Пробудження Левіафана - Джеймс С. А. Корі

– Смотрящий від АЗП на Тихо, – сказав Міллер. – Його крутість мені не важлива.

– Він Фред Джонсон, – сказав Голден.

Фредові брови піднялися ще на міліметр. Міллер насупився і схрестив руки.

– Полковник Фредерік Люций Джонсон, – пояснюючи, проіменувала Наомі хазяїна кабінету.

Міллер кліпнув.

– Різник станції Андерсон? – запитав він.

– Він самий, – сказав Фред. – Я переговорив з центральною радою АЗП. В мене є вантажний борт з достатньою кількістю штиків на ньому, аби взяти станцію. Повітряну підтримку забезпечить витвір мистецтва – марсіянський торпедоносець.

– «Росі»? – перепитав Джо.

– «Росінант», – погодився Джонсон. – І хоча ви в це й не вірите, та я знаю, що роблю.

Міллер подивився собі під ноги, потім підвів погляд на Голдена.

– Той самий Фред Джонсон? – запитав детектив.

– Я думав, ти знаєш, – відповів капітан.

– Отже, я мав вигляд затятого ідіота, – сказав детектив.

– Це минеться, – відповів Фред. – Ви ще чогось вимагатимете?

– Ні, – відповів той. – Так. Я хотів би бути серед штурмовиків. Коли ми захопимо команду, я волів би бути там.

– Ви впевнені? Бо ж «винести станцію – це вам не іграшки». Що вас примушує вважати, що підходите для такої справи?

Міллер знизав плечима і продовжив:

– Нам потрібне ще одне. Координати станції. Я їх маю.

Фред засміявся:

– Пане Міллере, якщо ви бажаєте увірватися на станцію і отримати кулю, як ми усі, то я вам не заважатиму.

– Дякую, – відповів той, дістав термінал і надіслав Джонсону простий текст координат.

– Ось вони. Моє джерело надійне, але воно отримало інформацію через когось. Ви маєте підтвердити їх, перед тим як виступати.

– Я не аматор, – сказав Фред Джонсон, полковник, переглядаючи файл.

Міллер кивнув, поправив капелюха і пішов на вихід. Наомі з Голденом вервечкою за ним. Коли вони дійшли до широкого громадського коридору, Міллер подивився праворуч, шукаючи поглядом Голдена.

– Ні, справді, – сказав той, – я думав, ти в курсі.

* * *

Вісім днів по тому прийшло повідомлення. Прибув вантажник «Ґай Молінарі», повний бійців АЗП. Гейвлокові координати були підтверджені. Там щось точно було, і це щось активно приймало з Ероса передачі по вузькому променю. Якщо Міллер хотів стати частиною цього, то влучний час настав.

У своєму кубрику на «Росінанті» він присів, схоже, що востаннє. З декотрим сумом він зрозумів, що відчуває одночасно жаль і подив від того, що сумуватиме за цим місцем.

Голден, попри всі свої негаразди та Міллерові претензії, був пристойним хлопцем. Він укусив шмат, який не може проковтнути, але й розуміє це лиш наполовину, проте Джо знав таких людей. Він сумуватиме за дивною протяжною говіркою Алекса і Амосовими звичними матюками. Йому було б цікаво, як Наомі розрулить ситуацію зі своїм капітаном.

Відбуття нагадало йому давно відомі речі: що він не знає, що буде далі, що в нього недосить грошей, і чи впевнений він у можливості повернення з Тота; коли і як він повертатиметься – стане чистою імпровізацією. Мо, там буде інше судно, на яке він зможе вписатися. Мо, йому варто підписати контракт і збирати гроші для покриття його нових медичних витрат.

Він перевірив набої в пістолі. Спакував запасний одяг в маленьку, побиту життям сумку, яку прихопив на транспорт з Церери. Туди влізло все, що він мав.

Вимкнув світло і пішов коротким коридором до трап-ліфту. Голден був на камбузі, нервово смикаючи ногою. Страх майбутнього бою сидів у кутиках його очей.

– Ну, – озвався Міллер, – ось я й пішов, еге ж?

– Ага, – відповів капітан.

– Пекельна була поїздочка. Не можу сказати, що геть усе було приємним, але…

– Ага.

– Скажи іншим, що я попрощався.

– Скажу, – погодився капітан, і коли Міллер пройшов повз нього до ліфту, додав: – Тож будемо вважати, що якщо ми всі через це пройдемо, то де нам зустрітися?

Міллер обернувся:

– Я не розумію.

– Ага, це ясно. Дивись сюди: я довіряю Фреду, або ж я б сюди не прийшов. Я вважаю його шляхетним, і він робить для нас правильні речі. Це не означає, що я в цілому довіряю АЗП. Коли ми покінчимо з цим, я хочу, аби вся команда була вкупі. Чисто на випадок, якщо нам доведеться швидко звідти забиратися.

Детективові щось заболіло в грудях. Не гострий біль, просто раптове щось прихопило. В горлі пересохло. Він кашлянув, аби почистити його.

– Як тільки ми зачистимо те місце, я маякну, – відповів Міллер.

– Але не дрочи вола. Якщо бордель на станції Тот вціліє, мені знадобиться допомога, аби витягнути звідти Амоса.

Міллер відкрив рота, закрив і спробував знову:

– Так точно, капітане, – він намагався полегшити голос.

– Будь обережним, – сказав Голден.

Міллер пішов, затримавшись у переході між станцією настільки, аби впевнитись, що він перестав рюмсати, а потім попрямував на вантажник до штурмовиків.

РОЗДІЛ 39. Голден

«Росінанта» несло через простір як металеву болванку, яка оберталася по усім трьом вісям. З заглушеним реактором і викачаним повітрям, він не випромінював ані тепла, ані електромагнітного шуму. Якби він не мчав у напрямку станції Тот швидше за кулю, судно було б не відрізнити від скелі в Поясі. Приблизно півмільйона кілометрів позаду «Гай Молінарі» волав про повну невинність «Росі» кожному, хто міг почути, і коптив двигунами, довго, повільно гальмуючи.

Із вимкненим радіо «Голден» не міг чути, що вони промовляють, але він сам допомагав писати текст попередження, і воно звучало в його голові.

Попередження! Випадковий вибух на вантажному судні «Гай Молінарі» призвів до вивільнення великого вантажного контейнера. Попередження до всіх суден по його курсу: контейнер іде на великій швидкості і без керування. Попередження!

Обговорювали варіант взагалі нічого не передавати. Оскільки Тот була прихованою станцією, то вона використовувала лише пасивні сенсори. Сканування всіх напрямів радаром чи ладаром засвітило б їх самих, мов різдвяну ялинку. Був шанс, що з вимкненим реактором «Росінант» може підлетіти до станції непоміченим. Та Фред вирішив, що у випадку викриття їхньої підозрілості стане для початку негайної контратаки. Тож аби не грати тихо, вони вирішили грати голосно і вважати, що нахабність їм допоможе.

За певної удачі, системи безпеки станції Тот можуть їх просканувати, побачити, що фактично це