Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх
103
Вранці 20 вересня ми вирушили в дорогу. Увесь склад виконавців виста-
ви – понад 90 осіб, серед яких – 24 хористи, 35 музикантів оркестру, 21 соліст-
вокаліст, а решту – костюмери, гримери, сценічні працівники.
Погода нам сприяла: було сонячно, лагідно, тепло. Панувала добра вза-
ємоввічлива атмосфера. Привертали, зокрема, до себе увагу щирі, доброзичливі
взаємостосунки між солістами (було цікаво спостерігати за ними, адже прибули
з різних країн). Перша вистава в рамках турне відбулася в м. Дюрен. Майже що-
дня ми змінювали місце проживання. Переїзди інколи були доволі тривалими
(долали іноді до сімсот кілометрів). Бували навіть і такі: зранку ми були на пів-
ночі Німеччини, снідали о шостій ранку, а ввечері співали «Коронаційну месу»
В. А. Моцарта у найпрестижнішому залі Європи – Культурному і Конгресійно-
му центрі м. Люцерна у Швейцарії. Доводилося вечеряти «нашвидкуруч», бо не
встигали. Щоб перекусити, ділилися поміж собою всім тим, що хто мав.
Вистави відбувалися переважно у міських театрах, культурних центрах,
де завжди була чудова акустика. Вихідні дні (хоч вони відповідно до графіка
турне, випадали зрідка) використовували для репетицій творів В. А. Моцарта
«Реквієма» і «Коронаційної меси». Репетиції проводили, як правило, у залах
готелю, де проживали. Траплялися інколи і справжні повноцінні вихідні. Один
з таких, про який варто згадати, був 13 і 14 жовтня (добре запам’ятали, адже ви-
падали на свято Покрови). Наш готель був розташований в невеликому лісочку
в надзвичайно мальовничій місцевості. Краси додавала золота осінь з усіма її
барвами, безхмарним сонячним днем і цілющим повітрям. А ще – сила-силен-
на грибів у лісі, ідеш і… спотикаєшся (адже німці грибів не збирають). Для
любителів «тихого полювання» це була справжня розкіш. А таких у хорі і ор-
кестрі виявилося чимало. Через деякий час ліс заповнився ароматним грибним
запахом. Це наші дівчата зайнялися мистецтвом приготування грибної їжі в од-
ному з будинків готелю (господарі люб’язно дозволили користуватися великою
і затишною кухнею). Згодом був спільний колективний обід. Дуже смачний.
Добре відпочивши, ввечері того ж дня ми натхненно заспівали чергову нашу
виставу «Бокаччо» у міському театрі м. Віллінген.
А тим часом в Україні наближалася до завершення президентська вибор-
ча кампанія. Перебуваючи далеко від батьківщини, ми вирішили за будь-яку ціну
реалізувати своє право на громадянське волевиявлення. Вболіваючи за долю рід-
ної держави, усвідомлювали, що кожен наш голос у цій ситуації може бути важ-
ливим. Після повної розвідки виявилося, що ця акція можлива лише в посольстві
України у Швейцарії, у м. Берні (до цього посольства ми були найближче). З
розумінням поставився до нашої ідеї і наш водій – пан Януш з Кракова.
У посольстві нас зустріли холодно, стримано і дещо насторожено. Після
певних офіційних церемоній було дозволено голосувати. Процес голосування
проходив в окремо виділеній кімнаті. Заходили тільки поодинці. Відчувалося,
що працівники посольства були чимось занепокоєні. Потім хор запросили на
відкриту естраду, розташовану біля будиночка посольства. Попросили заспі-
вати. Ми виконали декілька творів, серед яких була і «Молитва за Україну»
104
Зиновій ДЕМЦЮХ
М. Лисенка. У цій ситуації вона була найбільш співзвучною зі станом душі
кожного із нас. Атмосфера стала дещо теплішою. У працівників Українського
посольства нарешті з’явилися посмішки. На душі стало легше, адже колектив
досягнув своєї мети, виконавши на чужині свій громадянський обов’язок.
Оглянувши мальовничі краєвиди столиці Швейцарії, сфотографував-
шись на згадку, капеляни вирушили у напрямку до Німеччини, адже цього ж
дня, ввечері, на нас чекала чергова вистава «Бокаччо» Франца фон Зуппé.
Вдосвіта, наступного дня, коли я ще спав, в моєму готельному номе-
рі пролунав телефонний дзвінок. Телефонували з Українського посольства у
Швейцарії. Прозвучало запитання: «Чи не хотів би я знати результати голосуван-
ня в їхній установі, а також і в Україні?» Чесно кажучи, мене така несподівана
люб’язність дещо здивувала, оскільки добре запам’яталась вчорашня настороже-
ність і стриманість працівників нашого посольства. Водночас були і приємні від-
чуття за зненацька виявлену галантність. Я із задоволенням вислухав результати
всіх голосувань, щиро подякувавши. Наша розмова закінчилась побажанням на-
шому колективу успішних гастролей і щасливого повернення додому.
Турне продовжувалось. Воно було добре організоване. В акустичних
театрах і культурних центрах легко і приємно співалося. Німецька точність,
комфортабельні готелі, чіткість і прозорість в усіх організаційних моментах –
все сприяло творчості. Вистава «Бокаччо» мала неабиякий успіх. Серед усіх
творів, які були в програмі фестивалю європейської музики, вона привернула
чи не найбільшу увагу слухачів, оскільки музика Франца фон Зуппé останніми
роками звучала доволі рідко. Зацікавленість оперетою була великою, зали, як
правило, були переповнені. У засобах масової інформації з’явилися численні
відгуки, статті, рецензії. Ось уривки деяких з них.
Газета «Stade. Harburger nachrichten» від 29 вересня. Стаття «Substanzvoll
und witziq» («Повна сутності і дотепна»): «Заслужено бурхливі оплески зібрала
вистава Франца фон Зуппé «Бокаччо» в Штадеумі. Вона завдячує своєму успіху
міжнародно змішаному висококваліфікованому колективу: оркестру Львівської
філармонії і хору «Антей» (Україна), провідним солістам з різних країн світу,
диригенту з Пуерто-Ріко, працівникам сцени з Кракова (Польща), технічному
персоналу з театру Вольфсбурга (Німеччина)».
Газета «Bad Reichenhall» від 13 жовтня. Стаття «Das Dichter – Ehtenwort
für Fiametta» («Чесне слово поета Фяметті»): «Захоплених і насамперед заслу-
жених аплодисментів отримали разом з оркестром з Львівської філармонії і
добре вишколеним хором «Антей» (Україна) також і головні солісти вистави.
Хор «Антей» виступав винахідливо і з гумором».
Газета «Reichenhaller Taqesblatt» від 8 жовтня. Стаття «Bocaccio – ein
Fest der schönen Stimmen» («Бокаччо» – свято красивих голосів»): «Розкішно
відспівали і відіграли усі протагоністи*. Хор «Антей» зі Львова вразив пре-
красними і чистими голосами. Опера «Бокаччо» стала святом красивих голосів
і чудесної музики. Вражена публіка дякувала аплодисментами у переповнено-
му залі курортного містечка».
* Протагоніст (грец.) – актор, який виконує головну роль.
ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»
105
«Bravorufe für zündenden «Boccaccio» Bad Arollsen від 2 жовтня. Стат-
тя «Internationales Ensemble lieferte Aufführung aus einem Guss» («Інтернаці-
ональний ансамбль
