Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

Я ще хотіла щось додати, але вчасно осікаюся з побоюванням зиркнувши на батьків Тимофія. На мій подив, Надія Костянтинівна стояла розплившись у щасливій усмішці, а Сергій Олександрович, той і зовсім регоче.

– Ну раз так, — чуб над вухом грізний рик Темного. – Я звісно хотів зробити сюрприз уже під кінець цього свята, та ти сама напросилася, маленька норовливиця.

Сказавши це, чоловік зривається з місця й широким впевненим кроком прямує у будинок.

А я так і залишилася стояти, здивовано ляскаючи віями та нервово стискаючи похололі пальці від хвилювання. Вже за хвилину з дому виходить щасливий Тім у супроводі саксофоніста, який грає дуже красиву мелодію, і букетом троянд.

Він йшов мені на зустріч, невідривно дивлячись у вічі пропалюючи своїми неможливо красивими очима. Від цього погляду, я чомусь зніяковіла та не знала куди себе подіти все більше бентежачись і відчуваючи як знову палають мої щоки.

Коханий підходить до мене на відстані витягнутої руки та вручає шикарний пахучий букет, став на одне коліно. Від несподіванки я навіть підстрибнула і задкую назад, але мене зупинив його голос.

– Зачепа Дарина Олександрівна, ти станеш мені за дружину? - кажучи це він спритно витягає з кишені штанів оксамитову коробочку, темно-бордового кольору і відкриває її. На білій шовковій підстилці виблискує золоте кільце з ограненим мерехтливим каменем. Я відчула, що в мене ком став у горлі, заважаючи говорити, а коліна затряслися. Зовсім розгубившись від надлишку почуттів мовчки вирячилася на простягнуте мені колечко не в змозі навіть поворухнутися. 

Бачачи моє замішання чоловік простягнув руку і ніжно стиснув мою тремтячі пальці в теплій долоні.

– Дарино, якщо ти згодна, то хоча б моргни.

Його слова на мене подіяли і я відмерла, тихо відповівши:

– Так.

– То ти згодна? – розпливаючись у щасливій посмішці, перепитує Тимофій.

– Так, я згодна стати твоєю дружиною, — голосно промовила у відповідь.

Тимофій миттєво одягає мені на безіменний палець прикрасу і підхопивши як пушинку на руки, закружляв. Голосно верескнувши, я впустила з рук букет міцно притримуючи поділ сукні однією рукою і хапаючись за його широкі плечі іншою, весело сміючись відчуваючи, як очі застеляють щасливі сльози.

***

Від автора:

Любі мої ось і підходить до кінця ця історія, залишається лише Епілог. Я неймовірно вдячна всім, хто весь цей час був зі мною підтримував, коментував і просто читав, мовчки радіючи за головних героїв. З любов'ю ваша Люсі (˘⁠ ⁠³⁠˘⁠)⁠♥