«сльози Гоґвортсу» частина 2 - Настя Коваленко

Селестіна обережно тримала Книгу Забутої Магії в руках.

Вона відчувала, як її сторінки ніби живі — пульсують дивною енергією.

— Її не можна відкривати без підготовки, — раптом пролунав голос із темряви.

Джеймс одразу витягнув паличку, готовий захищати Селестіну.

Із тіні вийшов Скорпіус Мелфой.

Він виглядав інакше, ніж колись: серйозніший, старший, із глибокою печаллю в очах.

Він підняв руки вгору, показуючи, що не має наміру нападати.

— Я тут, щоб допомогти, — сказав він.

— Чому ми маємо тобі довіряти? — різко спитав Джеймс.

Скорпіус похилив голову.

— Я не прошу довіри... Я лише прошу дати мені шанс виправити те, що накоїв.

Те, що сталося минулого року...

Я мало не вбив її, — він кивнув на Селестіну. — Я не зможу пробачити собі цього.

Селестіна дивилася на нього мовчки.

У її серці боролися почуття — біль минулого й співчуття теперішнього.

— Ти щось знаєш про цю книгу? — нарешті спитала вона.

Скорпіус кивнув.

— Мій батько... Драко Мелфой... розповідав мені про неї. Вона старша за Хоґвортс.

Створена для порятунку... або для знищення.

Якщо відкрити її неправильно, можна втратити душу.

— І що нам робити? — тихо спитала Селестіна.

Скорпіус підійшов ближче.

— Є ритуал. Древній. Лише людина з чистим серцем може пройти його.

Інакше книга зламає тебе.

Він глянув прямо в очі Селестіні:

— Ти — наша єдина надія.

Джеймс стиснув її руку.

Вона відчула його тепло і силу.

Вона не була одна.

— Я ризикну, — твердо сказала Селестіна.

На обличчі Скорпіуса промайнув дивний полегшений вираз.

Може вперше в житті він вірив, що ще може щось змінити.

Троє учнів об'єдналися в таємну команду.

І разом вони мали

пройти через небезпеки, які підготувала Забута Магія.