Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

Наступного дня розпочалися ретельні збори до майбутнього заходу наскільки це було можливо, у присутності мого Темного принца. Бо мені постійно безсовісно заважали.

Спочатку Тім завалився до мене у ванну з пропозицією потерти спинку. І звичайно спинкою все це тертя не закінчилося, а парою гарячих оргазмів. Після яких мені взагалі вже нікуди не хотілося їхати. Але Тимофій категорично зі мною не погодився. Там для мене бачите якийсь сюрприз намічається, які мені в жодному разі не можна пропускати. І витягнувши мене розм'яклу й розімлілу з ванни, потяг до кімнати обіцяючи не торкатися, доки я не зберуся повністю.

Але коли я постала перед ним у спідній білизні, одразу ж порушив свою обіцянку. Затримавши мої збори, ще на битих дві години.

Зрештою, ми із великим запізненням, на величезній швидкості, мчали трасою до заміського маєтку, мого коханого.

Мама, не звикла до швидкої й різкої їзди Тіма, скрикувала на кожному повороті судомно хапаючись за спинку мого сидіння. А я, не зважаючи на її дії безперервно нервово відсмикувала поділ свого коротенького ніжно-рожевого плаття. Заздалегідь нервуючи через майбутній сюрприз, що підготував для мене коханий.

В голову лізла всяка несусвітня нісенітниця. Від передбачуваної появи нової нареченої Тіма до оголошення наших з ним відносин розіграшем. Не знаю чому, але остаточно повірити в те, що ми дійсно пара, мій мозок чомусь відмовлявся, постійно підкидаючи в топку невимовно уяви, що розпалилася, все нові й нові жахливі картини. І чим ближче ми знаходилися від місця призначення, тим сильніше сковувала мене напруга.

Коли ми нарешті під'їхали до маєтку Тимофія. Перед нами постали величезні чорні ковані химерними візерунками ворота. Вони чемно відкрилися перед нами впускаючи свого господаря на територію замку по іншому маєток Тимофія я назвати не можу. У мене мимоволі відвисла щелепа, від споглядання усієї тієї пишноти, що відкрилася моєму погляду.

З обох боків в'їзної дороги, що вела до величезного особняка виконаного у Вікторіанському стилі розкинулися пишні крони карликових каштанів, що були густо усіяні шипастими плодами. Далі, в у глибині величезного парку тішили око своєю пишністю осінніх фарб безліч дерев, різних форм і величини утворюючи своєрідний строкатий ансамбль.

Між ними заплутаними змійками вилися, вузенькі стежки, умощені гладким різнобарвним каменем. Та царював поміж усієї цієї пишної краси розливаючись ніжною треллю, фонтан, що знаходився ближче до самої величної будівлі. Посередині кам'яної овальної чаші сиділа бронзова статуя русалки, а з черепашки що вона тримала в руках і її верхівки, прозорими струменями, з шумом стікала вода. І навколо неї, по колу ще шість маленьких дзвінких фонтанчиків.

– І це все твоє, — відкривши рота, із захопленням видихаю.

– Так, — спокійно відповідає чоловік.

– І ти мовчав, що маєш такий шикарний заміський будинок?

– Ну ти не питала, та і що б це змінило між нами? — знизує плечима. 

– Ну не знаю, — хитро тягну. – Можливо раніше б пішла з тобою на побачення. 

– Невже маленьке зайченя виявилося настільки меркантильним? — хитро примружившись, всміхається коханий.

– Ну знаєш, за таку красу можна побути трішки меркантильною. 

– А як би вона, не зголосилася, то я б пішла, — озивається із заднього сидіння мама. 

Як тільки Тім гальмує біля головного входу в маєток на зустріч нам вибігає розчервоніла радісна тітка Люся. Жінка не зволікаючи починає всіх по черзі затискати у міцних обіймах.

За тіткою Люсею, з дому, випливає її повна протилежність стриманий дядько Семен. Проте, він не менш тепло привітав нашу дружню компанію. Також обіймаючи всіх по черзі й міцно стискаючи руку Тіму.

– Дарино, я так рада, що Тимофій нарешті привіз тебе до нас у гості, — затараторила тітка Люся. – А це, напевно, твоя мама? дуже приємно познайомитись, мене Люся, звуть, а це мій чоловік Семен, — звертається вона до мами. – Ви з донькою дуже схожі, ніби сестри. 

– Ой, та годі вам, — ніяково відмахується мама. – мене звати Світлана, дуже приємно, — озивається на привітання мама.

– Йой, — стрепенулась тітка Люся, ударяючи себе по круглих боках. – Що ж ми тут стоїмо, скоріше проходьте на заднє подвір'я. Усі вже давно зібралися і чекають тільки на вас, правда Ігорка наш не дочекався заснув маленький.

– А Ігорка, це хто? — перепитує мама.

– Так це ж новороджений синок  Маші та Максима, — поспішає відповісти їй тітка Люся. – На його честь і організували все це свято. Проходьте за мною, захід вирішили провести на задньому подвір'ї. Дарино я хочу, щоб ти побачила, там відкривається чудовий краєвид на наш парк. Це все творіння Надія Костянтинівна, мами Тимофія, — хапаючи мене під лікоть і підштовхуючи в глиб приміщення, продовжує говорити тітка Люся. - Талановита жінка, в минулому вона захоплювалася ландшафтним дизайном. Ну ще до смерті Дімки, — сумно додає.

Щоб потрапити на внутрішній двір, нам треба було пройти крізь простору світлу вітальню. 

Усередині будинку було не менш розкішно, ніж з зовні, та при цьому неймовірно затишно. Вітальня була обставлена дуже гармонійно та зі смаком в меблів та в інтер'єрі відчувався шик, та дороговизна, хоч він і вміло приховувався за простотою ліній та стриманістю кольорів. Знаходиться тут було приємно та комфортно. Відчувався затишок і домашня атмосфера, що причаїлася в красивих та витончених деталях декору. Теплота, що панувала у кожному куточку приміщення.’ викликала відчуття умиротворення та спокою. Хотілося забратися з ногами в те велике м'яке крісло з шерстяним пледом, що знаходилося біля величезного вікна з видом на осінній сад і почитати якусь книгу.

Може це все вплив тітки Люсі, а може ці відчуття викликало усвідомлення, що це будинок, в якому народився і виріс мій коханий чоловік. 

Як тільки ми вийшли на просторий майданчик внутрішнього двору, мені знову прийшов час захоплюватися.

Величезний майданчик, що межує з парковою зоною був зроблений у вигляді напівкола. По околиці широка доріжка, викладена тим же різноколірним каменем наступною лінією йшла смужка з кушів яскраво-бордового відтінку, що стелився по землі, утворюючи друге півколо, а вся центральна частина ігрового майданчика була вкрита щільним килимом зеленого газону.