Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх

фіян греко-католицької громади і місцевих шанувальників хорового мистецтва.

Відразу після виступу відбулася Божественна Літургія за участю «Антея» та

отця Ігоря Калаша (м. Львів, Сихів). Пізно вночі колектив повернувся додому.

Останній місяць 1997 року увінчався ще однією пам’ятною концертною

поїздкою «Антея» за кордон: до Франції і Люксембурга (на запрошення відо-

мої нам благодійної фундації «Адаж» (президент Мішель Рампельберг) та асо-

ціації «Культурно-спортивний обмін» «Lorraine-Ukraine» (президент Микола

Дяченко). 10 грудня колектив прибув до Франції (м. Бокам-Ліні). Розкварти-

рувавшись у гостинних людей, які допомагають благодійній фундації, хорис-

ти почали готуватися до виступів. 11 грудня запам’яталося як найбільше за-

вантажений (в творчому плані) за всю історію нашої творчої діяльності день,

адже потрібно було виступити з чотирма концертами: для учнів школи, ліцею,

студентів коледжу, для дорослих. Дещо полегшувало ситуацію те, що три ви-

ступи відбувалися в одному і тому ж приміщенні – великому концертному залі

коледжу. Молодь цих навчальних закладів разом з учителями із захопленням

слухали різдвяні пісні народів світу мовою оригіналу (на восьми мовах), серед

яких найбільше було українських колядок і щедрівок. Увечері в каплиці фун-

дації «Адаж» відбувся четвертий концерт. Два відділення різдвяно-новорічної

програми з не меншою цікавістю слухали батьки та родичі учнів та студентів.

Вдячність слухачів виявлялася в оваціях. Захопившись нашим концертом, один

з французьких хормейстерів висловив бажання записати компакт-диск з метою

популяризації української музики у Франції.

12 грудня зранку відбувся невеличкий концерт у містечку Еммаус, а вве-

чері ми мали виступ (з двох відділень) у сусідньому місті Локон. Наступного

дня виїхали до м. Д’єпу. Там були два дні і з великим успіхом виступили у двох

великих концертах і взяли участь у католицькій месі.

Французького глядача вразив не тільки високий виконавський рівень

хорової капели й фантастичної краси українські народні строї, а й дивували

також високий культурний рівень співаків, їх володіння іноземними мовами.

Таке здивування висловлювалося нашими співрозмовниками, адже вони знали,

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

93

що наша молодь виростала в суспільстві, яке довго було закрите залізною за-

вісою від цивілізованого світу. На наші концерти приходили інколи і представ-

ники української діаспори, громада яких у цих краях доволі малочисельна. На

одному із виступів українка літнього віку подарувала колективу український

національний прапор. Це дуже схвилювало хористів, адже на чужині патріо-

тичні почуття загострюються особливо.

На завершення програми в рамках фундації «Адаж» брат Мішель вла-

штував для нас захоплюючу екскурсійну поїздку по мальовничому узбережжю

Ла-Маншу. Метою її було показати сучасну Францію, стиль життя французів і

поговорити про перспективи розвитку наших взаємин.

15 грудня 1997 року зранку відбулося зворушливе прощання з братом

Мішелем, людиною рідкісного благородства і самопосвяти в ім’я ближнього.

Наші хлопці і дівчата, взявшись за руки, ходили довкола нього, співаючи імп-

ровізованих пісень, в яких були слова вдячності, любові і глибокої пошани.

Цей момент багатьох молодих людей спонукав до роздумів про сенс життя,

справжні людські цінності і чудодійну силу мистецтва.

Спливали хвилини прощання. Слід було рушати. На нас чекав прези-

дент асоціації «Echanges-Sports-Culture Lorraine-Ukraine» Микола Дяченко у м.

Гаянджі. Це містечко зустріло нас рідкісною, як для тих країв, ожеледицею.

Скрізь відчувалося наближення різдвяних свят: прибрані ялинки, чудово при-

крашені вітрини крамниць. Тут ми надзвичайно успішно виступили з двома

різдвяно-новорічними концертами. Крім того, відбулися цікаві зустрічі з ме-

рами міст і місцевою владою, на яких обмінювалися думками щодо взаємо-

збагачення і обміну наших культур, спорту, духовності. 19 грудня наші дівчата

організували за цікаво продуманим сценарієм свято українського Миколая. Ра-

зом з піснями-привітаннями всі отримали подарунки відповідно до особистих

«заслуг». Було весело і радісно, з деяким відтінком ностальгії. Не обминули

увагою і президента асоціації Миколу Дяченка. Оригінально, зі смаком і гумо-

ром привітали його з днем іменин, вручивши відповідний подарунок. Заключ-

ний концерт нашого турне відбувся у м. Люксембурзі.

Перед виступом пан Микола організував цікаву і змістовну екскурсію по

цьому самобутньому і оригінальному місту. Люксембург – столиця карликової

країни (з 1867) у центрі Європи, розташований на берегах річок Альзет і Пе-

трюс. Значний фінансовий центр західної частини нашого континенту. Вражає

своєрідною старовинною архітектурою, пам’ятками древньої культури, залиш-

ками фортифікаційних споруд, зокрема римською сторожовою вежею. Неза-

бутнє враження справляє скельна капела Сен-Кірен (VI і XV століття), готична

церква Сен-Мішель (1519), дзвіниця (1634), Палац юстиції (1556-1572), собор

Нотр-Дам (1613-1621), ратуша (1830). Нам пощастило відвідати приміщення

Європарламенту, оглянути його апартаменти, послухати цікаві розповіді гіда

про цей вельми поважний заклад.

Протягом дня колектив мав можливість оглядати визначні місця Люк-

сембурга, захоплюватися його красою, фотографуватись на згадку. А ввечері в

94

Зиновій ДЕМЦЮХ

одному із центральних соборів столиці ми дарували тутешнім меломанам своє

мистецтво: різдвяні пісні народів світу, українську духовну і сучасну музику.

Переповнений храм гримів від оплесків, захопленню слухачів, здавалося, не

було меж, тож деякі твори на вимогу публіки довелося повторювати. Була се-

ред слухачів і невеличка група української діаспори, двоє українців – зі Львова.

Після концерту вони схвильовано розпитували про Україну, рідне місто, ви-

словлювали своє захоплення концертною програмою і рівнем нашого виконан-

ня.

Під час фуршету відбулася зустріч з місцевою владою і творчою інте-

лігенцією. Всі тепло вітали хористів з успішним виступом, додаючи при тому:

Україна – це «very nice voices», а музика її фантастична. Було приємно це по-

чути. Після двох останніх поїздок до Франції і Люксембургу ми ще більше

відчули повагу до нашої творчості і захоплення українським співом. Помітним

стало й те, що імідж України зростав, її вже не сприймали як «раша», тобто як

щось невіддільне від колишньої «імперії зла».

А у Львові нас чекала традиційна і звична робота: співати Божественні

Літургії в храмі Покрови Пресвятої Богородиці. Водночас ми почали готувати-

ся до участі у духовно-мистецькій програмі з нагоди відкриття Собору Львів-

ської Архиєпархії УГКЦ. Святочна Академія на честь цієї знаменної події від-

булася 22 лютого 1998 року у Львівському академічному театрі опери та