Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх

А. Гайденка, М. Кречка, І. Майчика, І. Галля. Поважне місце в програмі було

відведено українській народній пісні. Присутні на концерті (і на цей раз він

відбувався при аншлазі) слухачі кожен твір сприймали із захопленням. Особли-

ва увага публіки була прикута до творів, які виконувалися вперше. Це – «Ave

verum» В. А. Моцарта (партія органа – П. Довгань), «Хваліте Господа з небес»

О. Гречанінова (фраґмент з Літургії «Domestico», соло – В. Кудовба), арія Нор-

ми з хором (опера В. Белліні «Норма», соло – Т. Стефанишин), «Не отвержи

мене во время старости» М. Березовського (хоровий концерт), пісня Серени з

опери «Поргі і Бес» Д. Гершвіна (соло – Т. Стефанишин, партія фортепіано –

М. Рудь), дві українські народні пісні в обробці І. Майчика – «Ой співаночки

мої», «На вулиці скрипка грає» (соло – Р. Трохимук). Виконання хорового кон-

церту М. Березовського «Не отвержи мене во время старости» до глибини душі

схвилювало львівського слухача, за що «Антей» був щедро винагороджений

тривалими оплесками.

Вдалим був дебют твору «Хваліте Господа з небес» О. Гречанінова.

Успіх його виконання значною мірою забезпечив обдарований соліст Володи-

мир Кудовба, володіючи добрими вокальними і виразовими можливостями.

Як завжди, заворожила слухачів своєю безпосередністю і проникливіс-

тю виконання Тетяна Стефанишин (негритянський спірічуелс «Інколи я почу-

116

Зиновій ДЕМЦЮХ

ваю себе сиротою», «Купальська русалок» Є. Станковича). Не менш успішним

виявився дебют і двох українських народних пісень в обробці львівського ком-

позитора і диригента І. Майчика. «Ой співаночки мої» зазвучали у всій своїй

неповторній тембральній красі і експресії завдяки провідному співакові Львів-

ської опери Романові Трохимуку.

Найбільший успіх випав на долю двох останніх творів програми – «Коло-

мийок» М. Кречка та «Інтродукції» до комічної опери Ф. фон Зуппé «Бокаччо».

Захоплення публіки було надзвичайним. У залі лунали вигуки «браво», «біс».

На настирливі вимоги слухачів «Антей» з приємністю ці твори повторював.

Після святкових торжеств, як завжди буває, настають трудові будні. Зно-

ву репетиції, робота над новою програмою, концертні виступи, участь у Бого-

служіннях. Весь цей процес проходив у більш-менш спокійному творчому рит-

мі. Відповідальність і навантаження зростали тоді, коли визрівала перспектива

нашої участі в якомусь поважному творчому проекті. Здобувши добру вико-

навську репутацію, наш колектив став бажаним партнером у реалізації цікавих

задумів відомих продюсерів, режисерів-постановників.

Тож 2003-2004 роки для «Антея» були знаковими у його творчій біо-

графії. Наш колектив взяв участь у Міжнародному проекті, пов’язаному з по-

становкою опери Джоаккіно Россіні «Вільгельм Тель». Як і попередній про-

ект «Бокаччо», він відбувався у рамках фестивалю європейської музики під

орудою добре відомого диригента з Німеччини, професора Роланда Бадера. У

проекті були задіяні солісти з кількох країн, хор «Антей» та камерний оркестр

Львівської філармонії. Усім довелося працювати багато і відповідально. Опе-

ра «Вільгельм Тель» є одним із наймасштабніших творів світового оперного

репертуару, а нас було поставлено у жорсткі часові рамки. Але музика Россіні

захопила капелян і вони з головою занурились у його стихію.

Джоаккіно Россіні (1792-1868) – видатний італійський композитор ХІХ

століття. З його музикою пов’язаний розквіт національного оперного мисте-

цтва. Він творив в епоху пробудження суспільної активності і боротьби народу

Італії за незалежність. Мелодії арій з опер Дж. Россіні полонили серця італій-

ців і виконувалися на вулицях італійських міст. Про популярність ще молодого

автора «Севільського цирульника» його видатний сучасник Стендаль писав: «В

Італії живе людина, про яку говорять більше, ніж про Наполеона; це – компози-

тор, якому не виповнилося й двадцяти років».

Високим досягненням генія Дж. Россіні була героїко-романтична опера

«Вільгельм Телль», в якій прославлено керівника національно-визвольної бо-

ротьби Швейцарії ХІІІ століття. Опера з чотирьох дій, оригінал – італійською

мовою. Автори лібрето – Етьєн де Жуа (1764-1846) та Гіпполітт-Луіс-Лорент

Біс (1789-1885), обоє досвідчені театральні письменники, особливо перший,

який плідно співпрацював з багатьма французькими оперними композитора-

ми. Першоосновою «Вільгельма Телля» Россіні стали найважливіші своєю

драматургією сцени з одноіменної п’єси великого німецького поета Фрідріха

Шіллера. Дещо лібретисти взяли також із повісті «Гулям Телль, або визволена

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

117

Швейцарія» Жан-Пьєра де Флоріана. Однак німецькі музиканти закидали Рос-

сіні легковажне ставлення до класичного твору великого поета. Така цнотлива

запопадливість критиків позначалася на тому, що вони несправедливо чинили

всілякі перешкоди поставити цю оперу в німецьких театрах. Її прем’єра від-

булася 3 серпня 1829 року на сцені Ґранд Опера (Париж). Незвичність тракту-

вання теми і новизна музичного стилю викликали спочатку стриману реакцію

паризької публіки. Та незабаром дещо незвичний твір Россіні був оцінений на-

лежно, ввійшовши у репертуар оперних театрів багатьох країн світу. Цей твір

мав символічну силу і звучав як гімн боротьби швейцарців за свободу і неза-

лежність. Після паризької прем’єри серед музикологів все більшого поширен-

ня набирала думка про те, що Дж. Россіні проявив себе як прихильник стилю

популярного тоді Д. Меєрбера. А вже пізніше стали писати про близькість з Д.

Верді і навіть з Р. Ваґнером (наявність в опері великих хорів, а також імпрові-

зованого стилю бельканто).

Знаючи історію створення цієї опери та її творчу долю, ми добре усві-

домлювали, яке нелегке і відповідальне завдання нам належить виконати. Ро-

боту над партитурою опери наша капела розпочала в другій половині січня

2004 року. Вона тривала протягом місяця, згодом розпочалися сценічні проби

з режисером-постановником Томасом Кімлє. Працюючи з хором над втіленням

різних мізансцен, він вибудовував свою концепцію розуміння трактування тво-

ру, яку прагнув реалізувати у виставі.

Його міркування хоч і були дещо неоднозначні, викликали і заперечен-

ня, і здивування (правда, слухаючи його, ми намагалися не встрявати в гостру

дискусію), проте викликали значний професійний інтерес. Людина високої єв-

ропейської освіченості, фахівець щонайвищої проби, майстер режисури, дуже

цікаво трактував зміст твору Дж. Россіні. Він вважав, що «Вільгельм Телль»

– одна з небагатьох опер, що гармонійно поєднує дві сюжетні лінії. З одного

боку, ведеться розповідь у романтичній інтерпретації про боротьбу за незалеж-

ність швейцарців проти Габсбургів, що їх гнітили, з іншого – розкривається

згубність розбрату й індивідуалізму, що за таких обставин