Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх

йнятті важливих для нації рішень. Тут оспівується героїзм і засобами музики

передається трагізм індивідуального конфлікту. Захоплює в опері поєднання

історичного з сучасним приватним, тобто все як у «справжньому житті». То-

мас Кімлє розмірковував (ось як він це описав): «Політичні події в наш час

мають, як здається, менший вплив на наше звичне буденне життя. Проте ми за-

лишаємося завжди homo politicus, а саме не завжди через дії, але завжди через

реакцію нашої опосередкованої стурбованості, що є елементом, який впливає

на життя інших. Слухаючи оперу, задумуємося над тим, що не лише «великі

вчинки» викликають високі почуття, а й над тим, що почуття, які існують у на-

шому «приватному житті», мають для особи таке ж, якщо не більше значення.

Сюжет опери показує в історії Телля і паралельно розказаній історії Арнольдо,

як відбувається зовнішній і внутрішній процес обробки свідомості, як вплива-

ють політичні події на наше приватне життя, а наше життя на політичні події».

118

Зиновій ДЕМЦЮХ

Об’єднані репетиції (хор, оркестр, солісти) відбувалися 1-3 березня у

м. Рьодермарку/ Ґессен (Культурхаллє, вулиця Дібурґер, 27). Проводив їх про-

фесор Роланд Бадер.

Ми ще раз пересвідчилися у раціональності думки режисера про те, що

масові хорові сцени в опері не тільки займають основне місце, розкриваючи

образ народу, а й суттєво допомагають солістам глибше проникнути в єство

їх героїв і розкрити важливі штрихи їхніх образів. Своєрідна і музична мова

опери, оскільки в ній широко використано швейцарський і тирольський націо-

нальний фольклор.

У першій дії опери переважають монументальні хорові сцени, друга –

наповнена лісовою романтикою. Хори мисливців і швейцарців носять м’який,

лірико-пасторальний відтінок; їх музика наближена до народно-пісенної мело-

дики. Завершується дія грандіозним хоровим фіналом – сценою в Рютлі – дра-

матичною вершиною опери, розвиток якої спрямований до кульмінаційного

мужньо-рішучого тріо з хором (клятва швейцарців). У третій дії серед різно-

манітних жанрових епізодів виділяється хор тирольців (a capella, часто викону-

ється як оперний номер у концертах). Почуттям безмежної радості наповнений

фінал четвертої дії, який символізує торжество справедливості і свободи.

Прем’єра опери відбулася 4 березня в м. Рьодемарку (в приміщенні

Культурхаллє). Диригував Роланд Бадер. Дебют вистави, що пройшов з вели-

ким успіхом, став початком концертного турне містами Німеччини і Швейца-

рії. Крім Рьодемарку, спектаклі відбулися у Балінґені (Штадтхаллє), Ашаф-

фенбурзі (Штадтхаллє ам Шльосс, у замку, 6-8 березня), Швейнфурті (театрі),

Вормсі (Фестхаус), Курі (СН, міський театр), Бад Херсфельді (Штадтхаллє),

Марктобердорфі (Модеон), Гермерінгу (Штадтхаллє), Вайнгартені (Конґрес-

ний та культурний центр – 25 і 26 березня). Протягом всього турне диригували

Роланд Бадер та Юрій Голота. На відміну від проекту «Бокаччо» під час цих

гастролей було чимало вихідних.

Таким чином, успішно завершивши міжнародний проект «Вільгельм

Телль» в рамках фестивалю європейської музики, хорова капела «Антей» впи-

сала у свій творчий літопис ще одну хоч і невелику, але своєрідну і змістовну

сторінку.

Але цим творчий сезон 2004 року для нас не завершився. Незабаром

ми отримали ще одну чудову нагоду плідно творчо попрацювати, адже надій-

шло запрошення взяти участь у ще одному міжнародному проекті в рамках

фестивалю європейської музики від Роланда Бадера. Він запропонував нам

співпрацю над оперетою Йоганна Штрауса «Летюча миша» і популярними

оперними хорами європейських композиторів. Як і в попередніх проектах ви-

конавський склад був інтернаціональним: хор «Антей» і камерний оркестр

Львівської філармонії (Україна), солісти – вокалісти з Німеччини, Угорщини,

Литви, Польщі, України; сценічні працівники з Польщі та України, режисер

– Олександр Вармбрунн (Німеччина), диригент – Когей Содеока (Японія),

менеджер проекту – Ігор Петриченко (Україна). Очолив творчу команду –

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

119

художній керівник і головний диригент фестивалю професор Роланд Бадер

(Німеччина).

Необхідно було готувати мовою оригіналу всю програму, а це – «Летюча

миша» (німецькою), хор невільників з опери «Набукко» Д. Верді (італійською),

«Хабанера» з опери «Кармен» Ж. Бізе (французькою), застольна з опери «Тра-

віата» Д. Верді (італійською). На щастя, в колективі були співаки, які добре

володіли цими мовами, тож особливих проблем у нас не виникало.

Певною відмінністю цього проекту від попередніх було те, що об’єднані

і генеральні проби хору, оркестру і солістів вперше проходили в Україні (у

Львові), а не в Німеччині. До цього слід додати, що і режисерська робота з хо-

ром і солістами теж відбувалася у заздалегідь запланований час на українській

сцені. До приїзду режисера ми активно освоювали хорові фраґменти і сцени

з оперети. Працювати було цікаво, робота просувалася швидко. Цьому сприя-

ла чарівна музика Й. Штрауса, високопрофесійна гра концертмейстера Наталії

Петриченко, досвід колективу, набутий у попередніх проектах. До цього слід

додати й те, що хор був добре укомплектований співаками як за професійними,

так і за моральними якостями. Атмосфера в колективі була доброзичливою і

взаємоввічливою. Один лише момент, який дещо погіршив мій настрій, поля-

гав у тому, що на прохання менеджера слід було вибрати з хору двох співаків,

які могли б виконати сольні партії у виставі – Іди (сопрано) і доктора Блінда,

адвоката (баритон). Вирішити це було доволі нелегко, оскільки колектив був

камерним за кількістю (кожен голос був «на вагу золота»), а коли йшлося про

вилучення з його складу провідних співаків, то це могло позначитися негатив-

но на його виконавському потенціалі. Зваживши на всі «за» і «проти», добре

поміркувавши над тим, як вийти з цієї непростої ситуації, я запропонував Лю-

бов Качмар і Богдана Кокотайла – досвідчених хористів з добрими вокально-

хоровими даними і знанням німецької мови (обоє навчалися у спеціалізованій

німецькій школі). Як виявилось згодом, вони з честю виправдали довір’я дири-

гента і всього колективу, фахово виконали свої сольні партії, та ще й продемон-

стрували артистизм на рівні театральних акторів.

Усе це сталося згодом, а наразі повернімося до репетицій з режисером.

Олександр Вармбрунн, зустрівшись з колективом, найперше попросив заспіва-

ти напам’ять усі хорові фраґменти з «Летючої миші».