Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

Санта-Моніка не була схожа на класичне американське місто. Воно, зі своїми звивистими вуличками та невеликими будиночками скоріше нагадувала маленьке європейське містечко. Незалежно від погоди, вулицею туди-сюди, вешталися тисячі туристів захоплені красою прибережного містечка.

Жива музика, що чується звідусіль. Маленькі кафешки з різноманітною кухнею, що поширюють дивовижний аромат свіжої випічки. А вздовж вузьких вуличок та на площах величезне скупчення музикантів, та вуличних художників. Ну і звичайно, безліч чудових магазинчиків та товарів на будь-який смак. 

Життя, в Санта-Моніці строкате й різноманітне щохвилини змінювало одну яскраву картинку на іншу. Рай для вільних художників та музикантів.

Я сподівалася, що зміна обстановки, допоможе мені уникнути важких думок і витіснить Тимофія з моєї голови, а ще краще з серця. І якщо спочатку я раділа тому, що я нарешті побачила тата, та й Шерон виявилася дуже приємною та привітною жінкою. То з кожним днем на відстані від рідного дому та мого Темного принца сумні думки все частіше почали мені допікати, вганяючи в стан близький до депресії.

Тато бачачи мій настрій, як міг намагався відволікти від суму, та серце не обдуриш. Я навіть кілька разів поривалася набрати Тимофію, щоб дізнатися про здоров'я. Але в останню хвилину завжди обривала себе. – «Ні, рішення ухвалено і міняти я його не збираюся. Тим більше в нього є наречена, а останнє, що мені хотілося, це влазити у чужі стосунки.

– Дарино, у мене для тебе чудова новина! - до кімнати влітає як завжди розчервоніла Шерон. Відірвавши мене від споглядання водної гладі за вікном і не на жарт перелякавши.

– Яка? — напружено видихаю. 

– Ми з тобою зараз збираємось і їдемо у місто за покупками тобі необхідно придбати щось новеньке з одягу.

– Але ж у мене вистачає речей? – слабо пробую суперечити. 

– Так.., — задумливо тягне. – Та всі вони якісь одноманітні, нудні, якщо хочеш, - жінка явно намагалася підібрати правильні слова, щоб не образити, та в неї це погано виходило.

– Але мені подобаються спокійні відтінки, - спробувала заперечити. кидаю нервовий погляд на її яскраво-зелену сукню прикрашену різнобарвними квіточками, і сковтнула.

– Так ми тобі й підберемо, спокійні. Тільки трішки по відвертіше.

– Що значить, по відвертіше?

– Ну розумієш, ми з твоїм батьком, ... тільки ти нічого такого не подумай, - жінка виставила вперед руку, що була обвішана кільцями та кольоровими браслетами. - Вирішили сьогодні на вечерю запросити мого сина Майкла. Уявляєш, у нього теж немає дівчини.

– У сенсі - теж, я взагалі то по хлопцях, — здивовано скидаю брови. 

– Та ні, — відмахується жінка, — ти не так зрозуміла, я мала на увазі, що він був би не проти з тобою познайомитись. Він дуже гарний хлопець, правда.

– Я в цьому не сумніваюсь. Але навіщо мені їхати за новим вбранням, — продовжую вперто вдавати вигляд, що не розумію на що саме натякає Шерон.

– Просто ми з твоїм татом вирішили, що ви були б не поганою парою, — заламуючи руки, незвично тихо промовляє жінка. 

– Тобто звідництвом вирішили зайнятися?

– Ну чому одразу звідництвом. Поки що тільки познайомити, а там ви самі вирішите, як бути далі.

– Тоді, якщо тільки познайомити, то я можу одягнути те, в чому мені буде комфортніше.

– Ну добре дитинко, як знаєш, - Шерон примирливо притискає руки до грудей. - Але з'їздити в місто все-таки доведеться, у нас в холодильнику миша вмерла, тож треба закупити продуктів.

Я згідно кивнула і Шерон у стрибку випурхнула за двері. - "І звідки в цієї жінки стільки енергії", - промайнуло в голові.

Я б може й відмовилася від поїздки до міста, але знала, що тато зараз зайнятий написанням нової картини й ми з Шерон намагалися вкотре його не відволікати.

Поїздка виявилася досить веселою. Крім закупівлі продуктів ми відвідали ще кілька магазинів з речами. Тож додому я все ж таки приїхала з трьома новими сукнями. Що я можу сказати, Шерон вміє переконувати. І попри всі мої очікування, смак у неї виявився доволі чудовим.

Після приїзду, Шерон відправила мене на гору збиратися до вечора. Запевнивши, що вечерю приготує сама. Я не зволікаючи вимила і розпустила волосся, нанесла нюдовий макіяж і натягла легку персикову сукню до колін з м'якої тканини, зі звуженою талією та пишним низом, яку ми придбали. Тому вечір я готова була зустріти у всеозброєнні навіть залишився час, щоб допомогти Шерон накрити на стіл.

Рівно о 17.00 до нашої оселі під'їхав чорний позашляховик jeep Grand Cherokee. І з нього виплив не дати не взяти, справжнісінький Аполлон у плоті та крові. 

Невже це і є її син Майкл?