Небо, повне зірок - Олег Євгенович Авраменко

— Що станеться, — запитав я у Вузла, — коли ми використаємо Ключ для приєднання до Мережі ще однієї планети?

— За наявної нестабільності це призведе до падіння Мережі в усьому секторі.

Ея тихо зойкнула. А я продовжував:

— Тобто, Мережа зовсім зникне з нашого Всесвіту?

— Так. Усі гіперпросторові з’єднання між світами буде розірвано, а цей Вузол і ще тридцять дві тисячі сімсот шістдесят сім енерґетичних станцій припинять своє існування.

— Здуріти можна! — з почуттям мовила Краснова. — І все через одну-єдину планету?

— Мережа в підконтрольному мені секторі нестабільна, — пояснив Вузол. — А приєднання нового світу — дуже складний процес, що вимагає перебудови всієї структури тунелів.

— Але невже на такий випадок не передбачено запобіжних заходів? — здивувався Штерн.

— Такі запобіжники існують. За інших обставин спробу приєднання було б заблоковано. Проте Диспетчер Ваулоу скасував цю інструкцію.

— Він хотів знищити Мережу в усьому секторі, — тихо промовила Ея. — Ось чому залишив Ключ для людей з-поза Мережі.

— А чому він сам не… — почав був я, але потім вирішив сформулювати питання інакше. — А якби хтось спробував приєднати нову планету невдовзі після катастрофи. Що б тоді сталося?

— Нічого. На той час мережева структура сектора ще мала достатній запас міцності. Нестабільність зростала поступово і досягла критичної межі двісті шістнадцять років тому за вашим відліком.

— Отже, з часом ситуація погіршується?

— Так.

— І Мережі загрожує спонтанне падіння?

— За моїми приблизними підрахунками, це відбудеться через дванадцять або тринадцять сторіч за вашим відліком.

— Ну, тепер усе зрозуміло, — заговорив Штерн, проте я зупинив його.

— Стривай, шефе, ще не все зрозуміло. Лишився один момент. І я молюся, щоб мій здогад виявився вірним.

— Який здогад?

— Зараз перевіримо. Але спершу я дещо розповім. Під час польоту до 519-ї Стрільця, адмірал Лопес зізнався мені, що майже не відчуває нападів зоряної хвороби, хоча його вже давно й конкретно підкосило. Коли ми виявили Мережу Світів, я подумав, що це, можливо, її цілющий вплив. Мабуть, і Лопес так вважав — ми не встигли обговорити з ним це питання. А тепер у мене виникла інша думка, діаметрально протилежна. Адже насправді ми летіли не до звичайної планети Мережі — а до тієї, що мала багато зруйнованих тунелів.

У Штернових очах зажевріли вогники розуміння. А Краснова запитала:

— Ну то й що?

Я нічого їй не відповів, а знову звернувся до Вузла:

— Що ти знаєш про вплив гіпердрайву на людський розум?

— Мені відома лише загальна інформація з цього питання. Присутність Мережі викликає зміну надтонкої структури всього континууму. Це ніяк не позначається на локальних процесах — від квантового рівня до макрокосмічного. Ефект виникає лише при порушенні локальності, коли причинно пов’язані події розділені простороподібним інтервалом.

— На зразок гіпердрайву?

— Так. Під час стрибка, навіть найкоротшого, ви перетинаєте мільярди стаціонарних мережевих тунелів, орієнтованих у різних напрямках. На відміну від тварин, людський розум це сприймає, але не може впоратися з таким величезним обсягом інформації. Лише рідкісні винятки, як четверо з вас, що називають себе резистентними, мають вроджену здатність блокування цієї інформації.

— А якщо Мережа відсутня?

— Тоді відсутній і негативний вплив гіпердрайву на людський розум.

Я подивився на очманілих Штерна, Краснову та Марсі.

— А от тепер можна сказати, що все зрозуміло. Ваулоу запланував знищення Мережі в усьому секторі, щоб відкрити мешканцям нашого Всесвіту шлях до зірок. Схоже, передовсім він розраховував на те, що через два тисячоліття пошкоджена Мережа впаде сама по собі. Проте передбачив можливість, що до того часу Юнай відвідають прибульці зі світу поза Мережею, тому залишив приманку у вигляді Ключа. Якби обставини склалися трохи інакше, ми б привезли його в Сонячну систему і при спробі приєднати Землю або Марс до Мережі сталося б її падіння.

— Але він не врахував одного, — сумно мовила Ея. — Що хтось або щось забере всіх людей в інший сектор… Чому він не передбачив цю можливість? Чому не заборонив такі дії?

Відповідь Вузла була коротка й проґнозована:

— Інформація відсутня.

— А бодай тебе покорчило! — з несподіваним запалом вигукнула Ея, і попервах я вирішив, що вона звертається до Вузла, проте насправді виявилося, що її прокляття адресовані Ваулоу. — Щоб ти довіку не знав спокою в пеклі! Я завжди пишалася тим, що ти наш предок, а тепер… я ненавиджу тебе! Ти, такий мудрий і могутній, не захистив свій народ, своїх нащадків. Якщо вже надумав знищити Мережу, то зробив би це швидко, без зволікання. Ти ж був Диспетчером, хай тобі чорт! Невже не міг просто вимкнути її?

— Ні, не міг, — озвався Вузол, хоча формально запитання було не до нього. — На той час був відсутній доступ до керування функціями енерґопостачання.

— На той час? — перепитав я. — А зараз?

— Коли нестабільність мережевої структури досягла критичного рівня, доступ відкрився.

— Для Диспетчера?

— Не лише для нього. Тепер будь-який Правитель Мережі може скористатися цими функціями, щоб спрямувати енерґію на відновлення пошкоджених ділянок. Або навпаки — повністю перекрити подачу енерґії, що призведе до незворотного падіння Мережі в усьому секторі.

— Дивно, — промовила Ея. — Чому ти розповідаєш про це? Хіба ти не мусиш оберігати Мережу?

— Диспетчер Ваулоу скасував усі інструкції, що змушували мене дбати про збереження Мережі.

— Отже, я можу вимкнути Мережу в усьому секторі?

—