Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх

співом регулярно двічі в місяць супроводжували Божественні Літургії в цьо-

му храмі. Собор Покрови Пресвятої Богородиці був відомий тим, що в ньо-

му проводилися генеральні репетиції зведеного хору перед від’їздом до Риму

на відзначення 400-ліття Берестейської унії. Сюди також щонеділі приходив

молитися наш учитель – патріарх хорового мистецтва, маестро Євген Вахняк.

Запрошення від Владики ми сприйняли з вдячністю й ентузіазмом. Згодом ко-

лектив співав Служби Божі з різними священиками, але найбільше – з парохом

церкви о. Василем Сапеляком.

Починали Новий 1996-й вже традиційно, святковими новорічно-різдвя-

ними концертами: у військовому ліцеї імені героїв Крут (за участю отця В. Са-

пеляка) і Науково-дослідному інституті «Сірки» (м. Львів), де звучали колядки

і щедрівки, духовні і патріотичні твори.

4 лютого 1996 року «Антей» приїхав у с. Гаї Дітковецькі Бродівського

району для участі у вшануванні пам’яті отця Івана Татаринського – громадсько-

го діяча, просвітителя, замордованого енкаведистами у Золочівській в’язниці.

День пам’яті розпочався поминальною Службою Божою у місцевій церкві, яку

відправили священики греко-католицької і української автокефальної право-

славної громад за участю капели. Дійство з церковці перенеслося в школу, де

про отця Івана Татаринського говорили представники місцевої влади, директор

школи, вчителі, односельчани. Завершився захід великим концертом «Антея»,

під час якого звучали духовні, народні та патріотичні пісні.

На завершення Дня пам’яті прозвучало щире слово подяки від імені ра-

йонної державної адміністрації всім організаторам і учасникам духовного дій-

ства і, особливо, його ініціатору, племіннику отця І. Татаринського, львів’янину,

кандидату геолого-мінералогічних наук, члену-кореспонденту Української на-

фто-газової академії Дмитру Лящуку, палкому шанувальнику хорового мисте-

цтва, зокрема творчості «Антея».

17 квітня на запрошення адміністрації «Укргазпрому» України капе-

ла прибула до Києва. Цього ж дня за сприяння тодішнього голови профкому

«Львівгазпрому» Володимира Дмитришина «Антей» виступив з концертом,

присвяченим світлому празнику Христового Воскресіння. Працівники цієї

установи із захопленням слухали концертну програму капели, в якій, крім

пісень, приурочених до Великодніх свят, звучали також твори композиторів-

класиків, духовна музика, українські народні пісні. Після щирих слів подяки,

господарі запросили «Антей» у заміський пансіонат інституту ВНІПІ-Трансгаз

для відпочинку перед виїздом на Черкащину.

Сосновий ліс, цілюще повітря, річка – все це створювало відповідний

настрій і стан душі. Хотілося співати. І знову звучала пісня, тепер вже автен-

тична, з елементами імпровізації: зміною гармонії, метроритміки, з введенням

різних підголосків тощо. Пісні змінювались одна за одною, здавалося їм не

буде кінця. Це надзвичайно захоплювало і вражало господарів. Один із них

76

Зиновій ДЕМЦЮХ

сказав: «Я зачарований. Скоро світанок, але я ще не чув жодної пісні, яка б по-

вторилась».

Наступного дня колектив вирушив на Черкащину. Дорогою завернув у

Канів, щоб піднятися на Чернечу гору і віддати шану великому сину Украї-

ни Тарасу Шевченку. На могилі Великого Кобзаря прозвучали молитва, пісні

на слова поета, деякі духовні твори. Покидав колектив Чернечу гору сповне-

ний патріотичного духу, зворушений і щасливий від можливості доторкнутися

струнами своєї душі до української святині.

А ввечері у Будинку культури села Сахнівка «Антей» дарував своє мис-

тецтво слухачам шевченківського краю. Вони із зацікавленням слухали духо-

вні твори (й серед них чимало воскресних пісень), музику українських і зару-

біжних композиторів, пісні на патріотичну тематику.

У своєрідній творчій круговерті минали дні, тижні, місяці. Тепер у

пам’яті вже нелегко відтворити у деталях усе те, що відбувалося протягом пев-

ного часу, та й чи варто зупинятися на буденщині. Хоча кожен день творчої пра-

ці, кожен концертний виступ капели – це епізод її біографії. Можливо, таких

епізодів, які з плином часу видаються звичайними, не вартими уваги читача,

і не слід перераховувати, бо нічим особливим вони не виділялися. Однак зна-

чущість отакої творчої буденщини полягає, на мій погляд, у тому, що по таких

нібито незначних щабельках ми вперто і наполегливо підносилися все вище і

вище, осягаючи певні мистецькі вершини, творячи без перебільшення висо-

комистецький колектив, якому під силу виконання музики будь-яких стилів і

епох. Тому й не стала для нас несподіванкою пропозиція взяти участь у 44-

му Європейському молодіжному фестивалі-конкурсі в м. Неерпельті (Бельгія).

Один з найпрестижніших молодіжних конкурсів в Європі вирізнявся з-поміж

інших чіткими і строгими вимогами. Хорові колективи могли виступати в шес-

ти різних номінаціях, в яких були вказані тип хору, мінімальна кількість спі-

ваків та їхній максимальний вік. «Антею» найбільше підходила номінація в

категорії «С» (мішаний молодіжний хор з максимальним віком – 25 років). Цей

віковий ценз був найвищим. Щоб повноцінно сформувати колектив для участі

у такій номінації, треба було доукомплектувати капелу обдарованими дітьми

наших старших співаків та їхніх друзів.

За умовами конкурсу необхідно було співати два твори обов’язкової

програми, а також твори композиторів тієї країни, яку представляв хоровий ко-

лектив (духовні твори, обробки народних пісень, сучасна музика). У номінації

«С» належало співати два обов’язкових канони, один – написаний в країні, яку

представляєш, другий – сучасного фламандського композитора M. Вергеґена

«Пісня юнака» (партитуру надіслано заздалегідь). Максимальний час для ви-

конання програми в цій номінації – п’ятнадцять хвилин.

Згідно з вимогами конкурсу партитури виконуваних творів, їх хрономе-

траж слід було надіслати оргкомітету до 30 листопада 1995 року (за півроку до

початку). Згодом приходило підтвердження з деякими побажаннями чи вказів-

ками.

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

77

«Антею» програму затвердили з проханням вислати партитуру україн-

ського канону. Чому ми затримались з цим твором? Річ у тім, що мої пошуки

знайти належний український хоровий канон для виконання на конкурсі вияви-

лися марними. Що робити? І вихід не забарився – я замовив канон молодому

талановитому львівському композитору Миронові Дацку. Він люб’язно пого-

дився. Із нашим замовленням маестро впорався досить швидко. Від нього ми

отримали партитуру канону, написаного на мелодію української народної пісні

«Ой зійшло дві зіроньки».

Отже, молодіжним складом