Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

– Мені начхати на те, що ти рекомендуєш! - відштовхуючи чоловіка, ричу.

Я не хочу навіть слухати його тупі аргументи. Мені терміново треба було побачити Дарину поки що вона не відлетіла і крапка.

Поки німець підіймається з підлоги я уличів момент вибігаю в коридор. В спину мені долинає, я так думаю прокльони, німецькою. Тому що я нічого не розумію, та й у  вухах шуміло так що я взагалі мало що чув і розумів, а голову починає стискати наче в залізничних лещатах. Здавалося, що від цього тиску з очей ось-ось потече кров.

Зір остаточно пропадає і я, сліпо виставивши уперед руки почав повільно пробиратися, вздовж коридору, пам'ятаючи, що наприкінці повинен бути ліфт.

І ніби я вже дійшов, залишилося зробити кілька кроків, але мої ноги несподівано підкошуються і я, наче шафа завалююся набік. І вже майже розпластався на холодному кахлі як мене підхоплюють з обох сторін двоє міцних чоловіків. Мабуть, мед братів. Я марно пробую вирватися, та мене добре скрутили. Перед тим, як остаточно відключиться я відчуваю, що мені щось вколюють в стегно. Сподіваюся, що це звичайне заспокійливе.