Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі
Тільки я переодягаюся у робочу одежу, та беру до рук секатор, як на мій мобільний надходить дзвінок від позивного — Білий.
Ми із хлопцями у своїй роботі не використовуємо справжні імена та прізвища. Кожному своєму співробітнику, як тільки він проходить стажування, я присвоюю особистий нік. Це дозволяє уникнути плутанини із прізвищами, та дає додаткову безпеку співробітнику та його рідним.
– Так, — неохоче відповідаю, бо не люблю коли мене відволікають через дрібниці, а тим більше плутають мої плани у мій єдиний вихідний.
У мене завжди все прораховано на перед, кожен свій крок, я ретельно зважую, і якщо в мене сьогодні був запланований відпочинок за містом, то він відбудеться, і ніщо не зможе мені в цьому перешкодити.
– Перепрошую босе, що відриваю, та ви просили повідомити, якщо Зачепа Дарина Олександрівна кудись виїжджатиме на вихідні.
– І, — нетерпляче перепитую.
– Тільки що вона з мамою завантажили до машини якісь речі, і виїхали з дому. Здається прямують у бік міста, — у пів голосу проговорює Білий. – Які далі вказівки?
– Простежити за ними, та повідомити їх місце прибуття, — чітко наказую, та скидаю дзвінок.
Здається доведеться їхати до міста набагато раніше запланованого. Бо білява крихітка є тим рідкісним і єдиним випадком, заради якої я можу змінити свої плани.
Не знаю вже чим вона мене зачепила, та думки про неї не покидають мене навіть уві сні. І все частіше замість нічних кошмарів мені снилася Дарина, забезпечуючи цим моє пробудження із ранковим, залізобетонним стояком.
