Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх

– все це додавало сил і енергії, створювало особливий стан душі кожного. На-

став той момент, де потрібно було ще раз підтвердити неодноразово сказані під

час турне слова, що Україна, – це «very nice voices» чи «beautiful voices». Після

фінального акорду меси двотисячний зал на якусь мить завмер, потім вибухнув

гучними оплесками. Зворушені слухачі аплодували стоячи. Оплески довго не

вщухали. Роланд Бадер кілька разів виходив на сцену і, низько кланяючись,

сердечно дякував. На завершення він запросив на авансцену диригента хорової

капели «Антей», представив публіці, вручив квіти і щиро подякував за співп-

рацю. Згадуючи нашу тривалу працю з реалізації проекту «Бокаччо», я ще і ще

раз переконуюсь у тому, що вибір професором Роландом Бадером саме цього

твору переконливо довів, що в морі наших музичних скарбів інколи лежать такі

перли, які слід виловлювати й дарувати людям. І те, що в процесі постановки

вдалося об’єднати ансамбль з усієї Європи і створити монолітну й надзвичайно

успішну виставу, є прекрасним прикладом того, як музика об’єднує народи.

Мабуть, не буде перебільшенням моє переконання у тому, що 1999 рік

був у творчій біографії капели найпродуктивнішим, а коефіцієнт корисної дії

– найвищим. Адже протягом року колектив освоїв і представив на суд вибагли-

вого слухача на найпрестижніших сценах багатьох міст Швейцарії і Німеччини

три великі твори – «Реквієм» і «Коронаційну месу» В. А. Моцарта та комічну

оперу «Бокаччо» Франца фон Зуппé. Виконання цих шедеврів світової музики

принесло колективу заслужену славу і визнання на Європейському континенті,

що засвідчено численними публікаціями німецьких і швейцарських музикоз-

навців. 1999 рік завершував «Антей» концертним виступом в актовому залі

Львівського будівельного технікуму (29 грудня). Для студентів і викладачів

цього навчального закладу було представлено новорічно-різдвяну програму з

українських колядок і щедрівок, пісень народів світу.

2000 рік капела розпочала концертом у Будинку органної і камерної

музики. Цим виступом колектив започатковував Перший музичний фестиваль

духовної музики, присвячений великому християнському святу Різдву Хрис-

товому. Фестиваль був організований Львівським відділенням Всеукраїнської

музичної спілки. На початку концерту з благословенним словом виступив Вла-

дика Андрій Сапеляк, який говорив про благородне покликання мистецтва,

108

Зиновій ДЕМЦЮХ

зокрема духовної музики у формуванні високих моральних якостей людини

задля того, щоб її помисли і вчинки були скеровані на утвердження добра і лю-

бові до ближнього. Говорив також і про значну роль Церкви у формуванні цих

цінностей протягом багатостраждальної тисячолітньої історії України.

У виконанні «Антея» прозвучали італійські, іспанські, фламандські, ні-

мецькі, польські, американські колядки мовою оригіналу. Серед українських

найбільший успіх випав щедрівці сучасного харківського композитора А. Гай-

денка «Щедрий вечір». Образно і натхненно проспівали свої сольні партії Те-

тяна Стефанишин (меццо-сопрано) і Тетяна Сем’яниста (сопрано). У концер-

ті також взяли участь вокальний квінтет братів-студентів Вищого духовного

інституту імені єпископа М. Чернецького та музичний молодіжний ансамбль

«Небесне воїнство». У фіналі незабутнього вечора прозвучала «Молитва за

Україну» М. Лисенка, яку виконали всі учасники концерту.

Виїжджаючи за кордон з концертами чи беручи участь у Міжнародному

проекті «Бокаччо», капела змушена була на деякий час переривати свою участь

у Службах Божих у храмі Покрови Пресвятої Богородиці, але, повернувшись

додому, знову регулярно і відповідально включалася у цей літургійний процес.

Водночас колектив не полишав своєї концертно-просвітницької діяльності. Про-

тягом року «Антей» дав низку концертів у цьому напрямі. Серед них – три кон-

цертних виступи в актовому залі Львівського будівельного технікуму (до 186-ї

річниці від дня народження Т. Шевченка, Дня матері, для учасників Всеукраїн-

ської акредитаційної комісії та викладачів навчального закладу); концерт у Бу-

динку органної та камерної музики (для громадськості і наукової еліти Львова)

з нагоди вшанування пам’яті багатолітнього директора Центрального держав-

ного історичного архіву, доктора історичних наук, професора Ореста Мацюка.

Значною подією в творчому житті хорової капели «Антей» стало вико-

нання «Реквієму» В. А. Моцарта в Будинку органної і камерної музики 14 трав-

ня. Цим концертом було відзначено 15-ту річницю створення колективу. Я вже

згадував про тісні творчі зв’язки капели та оркестру «Perpetuum mobile», і, на-

самперед, з його керівником, професором Г. Павлієм – талановитим педагогом

і музикантом. Тож після цього концерту маестро висловився (як тут з ним не

погоджуватися), що виконання «Реквієму» стало як для хору, так і для орке-

стру важливою віхою професійного і художнього вдосконалення. А й справді

час, що минув, був періодом творчого піднесення. Отже, за плечима «Антея»

– п’ятнадцять років. З погляду вічності – це краплина в морі, а якщо екстра-

полювати цей вимір на життя творчого колективу, особливо в сучасних реаліях,

то не такий вже й малий вік. Капела підійшла до цієї дати з величезним твор-

чим багажем, в якому – розмаїття творів за стильовими та жанровими ознаками,

схвальні відгуки в українській і зарубіжній пресі та овації під час концертних

виступів. Цей концерт мав особливу притягальну енергетику, адже шанувальни-

ки хорового мистецтва діставали нагоду почути один із найскладніших і разом

з тим найпопулярніших творів світової класики. Тому ще до початку концерту в

залі не було вільних місць, згодом їх не вистачало і в проходах.

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

109

Було хвилювання, незважаючи на те, що ми цей твір неодноразово з

успіхом виконували в Німеччині і Швейцарії і наша інтерпретація одержала

високу професійну оцінку німецького диригента Роланда Бадера. Але ж на цей

раз ми співали для нашого слухача, знаючи його вимогливість і обізнаність. А

це завжди важче. І відповідальніше.

Масштабний, циклічний твір для солістів, хору і оркестру ставив передо

мною одне з важливих завдань – охопити форму твору загалом, а кожному ви-

конавцю підпорядкуватися загальному задуму, злитися в єдиному молитовно-

му настрої, зануритися у стан вищого духовно-емоційного піднесення. Лише в

такому разі можна було розкрити внутрішній зміст «Реквієму» – молитву про

помилування, прощення гріхів та Боже милосердя.

На сьогодні є багато різних інтерпретацій цього твору. На Заході дотри-

муються