Небо, повне зірок - Олег Євгенович Авраменко

— Ого! — вражено мовив Штерн. — Їх розкидано по стількох планетах! Але навіщо?

— Щоб уникнути демоґрафічних проблем у тих світах, які прийняли їх.

— То всі ці планети населені?

— Так?

— А для чого там знадобилися нові мешканці?

— Це закрита інформація.

— Можна повернути всіх назад? — запитала Ея.

— Ні, не можна.

— А окремих людей?

— Також ні.

Ея гірко зітхнула.

— А як розподіляли людей по планетах? Випадковим чином?

— Ні. За ґеоґрафічною ознакою.

— Тоді знайди в пам’яті Ключа координати останнього місця на Юнаї, де він був перед тим, як залишити планету. В який світ потрапили люди з того району?

Один з синіх прямокутників висунувся на передній план, і в третьому стовпці заблимав червоним один з рядків.

— Як вони там? Що з ними?

— Інформація відсутня.

— То надішли запит!

— Надіслав. Запит відхилено. Необхідні повноваження Диспетчера.

— Але вони живі? — вже у відчаї вигукнула Ея.

— Інформація відсутня, — шаблонно відповів Вузол і тут-таки додав: — Знищити їх можна було й на Юнаї.

Ея сердито тупнула ногою, але від бурхливішого виявлення почуттів утрималася.

— Що ж, гаразд. А мене ти зможеш переправити на цю планету?

— Тільки за твоїм бажанням. Тебе та твоїх супутників захищає Ключ.

„Отже, вона мала рацію,” — промайнуло у мене в голові, і я квапливо втрутився:

— Стривай, Еє, не треба поспішати. — І вже до Вузла: — А вона зможе повернутися?

— Ні, не зможе. Ніхто не зможе. Доступ до підконтрольного мені сектора з інших секторів Мережі заборонено.

— А хто його заборонив?

— Диспетчер Ваулоу.

Краснова похитала головою:

— Оце так сюрприз!

Ми з Еєю розгублено перезирнулися. А Штерн запитав:

— Цю заборону можна скасувати?

— Так, можна. Для цього потрібне рішення Правителя Мережі з повноваженнями Диспетчера.

— Хіба таких більше немає?

— Є, але в інших секторах. А для скасування заборони Диспетчер має прибути на цей Вузол. Проте доступ сюди з інших секторів закритий.

Штерн прицокнув язиком.

— Отакої! Виходить замкнене коло. Хоча…

Мабуть, він збирався запитати у Вузла те ж саме, але я встиг першим:

— Яка мінімальна відстань між планетами цього сектора й сусідніх? Мається на увазі не по тунелях Мережі, а в космічному просторі.

— Це запитання позбавлене сенсу. Такий спосіб вимірювання відстані можливий лише в межах одного замкнутого континууму, який ви називаєте Всесвітом. А різні сектори Мережі знаходяться в різних Всесвітах.

Не скажу, що ми були здивовані самою звісткою про множинність світобудови. Гіпотези про те, що наш Всесвіт не єдиний сущий, розглядалися упродовж багатьох століть. Існувало чимало різних моделей Великого Всесвіту, що складається зі скінченної або нескінченної сукупності малих Всесвітів, проте досі це було предметом винятково теоретичних дискурсів.

Одначе нас приголомшили масштаби Мережі, які перевершували наші найсміливіші припущення. Виявилося, що Мережа охоплює не лише наш Всесвіт, а й багато інших — по сектору на кожен. А позаяк місцевий сектор мав порядковий номер 371, то (з поправкою на восьмеричну систему числення) виходило, що в Мережі Світів існує як мінімум двісті сорок дев’ять секторів. Дві з половиною сотні Всесвітів, поєднаних між собою гіперпросторовими тунелями! А може, й набагато більше…

— Отже, — промовила Ея, — немає жодного способу потрапити до нашого сектора з інших секторів?

— Наразі немає. Необхідно скасувати заборону Диспетчера Ваулоу.

— Дурниці! — заявив Штерн. — Якби не існувало можливості переміщатися між різними Всесвітами поза Мережею, то як же тоді створили саму Мережу, що охоплює багато Всесвітів?

— Відповідь мені невідома. У моїй пам’яті відсутня інформація про те, як і коли було створено Мережу.

— А в пам’яті інших Вузлів?

— Для такого запиту необхідні повноваження Диспетчера.

Тут до розмови долучилася Марсі:

— А навіщо Ваулоу знадобилося ізолювати цей сектор від решти?

На мій погляд, запитання було надто наївним, і я не сумнівався, що Вузол відмовиться надавати інформацію — або через її відсутність, або через недоступність. Проте відповідь виявилася іншою.

— Диспетчер Ваулоу не ставив мене до відома про свої мотиви. Але лоґічний аналіз дозволяє з високою ймовірністю припустити, що він прагнув запобігти відновленню цілісності Мережі в підконтрольному мені секторі. По дорозі ви бачили пошкоджені портали тунелів.

— Атож, бачили, — підтвердив я. — А на якій підставі ти зробив таке припущення?

— По-перше, Диспетчер Ваулоу заборонив мені чинити будь-які дії, спрямовані на відновлення функціонування зруйнованих тунелів. А по-друге, він сам викликав ці руйнування, влаштувавши одночасний вибух восьми Супернових у різних частинах сектора.

Ея та Штерн заговорили наввипередки, розпитуючи Вузол про подробиці. А я мовчав, слухав відповіді краєм вуха і думав. На відміну від інших, мене не дуже вразила ця новина. Ще коли я почув про заборону Ваулоу на доступ з інших секторів Мережі, десь на задвірках моєї свідомості ворухнувся неясний здогад про те, чого він прагнув досягнути. Це, втім, не означало, що я був розумніший і проникливіший за моїх супутників; просто я знав ще одну річ, про яку вони не підозрювали. І тепер моє припущення — аж надто сміливе, мало не божевільне, — набуло чітких обрисів. Залишалося тільки з’ясувати деякі моменти, і якщо все підтвердиться, то…