Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх
до якої входили такі твори: «Ой зійшло дві зіроньки» (канон) (обробка М. Дац-
ка), «Пісня юнака» (канон) М. Вергаґена, «Концерт №3» (І ч.) Д. Бортнянсько-
го, «Пісня про Богородицю» Д. Клемента, «Сонячний струм» Л. Дичко, «Ой
ішла я полонинков» (обробка М. Колесси), «Заключне купало» із фольк-опери
«Цвіт папороті» Є. Станковича.
Не припиняючи концертної діяльності як у нашому регіоні, так і на те-
ренах Центральної України, капела активно працювала над конкурсною про-
грамою. Найбільше вокально-хорових проблем завдали нам два твори – канон
«Пісня юнака» М. Вергаґена і «Сонячний струм» Лесі Дичко. Обидва написані
сучасною музичною мовою, складні за формою і стилем виконання, самобутні
й оригінальні за тематикою (перший – сучасна хорова еротика, другий – на-
писаний на вірші японського поета Басьо). Вирізнялися також і кожен зокре-
ма: «Пісня юнака» – поліфонічною фактурою з непередбачуваною гармонією;
«Сонячний струм» – багатою тембральною палітрою, характерним для Л. Дич-
ко багатоголоссям і складною теситурою. Крім конкурсних творів, «Антей»
працював також і над програмою для концертного виконання, яке було запла-
новане на теренах Фламандії диригентом хору «Пассіфльорa» Ландфрідом ван
Ессером.
26 квітня 1996 року капела вирушила в дорогу. До Бельгії прибула через
два дні (м. Ґенк). Побратими з хору «Пассіфльорa» радо зустріли нас, взявши
під свою опіку, забезпечивши проживання, харчування і медичне страхування.
Це великою мірою допомогло колективу у вирішенні нелегких фінансових пи-
тань в умовах конкурсу. Наступного дня, зробивши пішу екскурсію вуличками
міста Гасельта, ми дали два концерти у різних фламандських школах. 30 квітня
відбувся ще один концерт у школі м. Гасельта, а також надзвичайно цікава екс-
курсія по замку Старого Бізена з відвіданням Європланетарію.
Поїздка до м. Антверпена першого травня запам’яталася особливо – ко-
лектив відвідав знаменитий собор святого Михаїла, побачив першотравневу
демонстрацію соціалістів Бельгії, виступив перед учасниками зльоту молодіж-
ної фламандської організації (на зразок нашого «Пласту»), спостерігав увечері
за фантастичним феєрверком під музику Карла Орфа «Carmina Burana» у м.
Ґенку. До речі, у храмі святого Михаїла нам захотілося випробувати акусти-
ку. Заспівали «Отче наш». Собор і акустика зачарували нас. Ми продовжили
співати. Навколо хору почали збиратися відвідувачі-туристи. Своїми щирими
78
Зиновій ДЕМЦЮХ
оплесками довго нас не відпускали. Так вийшов імпровізований концерт. Гурт
людей навколо хору був вдячний і щасливий. Раділи і ми, адже співали во славу
Божу і на радість людям.
2 травня відбулося два концерти: зранку – у гуманітарному коледжі іме-
ні святого Павла, ввечері – у церкві м. Гельхтерена. Після закінчення концерту
– товариська зустріч учасників хору зі слухачами у залі церкви святого Йоси-
фа. Цікавим, на мій погляд, був такий момент, про що варто розповісти. Після
концерту в коледжі підійшла до мене викладач праці і сказала: «Мені дуже спо-
добались дівочі сценічні костюми (дівчата були одягнуті в українські строї), чи
могла б я подивитись на них зблизька?» Я відповів, зрозуміла річ, згодою. Вона
підходила до кількох хористок, дуже уважно оглядала цей витвір народного
мистецтва, доторкалася з трепетом як до святині. Потім запитала: «А хто ж це
виготовляє?» На що я відповів: «Українські народні умільці, селянські жінки».
У неї виступили сльози. На якусь мить втратила дар мови. Потім промовила:
«Фантастика. Я зачарована». І в захопленні похитала головою. І подумалось
мені в цю мить, що ми інколи справді не можемо повною мірою збагнути, яки-
ми величезними духовними скарбами володіємо.
До цього багатства належить і українська пісня. Вона мала особливий
успіх серед фламандського населення, учнів шкіл, гімназій, коледжів, як і тво-
ри сучасних українських композиторів, написані на народному мелосі. Нас
скрізь з великим зацікавленням і захопленням приймали ще й тому, що для
кожного слухача була заздалегідь підготовлена програма з анотаціями кожного
твору німецькою мовою. В цьому нам люб’язно допомогли Ландфрід ван Ессер
(диригент «Пассіфльори») та німецький філолог за фахом і талановитий співак
за покликанням Орест Купчинський, який на всіх концертах, творчих зустрі-
чах, у повсякденному спілкуванні завжди був поруч з нами як перекладач. 3
травня, напередодні конкурсного виступу, «Антей» у першій половині дня про-
гулювався Вуреном, а ввечорі – виступив з концертом у Народному домі для
української діаспори.
4 травня «Антей» виїхав з Ґенка до Неерпельта на Міжнародний му-
зичний фестиваль-конкурс. Він відбувався з 1 до 5 травня у різних номінаціях.
Про масштабність і престижність конкурсу свідчать такі дані. Журі складалося
з 29 осіб, фахівців з різних країн. До участі допущено 111 хорових колективів
з Австралії, Бельгії, Болгарії, Німеччини, Естонії, Франції, Угорщини, Югосла-
вії, Хорватії, Латвії, Литви, Македонії, Нідерландів, України, Польщі, Португа-
лії, Румунії, Росії, Словакії, Словенії, Чехії, Швейцарії. У номінації «С», крім
«Антея», ще змагалося 17 хорових колективів з різних країн Європи. Україну
представили ще два хори з Києва і Мукачево, але вони виступали в інших но-
мінаціях.
Рівно о 13 год. 50 хв. 4 травня, згідно з наперед погодженим графіком,
«Антей» почав співати свою конкурсну програму у соборі Saint Huibrechts-
Lille. Нас слухали п’ятеро членів журі, й серед яких – автор обов’язкового тво-
ру (канону) «Пісня юнака» композитор Марк Вергеґен. У всіх були партитури
ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»
79
виконуваних творів, які ми надіслали заздалегідь. Інтонація кожного виконува-
ного твору звірялася камертоном (кожним членом журі зокрема).
У храмі було чимало слухачів, зокрема і члени тих хорових колекти-
вів, котрі виконали свою конкурсну програму. З перших проспіваних акордів я
відчув, що наш хор співає впевнено, добре тримає стрій, в ансамблевому від-
ношенні є єдиним організмом. У такому ж стилі і на такому ж рівні дійшов
до кінця програми. Винятком хіба що була деяка форсованість звуку партією
сопрано в окремих епізодах у високому регістрі. Дався взнаки, мабуть, вчораш-
ній вечірній концерт для української діаспори в Народному домі з