Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

Та я так змерзла, що навіть не маю сил, щоб обуритися такому нахабству. 

Від чергового сильного пориву вітру, моє волосся розтріпалося в різні боки, і розсипалося плечима білим шовком, що неймовірно блищав на сонці. Майкл захопливо видихає, мабуть, це був той самий кадр що йому потрібен. Та мені вже було не до гарної картинки. Від холоду я ледь не здригалася всім тілом, та відчувши як затверділи мої соски із жахом побачила як вони зухвало стирчать відверто натягуючи тонку тканину сарафана.

Ой леле. 

— Так набагато краще. Тепер ти й справді нагадуєш мені морську діву, – промовляє низьким голосом чоловік, і відверто посміхнувшись нахилив голову набік. Ніби краще роздивляючись мої принади. 

Я звісно спробувала прикрити сором, але мені суворо заборонили навіть ворушитися. Бо нарешті, з його слів, виходять саме ті кадри що треба. Чоловік зосереджено клацав камерою, постійно спрямовуючи мене і змушуючи змінювати пози. А я з нетерпінням чекала поки все це нарешті закінчиться. Якщо це і є життя моделі, то я б не хотіла так мучитись.

Я не знаю скільки б ще тривала ця фотосесія, та раптом черговий сильний порив вітру підштовхує велику хвилю і вона з такою силою вдаряється об каміння, що розлітається на мільйон білих пінних бризок і звісно оббризкає мене з ніг до голови.

– Трясця, — гучно лаюся відскакуючи від свого імпровізованого трону. Добра частина тканини сарафана була промокла до нитки, що звісно ще краще давало можливість розгледіти моє тіло під ним. 

Біс. Не дивлячись на протести мого фотографа я пробую злізти з кам’яної грудомахи на якій стояла, з наміром все ж таки забрати у Майкла свій піджак, та послизнувшись на мокрому камені, несподівано падаю прямо в обійми чоловіка, який одразу поспішив мені на допомогу. 

– Це було неймовірно, – хрипить захопливо пропалюючи мене пекучим поглядом. – Ти найкраща із моделей що я знаю, Дарино. Думаю в нас вийде багато цікавих та дивовижних фотокарток. Та якщо ти зголосишся продовжити нашу фотосесію у такому злегка відвертому вигляду, – жадібний погляд чоловічих очей ковзає по моїм грудям, що відверто проглядають крізь мокру тканину. 

– Ні, я більше не хочу фотографуватись, а тим паче у такому вигляді, — відрізаю підіймаючи на чоловіка твердий погляд. 

Наші погляди зустрічаються, і чоловік ковзнувши по моєму обличчі жадібно впивається очима в мої напіввідкриті вуста. Я нервово облизую їх, бо дійсно не була готова до такого повороту подій. Несподівано Майкл стиснувши мене у своїх теплих обіймах, щільно притискає до свого міцного тіла.

– Ти вся тремтиш, – хрипить мені на вушко. – Маленька, зараз я тебе зігрію. 

Я було хотіла відмовитися від його допомоги, бо навіть якщо стояти в його обіймах мені було неймовірно тепло, все одно це все якось неправильно. Та коли я спробувала від чоловіка відсунутись, в якусь мить низом живота відчуваю його ерекцію. 

– Майкле, – скидаю на чоловіка зляканий погляд. – Ти, мабуть, не вірно все зрозумів, — пробую достукатися до розуму чоловіка, та він ніби мене не чує. 

Лише важко дихаючи ближче схиляється до моїх губ.

Я дійсно розгубилася і не знала, що мені зараз робити. 

З одного боку, Майкл дуже привабливий чоловік, і будь-яка жінка навіть не роздумуючи віддалася б цій пристрасті, що спалахнула між нами. Та з іншого, попри зраду я ще кохаю Тимофія і не можу зараз навіть припустити, що мене може цілувати хтось інший. 

Щось глибоко всередині мене протестувало, волаючи й нагадуючи про очі та губи іншого, не мого, та і досі безтями коханого.

Коли наші губи майже торкаються, не витримавши я відвертаю обличчя. 

– Щось не так Дарино? — натужно тягне чоловік, досі не відпускаючи мене зі своїх міцних обіймів. – Я тобі настільки не подобаюсь, чи може чимось образив? – схвильовано ловить мій погляд. 

– Ні, ні справа не в тобі, і ти дуже навіть… гарний, – пробую пояснити, та все ж таки гублюся в словах і запинаюся. Бог мій як же це складно. – Просто я кохаю іншого, розумієш, – нарешті видихаю, і мені чомусь від свого зізнання стає легше. Ніби я зараз не Майклу в цьому зізналася, а самій собі. 

Розуміючи кивнувши чоловік нарешті відпустив мене і відсторонився нарешті віддаючи мені мій піджак. Черговий сильний порив вітру змушує мене знову зіщулитися, та це навпаки був холод, що протверезіє мене.