«сльози Гоґвортсу» частина 2 - Настя Коваленко

Коли золотий потік світла вщух, Селестіна обережно взяла Книгу Забутої Магії в руки.

Вона відчувала її силу — давню, могутню, але дуже небезпечну, якщо потрапить у злі руки.

— Нам треба негайно повідомити професорів, — сказав Джеймс.

— Ні, — зупинила його Селестіна, дивлячись у глиб Книги.

— Вона показує мені... більше.

Перед її очима попливло видіння:

Хоґвортс, оточений темними хмарами. Учні тікають по коридорах. Палаюча Велика Зала.

І серед всього цього — незнайома фігура у чорному плащі, з обличчям, прихованим тінню.

— Це не Скорпіус... — прошепотіла вона.

Скорпіус зблід:

— Є хтось ще?

Селестіна кивнула:

— Хтось ще сильніший і небезпечніший.

Хтось, хто знає про Книгу... і хоче її використати, щоб знищити Хоґвортс.

Їх обірвав різкий гул.

Підземелля, де вони знаходилися, почало тремтіти.

Зі стелі падали уламки. Повітря стало важким.

— Хтось уже знає, що ми забрали Книгу! — крикнув Джеймс.

Вони кинулися назад через лабіринт, намагаючись знайти вихід.

Книга світилася яскраво, вказуючи шлях.

За їхніми спинами чувся відгомін кроків — їх переслідували.

Коли вони нарешті вирвалися на поверхню, побачили, що над замком уже клубочаться темні хмари.

Блискавки розривали небо, і магічні бар'єри Хоґвортсу тріщали під невідомою силою.

На башті стояла постать у чорному плащі.

Його очі світилися зловісним зеленим світлом.

— Він уже тут, — прошепотала Селестіна.

— І в нас є тільки один шанс, — додав Джеймс.

— Використати Книгу, щоб створити захист... або...

— ...або ризикнути всім, — закінчив за нього Скорпіус.

Тепер їм потрібно було діяти швидко.

Битва за Хоґвортс тільки починалася.