З чужого поля - Павло Грабовський
Лиска мармур наче;
Ганна зеленіє,
Явором маняче.
А де явір стався,
Тут нездалеченьки
Шлях широкий слався,
Йшли два козаченьки,
Брати-музиченьки.
«Бач, братику милий,
Явірця гінкого?
Обійшли світ білий -
Не знайшли такого.
Зітнемо по гілці,
Буде по сопілці
З яворонька того».
Сказали - цюкнули:
Крів дзюрчить з явору;
Жахно позирнули -
Падають додолу.
Зарубали знову -
Чують тиху мову:
«Най тече кров з гілки,
Січіть - не зважайте,
Та серденька тільки
Мого не вражайте.
Поробіть сопілки
Та візьміться грати,
Щоб почула мати».
«Осе є та панна,
Явором заклята,
Осе твоя Ганна,
В рученьки підтята;
З тих рученьок-гілок
Паронька сопілок».
Стали край порогу
Жалібненько грати.
До вікна спрожогу
Кинулася мати:
«Ох, мої кохані,
Не зрушайте смутку...
Шкода вельми Гані,
Але досить збутку,
Що її немає...
Туга й так діймає».
З російської мови
I. НІЧ
Ніч та стужа за ворітьми,
Небо сиве з краю в край,
Надворі ні клаптя пітьми,
Хоч голки тобі збирай!
Місяць світить наді мною,
Стріхи приязно влива,
Що навколо пеленою
Сніг сріблястий укрива.
Стихло все; хіба санками
Пролетить хто по снігу
Та злегенька полозками
Заскрегоче на бігу.
Або дід церковний часом,
Як примариться у сні,
Розпочне клепати разом
Об залізо на стіні!
Пусто, глухо; позгасали
По всіх вікнах огоньки;
Всюди спати полягали
Після праці мужики.
II. РІЧЕНЬКА
Все, що видно оку,
Снігом замело,
Річеньку широку
Кригою скуло.
Але сонце гляне,
Побіжить весна -
Зашумить, розтане
Річенька шкляна.
Плиснуть по водиці,
Граючись, рибки;
Знову з-під вербиці
Дід метне гачки.
Знову трави пишні
Звиснуть отуди,
І стоги, і вишні,
Хати і сади.
III. ОСІНЬ
З тучі безустанку
Дрібний дощ пере;
Ряд калюж край ганку,
Аж нудьга бере.
Гнеться верба, плаче
Супроти вікна:
Хутір - клаптик наче
Сірого п'ятна.
Що се осінь, що се
Рано так прийшла,
Коли серце просе
Світу та тепла?
IV
Дуже березку сокирою тнули;
Сльози сріблясті на корінь скапнули.
Годі журитись, березонько люба!
Літком забудеш уп'ять дроворуба,
Знов закрасуєш, у листячко вбрана...
В серденьку тільки не згоїться рана!
V. ВЕСНА
Кригу рве; з водиці чистої
Ріє камінь та пісок;
Співом пташки голосистої
Залунав увесь лісок.
Сонце блиска над хатинами,
Все прокинулось від сну.
Враз запахло над долинами...
Привітаймо швидш весну!
VI
Сяли очі, сяла стрічка,
Сяли божі квітоньки...
Весь поблідлий, наче свічка,
Я стояв оддалеки.
Гомін, тиск, боярів низка,
Розмальовані вінці...
І гаряча дрібна слізка
Покотилась по щоці.
З того часу та години
Я не бачу ясних днів,
Ні привітної людини,
Мовби серцем скаменів.
VII. ДО МАТЕРІ
Снивсь мені образ твій, тихий, помучений;
Перед іконою ниць ти схилилася:
Син твій - одинець - з тобою розлучений,
За полоненика гірко молилася.
Годі, матусю! Шляхом потернованим
Сміливо йшов він, бо краще загинути,
В цвіті померти, за правду скатованим,
Аніж на тебе хоч плямочку кинути.
Тож не ридай, не рви серця скорботного,
Не огортай його темною хмарою
І серед ліженька в'язня самотного
Не воруши тяжким жахом - примарою!
VIII
Грати, рушниці‚ дозорці муштровані;
Злоба пекельницька звечора, з досвітку;
Стіни з міцного каміння муровані;
Туга заклята без краю, без просвітку...
Світла моло́досте! Ані краплиночки
Ми не знижались до каяття, змучені;
Чолом не гнулись ні дня, ні хвилиночки,
Як мордували катюги спадлючені!
Що ж пак тепер, серед простору - воленьки,
Сумно манячиш ти, мовби приборкана,
Бродиш самотно, шукаючи доленьки,
Хора, підтята, понура, ухоркана?
Небо блакитне, а в очах захмарило;
Груди рве кашель - нуджусь та бухикаю,
Серденько кволе до часу постаріло;
Марно минуле до себе покликую.
Ти не зважала на рани затроєні,
Бо проти ворога дуже вже перлася;
Нині поглянула - вони не згоєні;
Гірко побачила помилки скоєні,
Наче підкошена, долі простерлася!
Збірка «З ЧУЖОГО ПОЛЯ»
Збірка вийшла 1895 р. під титулом: «Дрібна бібліотека. Книжечка 10. З чужого поля. Переклади Павла Граба. Накладом Костя Паньковського». Львів, 1895, с. 100.
Байрон Джорж Ноел Гордон (1788-1824) - англійський поет-романтик. Учасник національно-визвольного руху в Італії та Греції.
Гуд Томас (1799-1845) - англійський поет, якого високо цінували російські революційні демократи за популярні соціальні вірші.
Мур Томас (1779-1852) - англійський поет-романтик, учасник ірландського національно-визвольного руху, ідеями якого пронизано багато його творів.
Сауті (Соуті) Роберт (1774-1843) - англійський поет, представник т. зв. «озерної школи».
Кардуччі Джозуе (1835-1907) - італійський поет, історик літератури, суспільний діяч.
Ментанська різня - поразка гарібальдійців від французьких і
