Повернути себе. Том 2 - Олександр Шаравар

Пролог

     —  Декс, я більше не можу, мене вже блювати тягне від цього всього, - поскаржився Фіск своєму.. а, власне, кому? Командирові? Товаришу? Наставнику? Напевно, все-таки все разом. Окинувши ще раз зал з танцювальними парочками, Ебенезер спустошив уже третій келих із досить смачним вином, після чого відкинувся на своєму кріслі, що нагадує трон і заплющив очі. Бачити ці випещені пики грошових мішків, які нічого не робили для звільнення свого міста, Фіску було неприємно. Вони просиділи весь час у своїх приватних бункерах і лише добу тому, після того, як встановили формер у їхньому місті, повилазили, потім одразу почали роздавати різні накази.

      — Терпи, адже ти й сам правитель, повинен розуміти, що ось такі заходи потрібні. Вони зміцнюють дух, та й дозволяють заводити корисні знайомства. Вважай це за тренування сили волі. - за допомогою телепатичного зв'язку відповів Декс. Сам він у цей час танцював з дочкою мера Дагсбура, і, судячи з емоцій, що фонтанують, від неї, Декса чекає сьогодні веселенька нічка. Та й Фіску вже натякали дамочки з не найважчою поведінкою. І це ще при тому, що хлопець виглядає років на п'ятнадцять, і то з великою натяжкою. Хлопцю тут було все гидко, він і в минулому житті не любив подібні заходи, а в цьому нелюбов ще й посилилась. Варто перестати контролювати емпатію, і одразу ж Фіск починав відчувати, що відчувають ці брехливі люди.

         — Знаю, але мене тисне моє нове життя. Новий я до цього не звичний, та й старий я всього кілька разів у подібному брав участь. - сказав Фіск. Я піду прогуляюся.

           Залишивши банкетний зал, в якому зараз проводилося святкування визволення міста, Фіск попрямував у бік парку поряд із мерією, в якій, власне, все відбувалося.  Кивнувши солдатам на вході, які  розуміють його настрій, справжнім визволителям міста, а не тим, які зібралися зі своїми господарями в залі, Ебенезер заглибився в парк до дивом уцілілих дерев.

           З міського сегменту голомережі, який запустили за пару годин до початку бала, хлопець знав, що у цьому парку були інопланетні рослини, завезені ще фундатором міста. І справді, дерево з помаранчевою корою виглядало на тлі фіолетових та зелених дерев дуже чужорідним. За легендою, це дерево було вкрадено на планеті Апрайсіс, але хлопець не знав, скільки в цьому правди.

            Підійшовши до дерева, Фіск поклав руку на кору. А наступної миті хлопець відчув смертельну небезпеку з усіх боків. Ще три тижні тому до пробудження пам'яті минулого життя він розгубився б, але рефлекси Ле Хі не підвели, і він активував індивідуальний щит.  Миттю пізніше небо змінилося із землею, а хлопець відчув сильний біль, попри те, що щит начебто встояв, тільки зрозуміти, що відбувається з ним, він уже не встиг, організм просто відправив свідомість хлопця в рятівне небуття.

Глава 1

  Фіск думав. Хлопцю було над чим подумати. Якщо одразу після пробудження він був у ейфорії, бо згадав, хто він є насправді, то наступного дня усвідомив, що все далеко не так чудово, як йому здалося.

       Перше, що спало на думку Фіску, що він ідіот. Так, на той момент перед вибухом реактора йому здавались єдино правильними свої дії. Адже він був впевнений, що прокинеться досить швидко, а коли тілу буде кілька років, добереться до Ліки. Там вони вже разом виростять йому нове доросле тіло, і він переселиться в нього. Тоді здавалося, що усунення загрози від корпорації Шаррну було найважливішим.

         Але тепер Фіск розумів дурість своїх дій. Так, вони не могли підірвати реактор, але вони могли врятуватися, а потім просто заново розробити нову операцію. Не варто забувати, що на Шаррні справжнім правителем вважали саме його, не Ліку. А її просто додатком до чоловіка.  Зараз же минуло шістнадцять років. І було незрозуміло, що відбувається на Шаррні. Чи живі вони ще там? Чи змогла утримати владу Ліка після того, як повернулася без Ле Хі? Чи не торкнулися їх атаки  архів та зіургів? Чи, може, на них звернули увагу інші держави? А як там прохід в інший світ живе?

         Запитань було просто море. Ці питання буквально розривали свідомість Фіска. Йому довелося використати одну з лікувальних технік, показаних Мікіль свого часу. По суті, це більше медитація, аніж техніка, просто контроль над своїми думками.

           Адже Фіск не міг навіть зв'язатися зі своїми. Міжзоряний зв'язок нині тут не працював, точніше, за словами Декса, є квантовий зв'язок із метрополією, але лише з бункера у столиці. Але ніхто не дасть Фіску нею скористатися, щоб зв'язатися із Шаррном. А значить, треба ...

           —  Ти мене взагалі слухаєш? ​​- Вдарила в плече хлопця Маарі, подивившись з образою на нього.

           —  Вибач, задумався, - сказав Фіск. - Так що ти говорила про Нурі?

           —  Так не піде, - сказала Маарі, насупившись. Фіск від її виразу обличчя, навпаки, почав усміхатися, ледве стримуючись, щоб не посмикати свою дівчину за щічки. - Чого ти іржеш?

            —  Вибач, ти така смішна, коли хмуришся, - не стримався Фіск і все-таки потягнувся до її щічок.

            —  Я, значить, смішна, - тихо промовила Маарі, лютуючи, - Значить, я клоун для тебе. - Ще тихіше сказала Маарі, і тут Фіск зрозумів, що якщо він нічого не зробить, то буде скандал.

             —  Заспокойся, я тебе люблю, - сказав Фіск, обійнявши Маарі, що намагається вирватися. Але куди там дівчині, хлопець був сильний і водночас ніжний. Коли Маарі вже зібралася закричати, він просто поцілував її, дівчина в той самий момент наче розслабилася в його руках. Коли через пів хвилини поцілунок був розірваний, емоції у Маарі були зовсім іншими.

           —  Не думай, що наступного разу так просто зможеш мене заспокоїти, - сказала Маарі, - Про що хоч думав?

           —  Я ж казав тобі, що згадав минуле життя? - Дочекавшись кивка від Маарі, Фіск продовжив, - Ось і думав я, а не є наші відносини педофілією з мого боку. Розповідати те, що він думає, насправді хлопець не хотів, він хотів берегти Маарі від своїх проблем. Хоча думки про педофілію проскакували в нього насправді, але він прийняв для себе, що це нове життя, і відносини Фіска та Маарі точно не педофілія.