Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

Мимо волі з мого горла виривається стогін задоволення. Яка вона там неймовірно жадана, зваблива і туга вся моя, для мене цілком і беззастережно. 

Я знову відчуваю, що контроль залишає мене заповнивши розум шаленою пристрастю до коханої заковтуючи з головою тягучою пожадливістю, і через ще декілька глибоких поштовхів нас разом, одночасно, накриває хвилею, бурхливого оргазму. 

Світ на секунду втрачає фарби й розпливається, а у вухах тільки гул серця, душа готова вистрибнути з грудей від неймовірних емоцій, що ніби окриляють.

Після того як нарешті нас відпускає тіло розслабляється і я скочуюсь зі знесиленої дівчини. За сьогодні це вже третій раз коли ми займаємося коханням, а взагалі ми вже другий день не вилазимо із ліжка не в змозі насититися один одним.

Весілля ми зіграли буквально через тиждень, після моєї пропозиції. Дарина не хотіла бурхливих веселощів, а я не хотів більше чекати й ми тихо розписалися у РАГСі. Серед свідків були найближчі та найрідніші нам люди. Мої та її батьки, друзі та звичайно дядько Семен та тітка Люся. Остання мало не затопила казенний будинок, потоком сліз, що ніяк не вгамовувався. 

Батьки були дуже щасливі, мати взагалі мало не стрибала від радості відчуваючи, які зміни в мені відбулися за останній час. Повідомила, що тепер вони з батьком можуть зі спокійною душею їхати до Франції, адже тепер за мною є кому доглянути. Дуже смішно. 

Повітряна біла сукня, яку одягла Дарина на нашу церемонію була неймовірною, перетворивши кохану на найпрекраснішу наречену. Дівчина відмовилася від купівлі дорогого та брендового вбрання, обравши ніжне вінчальне плаття з легко шовку. Її тендітна фігурка в ньому буквально світилася, а розпущене біляве волосся, що хвилястими каскадами спускалося нижче талії надавало їй образу вигляд казкової феї. Ніжне точене личко, величезні широко відкриті яскраво-блакитні очі світилися від щастя обдаровуючи мене поглядом сповненим обожнюванням та безмірним коханням. 

Ось воно справжнє щастя.

Моя німфа, моя казкова фея, так смішно йшла на високій шпильці по червоному килиму до вівтаря, що я вирішив їй трішки допомогти, тому тільки-но закінчився розпис, я підхопивши свою маленьку дружину на руки, не відпускав майже до кінця вечора. Весь час дбайливо притискаючи до грудей як найдорожчий скарб, найдорожчий подарунок для мене, що зробив для мене Всесвіт коли я вже й не сподівався.

Зараз у нас із Дариною медовий місяць. Хоч і скріпивши зуби, але все-таки Макс відпустив нас двох у відпустку, бо медовий місяць, для молодят – це святе. Чи йому не знати. 

Тому ми на два тижні рвонули на острів Корсику, це була давня мрія моєї коханої. Тепер в неї є поруч я, щоб виконувати всі її мрії й забаганки. Заодно і відвідаємо маєток батьків, вони якраз запрошували нас до себе в гості, раз ми вже у Франції.

Острів Корсика прекрасне і дуже мальовниче місце неймовірна краса природи просто дихає своєю унікальністю та самобутністю. Скриті бухти обрамлені золотим піском, білі скелі із запаморочливої висоти списами пік, що плавно переходять у гирла блакитних річок. Безмежні з відтінком червоного, миси та безкраї дюни з рідкісною рослинністю. Вся ця пишнота омивається безкрайньою смарагдовою водяною гладдю, зі всіх сторін трьох морів.

З тераси нашого номера, відкривався чудовий краєвид, але відчуваю наше ув'язнення тут скоро закінчення і Дарина вимагатиме вивести її у світ, подихати повітрям і на власні очі помилуватися місцевими красотами. Яких тут було в достатку, та поки що в мене є час і я неодмінно ним скористаюся. 

Я ще не обговорював це із Дариною, але я шалено хочу від неї дитину. Тому кину всі свої сили на виконання цього плану прямо зараз, а там як буде.

З думок мене висмикує жалібний голосок коханої. Буквально хвилину тому, вона, вирвавшись з моїх чіпких обіймів риссю помчала у ванну.

– Тимофію! Здається, я отруїлася, — сідаючи на ліжко розгублено тягне.

– З чого такі висновки? По-перше, ми їли все однакове, а по-друге, ми в кращому готелі на острові, тут сервіс на найвищому рівні.

– Бо мене щойно знудило! - невдоволено перебиває мої доводи дружина.

– Так може це не отруєння? — підірвавшись з ліжка сідаю ближче до коханої. – В тебе давно були місячні.

– Ой, а я про них зовсім і забула, — розгублено притискає долоню до рота. – Здається що давно….

***

Від автора:

Дорогі та улюблені мої читачі, ось і добігла кінця історія Тимофія та Дарини. Хочу подякувати всім, хто весь цей час підтримував мене та надихав на творчість. Звісно хочу попросити вибачення за затримку, бо були обставини над якими в мене немає влади. Та своїми відгуками, та вподобайками ви завжди підтримували мене, і це дуже цінно для мене. Дякую усім !!! :))) З нетерпінням чекаємо на весну і мир (⁠ʃ⁠ƪ⁠＾⁠3⁠＾⁠）❤️❤️❤️ Щастя, любові, миру, мої друзі. З любов'ю ваша Люсі (⁠✿⁠ ⁠♡⁠‿⁠♡⁠)

Кінець