«сльози Гоґвортсу» частина 2 - Настя Коваленко

Селестіна піднялася на ноги, відчуваючи, як нова сила пульсує в її жилах.

Поруч стояв Джеймс, готовий боротися до кінця.

А трохи осторонь — її батько, Волдеморт.

Тепер його магія була іншою: більше не чорною та отруйною, а чистою і владною.

Перед ними височів їхній головний ворог — зрадник, що мріяв знищити Хоґвортс і підкорити чарівний світ.

— Сьогодні, — промовила Селестіна, піднімаючи Книгу Забутої Магії, — ми закінчимо цю битву.

І вони ринули вперед.

Коли закляття перехрещувалися в повітрі, замок здригався від вибухів.

Професори та учні боролися пліч-о-пліч.

Гаррі Поттер, Джеймс, сестра Джеймса, Скорпіус — всі були тут.

Навіть Драко Малфой приєднався, ставши на бік Хоґвортсу заради свого сина.

Волдеморт, Селестіна та Джеймс билися разом.

Трійця — така неймовірна і незламна — не давала ворогу шансів.

Нарешті, після довгої дуелі, головний ворог був переможений.

Темрява розсіялася.

Небо над Хоґвортсом проясніло, і перші сонячні промені впали на руїни Великої Зали.

Все стихло.

У цей момент Селестіна повернулася до батька.

Волдеморт стояв нерухомо, ніби боячись наблизитися.

Але вона кинулася вперед і обійняла його.

Тісно. По-справжньому.

— Я тебе люблю, тату, — прошепотіла вона.

Волдеморт завмер.

Його руки тремтіли, коли він обійняв її у відповідь.

Вперше за все своє життя Том Ріддл — колись Темний Лорд Волдеморт — відчув справжнє тепло родини.

Не через владу.

Не через страх.

А через любов.

І тоді, над Хоґвортсом, здійнялася нова епоха.

Епоха примирення, де навіть найтемніше серце могло знайти шлях до світла.