Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх

до якої входили такі твори: «Ой зійшло дві зіроньки» (канон) (обробка М. Дац-

ка), «Пісня юнака» (канон) М. Вергаґена, «Концерт №3» (І ч.) Д. Бортнянсько-

го, «Пісня про Богородицю» Д. Клемента, «Сонячний струм» Л. Дичко, «Ой

ішла я полонинков» (обробка М. Колесси), «Заключне купало» із фольк-опери

«Цвіт папороті» Є. Станковича.

Не припиняючи концертної діяльності як у нашому регіоні, так і на те-

ренах Центральної України, капела активно працювала над конкурсною про-

грамою. Найбільше вокально-хорових проблем завдали нам два твори – канон

«Пісня юнака» М. Вергаґена і «Сонячний струм» Лесі Дичко. Обидва написані

сучасною музичною мовою, складні за формою і стилем виконання, самобутні

й оригінальні за тематикою (перший – сучасна хорова еротика, другий – на-

писаний на вірші японського поета Басьо). Вирізнялися також і кожен зокре-

ма: «Пісня юнака» – поліфонічною фактурою з непередбачуваною гармонією;

«Сонячний струм» – багатою тембральною палітрою, характерним для Л. Дич-

ко багатоголоссям і складною теситурою. Крім конкурсних творів, «Антей»

працював також і над програмою для концертного виконання, яке було запла-

новане на теренах Фламандії диригентом хору «Пассіфльорa» Ландфрідом ван

Ессером.

26 квітня 1996 року капела вирушила в дорогу. До Бельгії прибула через

два дні (м. Ґенк). Побратими з хору «Пассіфльорa» радо зустріли нас, взявши

під свою опіку, забезпечивши проживання, харчування і медичне страхування.

Це великою мірою допомогло колективу у вирішенні нелегких фінансових пи-

тань в умовах конкурсу. Наступного дня, зробивши пішу екскурсію вуличками

міста Гасельта, ми дали два концерти у різних фламандських школах. 30 квітня

відбувся ще один концерт у школі м. Гасельта, а також надзвичайно цікава екс-

курсія по замку Старого Бізена з відвіданням Європланетарію.

Поїздка до м. Антверпена першого травня запам’яталася особливо – ко-

лектив відвідав знаменитий собор святого Михаїла, побачив першотравневу

демонстрацію соціалістів Бельгії, виступив перед учасниками зльоту молодіж-

ної фламандської організації (на зразок нашого «Пласту»), спостерігав увечері

за фантастичним феєрверком під музику Карла Орфа «Carmina Burana» у м.

Ґенку. До речі, у храмі святого Михаїла нам захотілося випробувати акусти-

ку. Заспівали «Отче наш». Собор і акустика зачарували нас. Ми продовжили

співати. Навколо хору почали збиратися відвідувачі-туристи. Своїми щирими

78

Зиновій ДЕМЦЮХ

оплесками довго нас не відпускали. Так вийшов імпровізований концерт. Гурт

людей навколо хору був вдячний і щасливий. Раділи і ми, адже співали во славу

Божу і на радість людям.

2 травня відбулося два концерти: зранку – у гуманітарному коледжі іме-

ні святого Павла, ввечері – у церкві м. Гельхтерена. Після закінчення концерту

– товариська зустріч учасників хору зі слухачами у залі церкви святого Йоси-

фа. Цікавим, на мій погляд, був такий момент, про що варто розповісти. Після

концерту в коледжі підійшла до мене викладач праці і сказала: «Мені дуже спо-

добались дівочі сценічні костюми (дівчата були одягнуті в українські строї), чи

могла б я подивитись на них зблизька?» Я відповів, зрозуміла річ, згодою. Вона

підходила до кількох хористок, дуже уважно оглядала цей витвір народного

мистецтва, доторкалася з трепетом як до святині. Потім запитала: «А хто ж це

виготовляє?» На що я відповів: «Українські народні умільці, селянські жінки».

У неї виступили сльози. На якусь мить втратила дар мови. Потім промовила:

«Фантастика. Я зачарована». І в захопленні похитала головою. І подумалось

мені в цю мить, що ми інколи справді не можемо повною мірою збагнути, яки-

ми величезними духовними скарбами володіємо.

До цього багатства належить і українська пісня. Вона мала особливий

успіх серед фламандського населення, учнів шкіл, гімназій, коледжів, як і тво-

ри сучасних українських композиторів, написані на народному мелосі. Нас

скрізь з великим зацікавленням і захопленням приймали ще й тому, що для

кожного слухача була заздалегідь підготовлена програма з анотаціями кожного

твору німецькою мовою. В цьому нам люб’язно допомогли Ландфрід ван Ессер

(диригент «Пассіфльори») та німецький філолог за фахом і талановитий співак

за покликанням Орест Купчинський, який на всіх концертах, творчих зустрі-

чах, у повсякденному спілкуванні завжди був поруч з нами як перекладач. 3

травня, напередодні конкурсного виступу, «Антей» у першій половині дня про-

гулювався Вуреном, а ввечорі – виступив з концертом у Народному домі для

української діаспори.

4 травня «Антей» виїхав з Ґенка до Неерпельта на Міжнародний му-

зичний фестиваль-конкурс. Він відбувався з 1 до 5 травня у різних номінаціях.

Про масштабність і престижність конкурсу свідчать такі дані. Журі складалося

з 29 осіб, фахівців з різних країн. До участі допущено 111 хорових колективів

з Австралії, Бельгії, Болгарії, Німеччини, Естонії, Франції, Угорщини, Югосла-

вії, Хорватії, Латвії, Литви, Македонії, Нідерландів, України, Польщі, Португа-

лії, Румунії, Росії, Словакії, Словенії, Чехії, Швейцарії. У номінації «С», крім

«Антея», ще змагалося 17 хорових колективів з різних країн Європи. Україну

представили ще два хори з Києва і Мукачево, але вони виступали в інших но-

мінаціях.

Рівно о 13 год. 50 хв. 4 травня, згідно з наперед погодженим графіком,

«Антей» почав співати свою конкурсну програму у соборі Saint Huibrechts-

Lille. Нас слухали п’ятеро членів журі, й серед яких – автор обов’язкового тво-

ру (канону) «Пісня юнака» композитор Марк Вергеґен. У всіх були партитури

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

79

виконуваних творів, які ми надіслали заздалегідь. Інтонація кожного виконува-

ного твору звірялася камертоном (кожним членом журі зокрема).

У храмі було чимало слухачів, зокрема і члени тих хорових колекти-

вів, котрі виконали свою конкурсну програму. З перших проспіваних акордів я

відчув, що наш хор співає впевнено, добре тримає стрій, в ансамблевому від-

ношенні є єдиним організмом. У такому ж стилі і на такому ж рівні дійшов

до кінця програми. Винятком хіба що була деяка форсованість звуку партією

сопрано в окремих епізодах у високому регістрі. Дався взнаки, мабуть, вчораш-

ній вечірній концерт для української діаспори в Народному домі з