Пробудження Левіафана - Джеймс С. А. Корі
В його шоломі звучала какофонія з клекоту і важкого дихання, яке було його власним лиш частково. Амос вилаявся, але половина фрази залишилась за міцно стиснутими щелепами. Джим не міг чути, як «Росі» здригається в такт зміни курсу, але відчув, як це передається через сидіння. Він був міцним. Міцнішим за них усіх. Вони всі будуть давно мертвими, аж поки судно набере досить g, аби заподіяти собі шкоду.
Полегшення прийшло настільки несподівано, що капітан ледь не виблював. Хімія в крові запобігла і цьому. Він глибоко вдихнув, хрящі в його грудині стали на місце з болючим клацанням.
– По відсікам огледітися, – пробурмотів він. Щелепи боліли.
– Комунікаційні решітки на прицілі, – негайно відповів Алекс.
Комунікаційні решітки і системи прицілювання станції Тот були першочерговими цілями для ураження.
– Все зелене, – доповів механік.
– Сер, – сказала Наомі з попередженням у голосі.
– Дідько, я це бачу, – сказав Алекс.
Голден продублював на свій пульт картинку старпома, аби бачити те, що бачить вона. На її екрані «Росі» розібрався з тим, чому він не зміг ідентифікувати корабель-стелс.
Там було два кораблі. Не один неповороткий і громіздкий ракетний фрегат, біля якого можна було танцювати, шинкуючи його на шматки. Ні, це було б дуже просто. Там було двоє значно менших суденець, запаркованих одне біля одного, аби обдурити ворожі сенсори. Тож тепер вони прогрівали двигуни і розділялись.
Окей, подумав Голден. Новий план.
– Алексе, приверни їхню увагу, – вимовив він, – не дай їм рвонути до «Молінарі».
– Прийнято, – відповів пілот, – перша пішла.
Голден відчув, як «Росі» трусонуло, коли Алекс випустив торпеду по одному з двох суден. Маленькі суденця швидко змінили швидкість і вектор, тож торпеда була запущена нашвидкуруч і під непідходящим кутом. Влучання не зараховане, але тепер зі штурмовиком марсіянської роботи рахуватимуться. Це було добре.
Обидва суденця порскнули геть на протилежних курсах на повній тязі, випускаючи позаду дипольні відбивачі та лазерні перешкоди. Торпеда хитнулася по траєкторії і пішла в молоко.
– Наомі, Алексе, є варіанти, з чим ми стикнулися? – запитав капітан.
– «Росі» їх не впізнає, сер, – відповіла жінка.
– Новий дизайн обводів, – додав марсіянин, – але літають вони, як швидкі перехоплювачі. Гадаю, одна чи дві торпеди в пузі і вмонтований в кіль рельсотрон. Швидші і маневреніші за наше судно, але стріляти можуть лиш з однієї позиції.
– Алексе, повернись до... – наказ капітана обірвався, коли корабель здригнувся і стрибнув вбік, швиргонувши його на прив’язі з силою, здатною натовкти на ребрах синців.
– В нас влучили! – закричали Амос з Алексом в один голос.
– Станція влучила в нас з якогось виду важкого рейкотрона.
– Пошкодження? – мовив Джим.
– Пройшло навиліт, кеп, – камбуз і майстерня. Є декілька жовтих сенсорів, але нічого такого, що може нас вбити.
Нічого, що може нас вбити – звучить добре, але Джиму заболіло через втрату його кавомашини.
– Алексе, забудь про маленькі кораблі. Вибий ті антени.
– Прийнято, – відповів пілот, і «Росі» вильнув, змінюючи курс для атаки станції.
– Наомі, щойно перший з перехоплювачів піде в атаку, вліпи їм зв’язковим лазером в обличчя на повній потужності і починай скидати фольгу.
– Так, сер, – відповіла старпом. – Лазера може вистачити, аби збити з пантелику їхню систему наведення на декілька секунд.
– Станція вмикає гармати точкового захисту, – доповів Алекс. – Нас трошки потрясе.
Голден перемкнув на своєму екрані картинку старпома на картинку пілота. Екран наповнився тисячами світлових кульок, на задньому плані оберталась станція. Система оцінки небезпеки окреслювала вхідний вогонь точкових гармат захисту яскравим світлом і виводила картинку на нашоломну проекцію Алекса. Вони рухалися неймовірно швидко, але завдяки підсвічуванню пілот міг бачити, звідки і по чому ведеться вогонь. Алекс реагував на ці загрози застосовуючи свої неперевершені навички, маневруючи між директрисами вогню ГТЗ швидкими, майже випадковими рухами, які примушували системи наведення гармат постійно підлаштовуватись.
Джимові це було схоже на гру. Неймовірно швидкі клубки світла летіли від космічної станції вервечками, схожими на довге і тонке намисто з перлів. Корабель шарпався без упину, вишукуючи прогалини між нитками, швидко ухиляючись від зіткнення в нову чисту зону до того, як перлини могли зреагувати і торкнутися його. Але Голден розумів, що кожен клубок світла являє собою шматок вкритої тефлоном вольфрамової сталі з сердечником зі збідненого урану, що долає сотні метрів за секунду. Якщо Алекс програє цю гру, то вони зрозуміють це, коли «Росінанта» напластають на бекон.
Голден ледь зі шкіри не вискочив, коли Амос заговорив:
– Дідько, кепе, десь у нас теча. У трьох прискорювачів портового маневрування падає тиск. Йду латати.
– Прийнято, Амосе. Давай швидше.
Наомі додала:
– Не здавайся там, Амосе.
Механік у відповідь тільки фиркнув.
На власному екрані капітан спостерігав, як станція Тот росте. Десь позаду неї обидва винищувачі, можливо, вже мчали на перехоплення. Подібні роздуми йому боліли, але він намагався зберігати зосередженість.
«Росі» не має стільки торпед для Алекса, аби той стріляв раз по раз в надії, що хоч одна «рибина» проскочить через точковоий захист. Пілот мав підвести їх настільки близько, аби гармати не змогли збити торпеду. На нашоломному екрані з’явилася підсвічена синім центральна ділянка станції. Винести в окреме вікно. Голден зміг вичленити тарілки й антени, з яких складалися системи зв’язку і наведення.
– Пуск, – мовив пілот, і корабель завібрував, поки виходила друга торпеда. Джима
жорстко струснуло в ременях і відкинуло назад в крісло, поки Алекс кидав «Росі» через серію несподіваних маневрів, а потім тиснув на газ, аби уникнути останньої черги ГТЗ.
На своєму екрані капітан спостерігав, як червона крапка їхньої ракети рухається до станції, вдаряє по комунікаційній решітці. Спалах на секунду засліпив екран, потім згас. Майже одразу після цього вогонь з ГТЗ припинився.
– Чудовий пос…
Джима обірвав крик Наомі:
– Ворог-один стріляє! Два швидкі рухи!
Капітан перемкнувся на старпомів екран і побачив, як система позначення небезпеки відслідковує обидва суденця та дві
