій впадині

Жорстока сутичка

Прикінчити з милосердя

Паркер Андерсон, філософ

Джупітер Доук, бригадний генерал

Сутичка аванпостів

Історія про сумління

Офіцерське поріддя

Один офіцер, один солдат

Джордж Терстон

Пересмішник

II. ЦИВІЛЬНІ

Чоловік, що виходив із «носа»

Пригода у Браунвіллі

Сумнозвісний заповіт Ґілсона

Прохач

Сторож покійника

Людина і змія

Лихо, а не баба

Відповідне оточення (Підхоже оточення)

Житель Каркоси

Забите вікно

Середній палець правої ноги

Вівчар Гайта

Леді з Червоного Коня

Очі пантери

Чи може таке трапитися?

Смерть Галпіна Фрейзера

Таємниця Макаргерового яру

Однієї літньої ночі

Дорога в місячному світлі

Діагноз смерті

Повелитель Моксона

Один із близнят

Долина привидів

Глечик сиропу

Галюцинація Стейлі Флемінґа

Віднайдене «я»

Малий блукач

Нічні події в Ярузі Мерця

За стіною

Психологічна катастрофа

Похорон Джона Мортонсона

Царство ілюзій

Годинник Джона Бартайна. Історія, яку розповів лікар

Клята Тварюка

Незнайомець

Гіпнотизер


ОПОВІДІ ПРО СОЛДАТІВ І ЦИВІЛЬНИХ

І. СОЛДАТИ

Вершник у небі

І

Восени 1861 року одного сонячного пообіддя у лавровому гайку край дороги в Західній Вірджинії1 лежав солдат. Лежав долілиць, розпростершись і поклавши голову на ліве передпліччя. Випростана права рука вільно тримала рушницю. Якби не ця розслаблена поза, якби не легке посмикування патронташа на ремені ззаду, то можна було б подумати, що це мрець. Але солдат просто заснув на посту. Коли б таке викрилося, то невдовзі він і справді згинув би. Смерть була б заслуженою й справедливою карою за цю провину.

Лавровий гай розкинувся біля повороту дороги, що спускалась із стрімкого пагорба на південь, а далі круто повертала на захід і яких сто ярдів ішла вздовж височини. Тоді знову повертала на південь і, звиваючись, ішла лісом додолу. Біля другого повороту стояла велика пласка скеля. Нависала обривом над глибокою долиною. Впустити звідти камінь – тисячу футів падатиме, поки долетить до верховіття сосон. Солдат лежав на іншому відрозі тої самої скелі. Якби не спав, то бачив би не тільки частину дороги, але й все урвище. І паморочилося б йому в голові.

Усе навкруги поросло лісом. Лише з північного боку долини розлягалася невеличка галявина, якою тік ледь помітний звідси струмок. Лука не більша, ніж звичайне подвір’я; кілька акрів трохи світлішої барви, ніж навколишній ліс. Ген за нею простягався хребет височезних скель, на які забиралася дорога. Звідси галявина здавалася зовсім окремішньою, самою по собі. Годі було вгадати, як до неї вийшов путівець і як покинув її, звідки й куди течуть води потічка, що ділить долину надвоє там, долі, тисячу футів під ногами.

У такій дикій і важкопрохідній пущі люди влаштували воєнний театр. У лісовій котловині, у цій своєрідній пастці, всю армію могли б узяти в облогу й змусити здатися півсотні добре озброєних вояків. Тут, у бору, розташувалися п’ять полків федеральної2 піхоти. Цілу добу вони йшли маршем, а тепер відпочивали. Надвечір мали знову рушити в похід, вибратися на висоту, де тепер спав їхній ненадійний вартовий, і, спустившись по той бік хребта, опівночі напасти на табір ворога. Сподівалися заскочити його зненацька, адже лісова дорога підходила просто до тилу ворожого війська. Якби цей задум не вдався, то нападники наразилися б на смертельну небезпеку. Все залежало від випадку, від того, чи вчасно помітять чати наступ армії північан.

II

У лавровому гаю заснув на посту молодий вірджинець Картер Друз. Йому, єдиному синові заможних батьків, випало на долю таке виховання й безтурботне життя, яке тільки можна було забезпечити, маючи статки й хороший смак, у горах Західної Вірджинії. Його рідний дім був усього за кілька миль звідси. Одного ранку, поснідавши, Картер встав з-за стола й сказав, серйозно й спокійно:

– Батьку, до Ґрафтона прибув полк північан. Я хочу записатися в нього.

Звівши голову світського лева, батько мовчки глянув на сина й відповів:

– Гаразд, сину, записуйся. Нехай валиться світ, а ти виконуй те, що вважаєш своїм обов’язком. Віднині Вірджинія, яку ти зрадив, обходитиметься без тебе. Якщо ми обидва доживемо до кінця

Відгуки про книгу Зібрання творів - Амброз Бірс (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: