Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

Коли Майкл входить до вітальні, вона стає навіть світлішою, ніби сам бог Перун спустився з неба. Настільки чоловік був гарним. А ще неймовірно високим і широким в плечах. Такі ж яскраві очі як у матері та довге біляве волосся, що доходило до плечей. 

Чоловік був одягнений у сині джинси, які апетитно обтискали потужні м’язи стегон і легку білу майку, що відкривала на огляд широкі м'язи грудей, що випирають, і треновані біцепси. З кожним рухом чоловіка вони зухвало перекочувалися під гладкою загорілою під яскравим пляжним сонцем шкірою.

– Майкл! Ну нарешті, ми вже на тебе зачекалися! – голосно вигукує Шерон і з вереском кидається синові на шию та смачно цілує в обидві щоки. Майкл трохи кривиться, та терпляче витримує мамин надмірний прояв почуттів.

– Ось, любий познайомся, це Дарина дочка мого Алекса. Ну, я тобі про неї розповідала пам’ятаєш? — з доброзичливою усмішкою вказує на мене рукою. Та практично повисає на м'язистій руці сина, буквально втягуючи його в глиб вітальні.

Побачивши мене, Майкл одразу розпливається в чарівній посмішці оголюючи два ряди рівних та білих зубів.

– Дуже приємно познайомитись, Майкл, — пророкував чоловік, приємним баритоном простягаючи мені руку для потиску.

– Взаємно, – пролепетала, відповідаючи на потиск, та відчуваючи як мої щоки несподівано починають горіти від збентеження. 

– Так приємно, що залишилися ще дівчата, які вміють червоніти, — нахилившись ближче, чоловік несподівано цілує мою руку. 

Від цих слів, та його дій мене ще дужче кидає в пал, і я пробую відсмикнути руку, з його захвату, та чоловік навпаки ще сильніше стискає мою долоню.

Від такої нахабності по спині поповзли лоскітні мурашки. І ми так і завмерли, посередині вітальні буравлячи один одного здивованими поглядами.

— Ну от і познайомилися! Ось бачиш Алекс, а ти хвилювався, — голосно промовляє господиня дому. – А зараз всі за стіл, холоне ж, – заметушилася Шерон відриваючи нас один від одного.

Нас із Майклом очікувано садять поряд. 

Уявивши як ми виглядаємо збоку, я мимоволі реготнула, та вчасно прикрила рота долонею, щоб не здатися не вихованою. Такі собі слон та моська. Чоловік здавався настільки величезним на моєму тлі, що я боялася навіть дивитися в його бік. Хоча мій Темний лицар, ні скільки не поступався йому у зрості та розгонистості плечей. Я мимоволі подумки порівнюю двох чоловіків, та попри всі переваги Майкла, він все ж-таки програє Тимофію. 

Спогади про Тимофія, мимоволі торкаються запаленої від туги душі вмить витрушуючи з мене гарний настрій. І щоб не виділяться на тлі загальних веселощів, я, мовчки уткнулася в тарілку.

– То ким ти нагадай працюєш Майкл? — чую татів голос після декількох хвилин мовчазної трапези. Під час якої чулися лише стукіт столових приладів. 

– Ой, Майкл має багато захоплень. Свого часу він навіть моделлю підробляв. Я ж нібито розповідала тобі Алексу, – голосно відповідає замість сина Шерон.

– Дякую, мамо, та я сам можу розповісти, де і ким я підробляв. Я думаю мої минулі підробітки містеру Зачепі не дуже цікаві.

– Чому ж дуже цікаво, це теж важлива складова життя, — розсудливо промовляє тато.

– Та все це вже в минулому, — награно байдуже відмахується Майкл. – Зараз я серйозно захопився фотографіями, навіть маю свою фотостудію. І ваша дочка, – киває на мене. – Має цілком відповідну зовнішність, для того, щоб я зробив з нею кілька гарних фото. Якщо звісно вона не проти?

Краєм ока помічаю промовистий погляд, Майкла, в якому читається неприкрита цікавість до моєї персони.

– Ви ж не проти Дарино? – промовляє не зводячи з мене пронизливого погляду. - Я б хотів вас зняти на тлі океану, що вирує. Ви б дивовижно виглядали.

Я навіть рота не встигаю відкрити, щоб відмовити Майклові, як за мене несподівано відповідає тато.

– Навіщо питати, звичайно Дарина згодна. Хоч чимось себе займе, замість того щоб сумувати за домом.

Відкривши від здивування рота я зиркнула на тата поглядом повним обурення, та він навіть не звертає уваги, та продовжує міркувати в голос. 

– Мабуть, щоб зробити гарне фото потрібно мати художній смак. Отже, ми з тобою Майкл, певною мірою, майже колеги.

– Ну, що ви, мої пориви, навіть порівнювати не варто з вашим талантом, містере Зачепа, – Майкл розпливається у підлабузницькій усмішці. Та повернувшись до мене обличчям, підморгує. 

А ось зараз це були відверті лестощі, а я таке точно не люблю. Та батько, на відміну від мене, дуже таке любить, і одразу заковтнув кинуту йому наживку, та розплився в задоволеній усмішці. 

– Ну якщо така справа, тоді, я смію запропонувати тобі Майкле... Ні.., я наполягаю після вечері відвідати мою майстерню. У мене там є кілька цікавих нарисів. Думаю тобі, як людині з відмінним художнім смаком, мають вони сподобатись.

Вечір, завдяки старанням господині будинку, пройшов у легкій та невимушеній атмосфері. Ми й не помітили як за вікном потемніло й нічний пляж, висвітлив білий місяць прокладаючи собі шлях, по оксамитовому полотну, сплячого океану.

Поки ми з Шерон прибирали зі столу і мили посуд чоловіки піднялися до майстерні батька.

– Ну і як тобі Майкл, скажи красень? – першою порушила мовчання Шерон.

– Так, він дуже симпатичний, та не зовсім в моєму смаку ...

– От і чудово! - вигукує жінка, пропускаючи мої слова мимо вух і затискаючи мене в задушливих обіймах. – Я така рада, моя дівчинко, ви з ним будете чудовою парою. 

– Шерон, але..., – пробую заперечити, та хто мене слухає. 

– Жодних але, Алекс мене попереджав, що ти занадто сором'язлива, та ти не переживай…

– Та причому тут моя сором’язливість! — нарешті перебиваю я жінку, – Справа не в сором'язливості, а втому, що я зовсім не знаю Майкла, бо бачу його в перше. А для мене перш ніж зрозуміти подобається людина мені чи ні дуже важливо впізнати краще людину, зрозуміти її душу. Розумієте?

Шерон, застигши, з хвилину плескала на мене своїми занадто профарбованими віями, видно у мозку йшов важкий розумовий процес, і вона навіть ненадовго принишкла.