Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

Темний

Від своєї думки, затягнути до ліжка нову помічницю Максима відмовився відразу як побачив її. Мале зовсім, хоч і гарненька, ніби лялька фарфорова, дивиться розгублено своїми очиськами, губки спокусливо причинила, аж в паху різонуло. 

І мені з висоти свого досвіду достатньо було лиш одного погляду, щоби зрозуміти — дівчисько запало. Та вона не для мене, надто тендітна, надто маленька, недосвідчена. Таку розтоптати й зламати можна дуже швидко, а мені не хотілося б цього робити. Але ж все одно не стримався. Закортіло підколоти маленьку пигалицю, розбурхати, струсити її, щоб не дивилася так заворожено, щоб зрозуміла з ким насправді має справу. Бо я не якийсь там принц на білому мерседесі.

Та дівчисько виявилося норовливим, і дала мені відсіч там де я найменше очікував.

Коли ця маленька зараза, із задоволеною пикою, принесла нам із Максимом каву, я, навіть нічого не підозрюючи роблю величезний ковток ароматного напою, та мало не подавившись миттєво випльовую каву назад у філіжанку. 

— Трясця, що це за гидота! Вона солона наче морська вода! – вскочивши з місця голосно гарчу, та відчуваю як злість на зайченя закипає в мені пекучою лавою. Останньою ж краплею для мене стає дівочий сміх за дверима. 

Стиснувши кулаки кидаюся до дверей, і вже хапаю ручку, бо маю намір схопити малу негідницю за шкварки та перегнувши через коліно смачно від шльопати по округлим апетитним сідницям. 

Та Максим, що зігнувшись вже майже задихався, від сміху, встиг мене зупинити. 

– Чекай Темний, — ледь впоравшись із нападом веселощів, хрипить Вепр. – Не треба вбивати мою помічницю в перший же її робочий день. Ну подумаєш від страху дівчисько цукор із солю переплутала, з ким не буває. 

– З ким не буває? - пропалюючи друга вбивчим поглядом, тихо перепитую. – Вона навмисно це зробила, ти думаєш я не чую як вона зараз регоче за дверима.

– Ну весело, має добрий настрій, тим паче ти сам напросився на цю підставу, нема чого було грубити дівчині, — показує мені кивком, щоб я сів на місце.

– Можливо я і перегнув палицю, але моя честь зачеплена, і дівчисько, сама того не підозрюючи, відкопала сокиру війни. Тепер маленька зараза, від мене не відкараскається і мститиму я довго і зі смаком, — дивлячись на друга із прищуром, тихо обіцяю. 

– Та забий, знайшов кому мститися, якійсь студентці, — байдуже пирхає мені у відповідь Максим. – Чи тобі зайнятися більше нічим? Так я можу підкинути. Ти, до речі вже навів на неї довідку?

– Саме займаюсь цим, — зло ціджу крізь зуби. 

– Ну так і займись справою!

– Так шеф, — байдуже кидаю, перед тим як вийти з кабінету. 

Коли проходжу повз дівчат, навмисно удаю, що не помічаю зайченя, хоч краєм ока уловлюю злякано виречені на мене очі. Боїться значить, то це добре. Думала що я буду ось так відкрито мститися, о ні, моя помста буде набагато витонченішою. 

Після закінчення робочого дня сиджу в машині й чекаю коли Дарина вийде з приміщення офісу.Та розмірковую над тим як я передчасно зробив про Зачепу хибні висновки. 

Значить не таке просте це зайченя як може здатися, на перший погляд. Треба щільніше простежити за нею та накопати додаткову інформацію. Занадто все у неї ідеально у житті, надто гладко. А так не буває. Впевнений, що дівчисько десь накосячило, чи є якась брудна таємниця з минулого. Ще жодного разу моє чуття мене не підводило, і я обов'язково відкопував щось безсоромне, навіть у найправедніших. І як тільки я дістану цю інфу, дівчисько буде у мене на гачку. Тоді то ми й подивимося кого з верху. Вона буде готова на все, беззастережно приймаючи мою гру та мої правила, які я їй нав'яжу. 

Остання думка приємно розливається по тілу легким збудженням, і я вже уявляю як крихітка стоїть переді мною на колінах пристрасно облизуючи, своїм рожевим язичком мій збуджений член, при цьому дивиться своїми величезними блакитними очима. 

Від марення про солоденьке зайченя, що несподівано наринуло, тіло охопило жаркою хвилею хмілі.

Трясця, якого біса вона на мене так діє, це заборонений плід, і крапка. 

Та зайченя одним тільки своїм поглядом, змушує відчувати себе, стурбованим самцем, готовим накинутися і роздерти, маленьку стерву, на місці. І це мене неабияк бентежить. 

З гарячих думок мене витягує якийсь рух на вулиці. Дарина нарешті виходить з будівлі офісу і виляючи пружними спокусливими сідничками у надмірну коротенькій спідниці прямує до білого Седана. Попри те, що дрібна, фігура у зайченя — що треба. Високі груди, тонка талія і довгі стрункі ніжки. А найголовніше довге біляве волосся. Я відразу уявляю, як намотую її густе пасмо собі на кулак і закинувши її гарненьку голівку назад жадібно впиваюся в солодкі, пухкі губки. 

М-м-м. 

Якого біса! Про що я взагалі знову думаю. Одразу себе осмикую. Мені зараз необхідно зосередитись на стеженні, а не придаватися божевільним мріям про помічницю Макса. 

З роботи крихітку забирає мама. Значить Дарина живе з батьками в великому будинку за містом, за дві години їзди від центру міста. Доволі далеко. 

Далі вже цю роботу передаю хлопцям, нехай продовжать стеження, а в мене зараз є важливіші справи. Макс через місяць збирається у відрядження в Німеччину. У фірми несподівано з'явилися нові партнери, й треба їх перевірити. Бо дуже м'яко стелять і занадто вигідні умови співпраці пропонують. У таких випадках, завжди треба перестрахування. Тому потрібна буде додаткова перевірка, але це вже на місці. З цією думкою, різко б'ю по газах зриваючись з місця.