Албі бек - Альбій Шудря

В кают-компанії всім керує президент Паскаль. Цей сорокарічний офіцер з відмінним почуттям гумору пояснює святі правила: заходьте, коли хочете, дивіться кіно, гортайте журнали, пийте каву. Але завжди будьте у військовій формі. За винятком ранку, якщо ви займаєтесь спортом.

Сам Паскаль ніколи не знехтує можливістю здійснити пробіжку під час ранкової фіззарядки. Бігати можна причалами доку «Георга V». Наступного дня, коли трудове місто Глазго вранці піднімалось до роботи, українські морські піхотинці з командиром роти капітаном Ігорем Татарченком вийшли на пробіжку. Добре, що на французькому кораблі ніколи нема проблем з душем. Це у нас з водою завжди якась капость. У нас кожен про всяк випадок тримає декілька пластикових пляшок із невеликим запасом, щоб хоча б руки було чим помити.

Офіцери в кают-компанії дуже приязні, а їжа на столі завжди смачна. На французькому кораблі меню для всіх рангів однакове. Але що може відрізняти раціон моряків Франції від, наприклад, американців чи британців, так це вишуканість страв.

Порції швидше нагадують ресторанні, аніж «комбатантські».

Наші морські піхотинці дуже елегантно ввійшли в атмосферу кают-компанії. Деколи у французьких колег командир взводу лейтенант Костянтин Суханюк просив гітару і звучали різні пісні про морпіхів, висадки, атаки. Словом, про романтику українських «марінз». Гарне було товариство в каюті і головне — з почуттям гумору та щире. Якось Паскаль, якого заради жарту пригостили цигарками «Бєломор», довго дивився на пачку з рисунком карти. Ми розповіли, що Бєломор-канал будували політзеки. Врешті-решт Паскаль запалив і задумливо вимовив: «Я — Сталін!» Всі щиро реготали.

Всю ніч велетень «Сіроко» розрізав важкі хвилі Атлантики, хитаючись з борту на борт. Довгий коридор на нашій палубі здавався гігантською гойдалкою. Але «оморячення» матроси і сержанти роти витримали. Перед цим французькі колеги пропонували: буде нудити, то не мучтесь, а попросіть у корабельного лікаря спеціальних пігулок. Наші пігулок не ковтали. А якщо хлопці трохи позеленіли під час морської прогулянки, це вже не для історії.

Позаду лишились Глазго і мальовничі береги річки Клайд.

Вранці перед очима відкрилась велична панорама. Море, гори і бездонне синє небо. Ми зайшли до затоки Лох-Х’юї, на самій півночі Шотландії. У роки Другої світової в затоці переховувались від німецьких субмарин судна військових конвоїв. Тут все й мало початися.

Як сьогодні приходить війна? Люди дізнаються про неї з газет і з телебачення. На екрані монітора в каюті спливають букви «GNN» і з’являється ведучий новин. «Топ-новина» цієї «впливової телекомпанії» — повідомлення про «кризу в Європі». Країна «Лоуленд» не може змиритися з демократичними перетвореннями в сусідньому «Геловеї». Радикально налаштована партія погрожує вдатися до крайніх заходів. Прямі включення з місць.

Тривожні повідомлення кореспондентів про викрадені хімічні речовини, що можуть стати зброєю терористів. Далі телебачення переносить до штаб-квартири ООН. Там приймають важливу резолюцію, що дає право використати сили НАТО для врегулювання конфлікту і припинення насильства. А що говорить військовий аналітик? Він каже, що збройний потенціал противника — значний. І що екстремісти погрожують дати будь-яку відсіч НАТО. Миготять кадри з обличчями політиків, бойовиків, демонстрантів.

Чесно кажучи, я не помітив жодного професійного недоліку в цьому телесюжеті. Журналісти на екрані — знавці справи.

Схоже на те, що на «Північному Сяйві» все має бути, як у справжньому конфлікті.

У нашому контингенті є людина, яка може не тільки оцінити драматизм сценарію навчань, але й одразу запропонувати своє бачення ролі миротворця. Найдосвідченіший в цих справах наш командир контингенту капітан 2 рангу Михайло Пінкевич. Його англійська — добра. Манера спілкування — невимушена, а тому імпонує іноземним колегам. Михайло Пінкевич використовує кожну можливість, щоб дати нашим офіцерам більш повну уяву про «Північне Сяйво».

— Сьогодні ти командир взводу, завтра командуватимеш ротою. Дивіться і вчіться. Ви ще не раз братимете участь в таких операціях, — по-батьківськи повчає командир контингенту.

Тут, на «Північному Сяйві», українці представляють найбільш східну з країн-учасниць. Є Бельгія, Канада, Данія, Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Норвегія, Польща, Іспанія, Великобританія і Сполучені Штати Америки. Всі вони — в НАТО.

З країн, що не входять до Альянсу, — лише Швеція та Україна. І наш підрозділ — теж у складі армади з 50 кораблів та суден, 400 військовослужбовців морської піхоти, двох підводних човнів та авіаносця «Інвінсібл». Який прорив!

Українська рота братиме участь в амфібійній операції. А кораблі «працюватимуть» на французький батальйон морської піхоти, до якого ввійшли і наші підрозділи.

Французи дуже цікаві. Власне, це й не зовсім ті французи, які завжди жили у своїй країні. Це підрозділ Іноземного легіону. Тут вихідці з усіх країн, у тому числі і з колишніх радянських республік. У кожного свій сенс для того, щоб віддати себе на шматування жорстокій системі підготовки легіонерів. Хто втік від проблем із законом, хто просто поїхав заробляти гроші. Але всіх об’єднала одна мета — порвати з минулим і стати громадянами Франції. Витримують тяжкі випробування не всі. Для цього потрібна фізична витривалість скакового коня і вміння завжди тримати нерви у кулаці. Є вихідці й з України. Але ніхто й ніколи не розповідає про минуле. У них навіть імена тепер інші. Тут таке правило. Єдине, з чим не можуть владнати легіонери, так це зі своєю ностальгією. Це відчувається по розмовах з нашими хлопцями.

— Розкажи, як там життя! — просять вони, приховуючи своє хвилювання за маскою байдужості, з якою вони проходили пустелі і африканські джунглі.

Багатотонний британський «Сі кінг» зависає поблизу лівого борту. Похитуючись, як велетенський сірий жук, сідає на палубу.

Лічені хвилини на те, щоб натягнути рятувальний жилет. У гелікоптері французькі й українські морські піхотинці. Гойднулась затока, оточена ланцюгом гір. Гелікоптер з розвороту лягає на курс. До місця висадки з десяток миль. Один з пілотів на відчинених дверях. Над прірвою, покладаючись на міцність страховочного ременя. Йдемо низько. Приземлення. Вистрибуєш разом з десантниками. Тут м’яка земля