Королівський убивця - Робін Хобб

його першого розходження з батьком, королем Шрюдом. Завдяки цьому шлюбу принц не здобув ні цінних союзів, ні політичної користі, а лише вкрай ексцентричну жінку, величезне кохання якої до чоловіка не втримувало її від одвертого висловлювання непопулярних думок. Так само одруження не вгамувало потягу леді Пейшенс до занять, які одне за одним привертали до себе й повністю поглинали її вітровійну натуру. Батьки випередили її у смерті, відійшовши в рік Кривавої зарази, і вона зосталася бездітною та, гіпотетично, безплідною, коли її муж Чівелрі загинув, упавши з коня.

Я прокинувся. Чи принаймні отямився. Лежав у своєму ліжку, закутаний у тепло й ніжність. Я не ворухнувся, а обережно перевірив подумки своє тіло, шукаючи болю. У голові вже не стукотіло, але я почувався втомленим і зболеним, здерев’янілим, як це часом буває, коли минає біль. По моїй спині пробігло тремтіння. Поруч зі мною лежала оголена Моллі, легенько дихаючи мені в плече. Вогонь ледь жеврів, майже погас. Я прислухався. Було або дуже пізно, або дуже рано. Твердиня майже затихла.

Я не пам’ятав, як дістався сюди.

Я знову здригнувся. Моллі поруч зі мною ворухнулася. Присунулася ближче до мене, сонно всміхнулася.

— Ти інколи такий дивний, — зітхнула вона. — Але я тебе люблю.

Знову заплющила очі.

Нічноокий!

Я тут.

Він завжди там був.

Раптом виявилося, що я не можу запитати про те, чого не хочу знати. Я лише нерухомо лежав, почуваючись хворим і сумним та жаліючи себе.

Я намагався тебе розбудити, але ти ще не був готовий повернутися. Цей Інший випив тебе досуха.

Цей «Інший» — наш король.

Твій король. Вовки не мають королів.

Що… — я не дав цій думці завершитися. — Дякую за охорону.

Він відчув, що я не все сказав.

А що я мав зробити? Прогнати її? Вона тужила.

Я не знаю. Не будемо про це розмовляти.

Моллі сумувала, а він її розрадив? Я навіть не знав, що вона сумує. Сумувала, — виправився я, дивлячись, як лагідно вона усміхається уві сні. І зітхнув. Краще зіткнутися з цим надто рано, ніж надто пізно. Крім того, я мусив відіслати її до власної кімнати. Негаразд їй зоставатися тут, коли Твердиня прокинеться.

— Моллі! — лагідно сказав я.

Вона ворухнулась і розплющила очі.

— Фітц, — сонно озвалася вона.

— З огляду на безпеку, ти мусиш повернутися до своєї кімнати.

— Знаю. Я не можу бути на першому місці. — Вона зупинилася. — Але це все сказала тобі кілька днів тому. Я не…

Я поклав палець їй на вуста. Вона усміхнулася.

— Ти робиш це нове мовчання… дуже цікавим.

Вона відкинула мою руку й тепло мене поцілувала. Тоді підвелася з ліжка й почала енергійно вдягатися. Я встав, рухаючись значно повільніше. Вона глянула на мене: її обличчя буле повне кохання.

— Я піду сама. Так безпечніше. Не треба, щоб нас бачили разом.

— Одного дня так і буде… — почав я. Цього разу вона змусила мене замовкнути — маленька ручка на моїх губах.

— Не будемо зараз про це. Залишмо цю ніч такою, як була. Досконалою.

Вона знову мене поцілувала, поквапом, тоді вислизнула з моїх обіймів і вийшла у двері. Зачинила їх за собою. Досконалою?

Я закінчив одягатися і підкинув дров до вогню. Тоді сів у крісло біля каміна й чекав. Недовго й минуло, як я був винагороджений. Вхід до володінь Чейда відкрився. Я піднявся сходами так швидко, як лише міг. Він сидів біля вогнища.

— Ти мусиш мене вислухати, — привітав я його.

Я промовив це з таким натиском, що він неспокійно звів брови. Вказав на крісло навпроти себе, і я підійшов до нього. Відкрив було рота, щоб говорити. Те, що Чейд зробив пізніше, змусило всі волоски на моєму тілі піднятися. Він озирнувся довкола, наче ми стояли посеред людного натовпу. Тоді торкнувся своїх губ, жестом наказавши притишити голос. Схилився до мене так, що наші голови майже торкалися одна одної.

— Тихше, тихше. Сідай. Що таке?

Я покинув крісло й перебрався на своє старе місце біля каміна. Моє серце калатало. Це місце було останнім у всьому Оленячому замку, де я сподівався б необхідності розмовляти обережно.

— Усе гаразд, — видихнув він. — Звітуй.

Я набрав повні груди повітря… Не оминув нічого, розкривши свій зв’язок з Веріті, щоб уся ця історія мала сенс. Я виклав усі подробиці: побиття блазня, пожертвування, яке Кеттрікен зробила Бернсу, а також мою службу королю цього вечора. Серену і Джастіна у моїй кімнаті. Коли я шепотів про Регалових шпигунів, він стиснув губи. Здавалося, що ця новина не надто його здивувала. Коли я закінчив, він спокійно на мене глянув.

Знову шепіт.

— І який висновок ти можеш із цього зробити? — спитав Чейд мене, наче це було загадкою, яку він поставив мені на уроці.

— Чи можна відверто говорити про свої підозри? — тихо спитав я.

Кивок.

Я полегшено зітхнув. Описуючи картину, яка постала переді мною впродовж кількох останніх тижнів, відчував, як з мене спадає тягар. Чейд знатиме, що робити. Тому я говорив швидко та стисло. Регал знає, що король смертельно хворий. Воллес був його знаряддям, щоб приспати короля і прихилити до Регалових нашіптувань. Він має на меті дискредитувати Веріті й обібрати Оленячий замок дочиста. Покинути Бернс червоним кораблям, щоб вони зайнялися ним, тимчасом як Регал вдовольнятиме власні амбіції. Виставити Кеттрікен чужинкою, що зазіхає на трон. Підступною невірною дружиною. Прибрати владу до рук. Остаточним його заміром було оволодіти королівством. Чи принаймні тою часткою Шести герцогств, яку він міг зібрати для себе. Звідси його щедрі частування для Внутрішніх герцогств і тамтешньої шляхти.

Доки я все це говорив, Чейд неохоче кивав головою. Коли ж я замовк, він тихо втрутився:

— У тій павутині, яку, за твоїми словами, плете Регал, надто багато дір.

— Кілька з них мені під силу залатати, — прошепотів я. — Припустімо, що створена Галеном група віддана Регалу? Припустімо, що всі повідомлення спершу потрапляють до нього, а лише ті, які він підтверджує, доходять до того, кому були послані?

Чейдове обличчя похмуро застигло.

Мій шепіт ставав дедалі розпачливішим.

— Що, коли повідомлення запізнюються настільки, щоб звести нанівець усі наші оборонні зусилля? Він виставляє Веріті дурнем, підриває довір’я людей до нього.

— А Веріті не може цього розпізнати?

Я повільно похитав головою.

— Він могутній скіллер. Але не