Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх

Одна із них – запрошення благодійної фундації «Адаж» з Франції (президент

– брат Мішель Рампельберг). Сприяння було також і з українського боку – про-

ректор Львівської державної консерваторії, професор Ярема Якуб’як і його брат

88

Зиновій ДЕМЦЮХ

– професор французької мови Львівської академії мистецтв Маркіян. Вони до-

помагали брату Мішелю у вирішенні організаційних і творчих питань в Украї-

ні. Разом з нами запрошення отримав і струнний квартет Львівської державної

консерваторії під орудою професора Богдана Каськіва (склад квартету: Богдан

Каськів – перша скрипка; Тетяна Сиротюк – друга скрипка; Юрій Далецький –

альт; Роман Фесюк – віолончель).

Перед виїздом до Франції «Антей» виступив з концертом на святкуван-

ні п’ятиріччя з дня заснування Львівського обласного товариства політичних

в’язнів і репресованих, що відбувся 22 лютого у м. Львові, а також дав великий

сольний концерт для професорсько-викладацького складу і студентів Львів-

ської зооветеринарної академії.

24 лютого капела разом зі струнним оркестром виїхала до Франції, щоб

взяти участь у концертному турне по цій країні, яке було заплановане з 26 лю-

того по 4 березня. Оркестр підготував програму, до якої ввійшли такі твори:

Д. Перголезі «Сальве, Реґіна»; В. А. Моцарт. Квартет G-dur, op. 156; Р. Лянноу

«Ляменто»; М. Скорик «Мелодія». Крім того, у репертуарі капели були твори

М. Лисенка, А. Веделя, М. Вербицького, Д. Бортнянського, Є. Станковича, Л.

Дичко, М. Колесси, А. Кушніренка, В. Зубицького.

До Франції ми прибули 25 лютого. З хлібом-сіллю і в українському строї

зустріли нас у м. Вамбречісі українці разом з французами. Відбувся невелич-

кий імпровізований концерт, звучали слова привітання і побажання. Розселен-

ня колективу відбулося по французьких домівках.

З наступного дня почалося концертне турне. Перший концертний ви-

ступ – 26 лютого у м. Д’єпі перед студентами і викладачами місцевої консерва-

торії. У невеликому приміщенні з доброю акустикою, щирим слухачем легко і

приємно співалося. Вів концерт професор Маркіян Якуб’як, який до кожного

виконуваного твору давав французькою відповідний коментар. У першому від-

діленні виступав струнний квартет, у другому – хорова капела. Весь концерт

записали на відеокасету, яку зберігаємо досі. Особливий успіх випав на твори

сучасних українських композиторів Л. Дичко, Є. Станковича, В. Зубицького,

М. Скорика. Деякі твори виконувалися «на біс». Наступний день для обох ко-

лективів був доволі насиченим, але й надзвичайно цікавим: зранку відбулася

запланована екскурсія у Париж, увечері – концерт у храмі святого Володимира.

Екскурсія розпочалася з обміну автобусами – свій залишили у відповідному

гаражі (за кермом був брат Мішель) і замовили спеціальний – екскурсійний (з

гідом).Париж… Париж. Мабуть, кожен із нас мріяв побувати в одному із цен-

трів світової культури, і ось нарешті заповітна мрія здійснювалася. Завдяки

брату Мішелю протягом дня ми оглянули найвизначніші місця столиці Фран-

ції: Собор Паризької Богоматері, Лувр, Єлісейські поля, площу з Тріумфаль-

ною аркою, Марсове поле з Ейфелевою вежею, театр «Ґранд Опера», будинки

ЮНЕСКО, Національного центру мистецтва і культури імені Ж. Помпіду. До

речі, бачили численні пам’ятники державним, громадським та військовим ді-

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

89

ячам (1978 р. в Парижі встановлено пам’ятник Т. Шевченкові, скульптор М.

Лисенко).

Під вечір «Антей» разом зі струнним квартетом прибув до української

греко-католицької церкви святого Володимира, де мав відбутися концерт. Храм

розташований у центрі Парижа, на розі бульвару Сен Жермен і вулиці Святих

Отців. Зустрів нас настоятель церкви отець Ярослав Салевич. Впродовж три-

валого часу він був священиком цього храму. Його парафіяни – близько півтори

тисячі українців, які живуть у місті.

Цікавою є історія тієї церкви. Побудована 1620 року. Згодом закрита і

переобладнана під шпиталь. Так тривало до ХХ століття. Передали шпиталь під

храм Божий за клопотанням українських емігрантів з Галичини. Таким чином, у

самому серці Парижа тепер є українська церква, а на подвір’ї біля неї стоїть по-

груддя Тараса Шевченка. Сюди, після замаху на життя, був доставлений Симон

Петлюра, де і помер. Зараз на цьому місці у церкві стоїть пам’ятний хрест.

На виступ прибув посол України у Франції М. Кочубей. Храм був за-

повнений парафіянами церкви і поціновувачами хорового мистецтва столиці.

Розмаїття українських строїв, звучання рідної мови, привітність отця-настоя-

теля – все це створило атмосферу єдиної родини і підняло виконавський дух

капели.Сповнений неповторних і захоплюючих вражень від мандрівки по Па-

рижу, хор, незважаючи на втому співаків, добре звучав. Ми подарували паризь-

кому слухачеві низку творів української духовної, ліричної, патріотичної та су-

часної музики. Нас тепло і щиро приймали. Не менший успіх випав і на долю

струнного квартету. Особливе захоплення викликала у слухачів «Мелодія» М.

Скорика, яку на прохання публіки музикантам довелося повторити. Наприкінці

концерту зі словом-подякою звернувся до хору та квартету М. Кочубей. Після

концерту слухачі довго не розходилися. Велися задушевні розмови з виконав-

цями, отцем Я. Салевичем, паном послом.

Протягом наступних п’яти днів ми виступили з концертами в таких

містах Франції: Ношатель-ан-Бре, Бокам-Ліні, Лілі, Газбруку, Вамбреші. Крім

того, хорова капела також взяла участь у католицькій месі в храмі святого Ваак-

та м. Вамбреші. Величні католицькі храми, в яких ми виступали, завжди були

переповнені французьким слухачем. Успіхові наших концертів сприяв веду-

чий – перекладач, професор Маркіян Якуб’як. Його фахові анотації до кожного

твору французькою мовою, а також відповідні коментарі великою мірою вста-

новлювали добрі контакти слухачів з виконавцями, розширюючи горизонти

сприймання.

Як було відомо, брат Мішель, запрошуючи нас до Франції, ставив перед

собою мету, яка мала двосторонній зміст: з одного боку, познайомити францу-

зів з українським народом, його багатою духовною спадщиною та глибокими

національними традиціями, з другого – показати українцям сучасну Францію,

стиль її життя, а також перлину Франції – Париж. Як ми пересвідчилися – цієї

мети було досягнуто, обидва завдання виконано з честю.

90

Зиновій ДЕМЦЮХ

До речі, нас особливо вражала особистість брата Мішеля, його самопо-

жертва в ім’я гуманізму, доброта, щирість, невибагливість, простота у стосун-