Серце з попелу - Тейлор Грін

— Чому ти тут? — спантеличено спитала, відчуваючи, як збуджено калатає в грудях серце.

— А ти? — запитанням на запитання. 

Його уважний, серйозний погляд говорив сам за себе. Все ще сумнівався, на чиєму я боці, але… прийшов. Те, що мені вдалося потрапити в коло наближених до Валентина, давало надію на новий етап у пошуках сестри. Звісно ж. такий шанс ніхто б не зміг упустити. Навіть попри недовіру. 

Зітхнувши, я знову відкинулася на спинку сидіння та заплющила очі. 

— Мені нічого поки тобі розповісти, — повідомила. — Окрім того, що в будинку Валика є підвал, як з фільму жахів, і його кодло переодягається в сатаністів. Я помітила внизу ще одні двері, але зазирнути всередину мені не дали. В принципі, це все. 

— Я ніколи не був у його будинку, — озвався Кір, і важко було не помітити в голосі гіркої образи. — Деме, думаєш, він міг би ховати Діану в підвалі? 

Чоловік мовчав, і я з цікавості навіть розплющила одне око, щоб поглянути на красномовно насуплені брови. 

— Ні, — коротка, але впевнена відповідь. — Це дім його батьків. Яворський - кретин, але ж не дурень. Він не став би так ризикувати.

— Значить, у нас знову дірка від бублика,  — зітхнув Кирило. 

Я хотіла сказати, що взагалі-то це лише мій перший день, а точніше, вечір, у Братстві, тому рано робити такі висновки. 

Але… звук двигуна так заколисував, а чоловічі голоси - заспокоювали, що лінь було навіть рота розтуляти. Що вже казати про повіки, що з кожною секундою ставали все важчими і важчими… Можливо, якщо знову заплющити очі на мить, стане легше…

Дем   

Відчувши дотик до плеча, напружився. Очікував чого завгодно, але не Загребельну у відрубі. Цього лиш не вистачало. Пальці самі здійнялися, щоб прибрати її голову, доки не почала слинити куртку. Однак, лиш доторкнувшись до її чола, завмер, вдивляючись в розслаблене обличчя. І не зміг відштовхнути. Лиш відчував, як легені наповнюються її запахом. Сумішшю прянощів і тропічних фруктів. Навіть тут у ній поєднувалося непоєднуване, викликаючи замикання у мозку.

— Вона не здала мене, Деме, — ніби здалеку донісся голос Кіра, змушуючи стрепенутися, прибираючи пальці. — Побачила в гаражі, і не здала. Хочу, щоб ти знав. 

У дзеркалі заднього виду я помітив, як вигнулися в добрій посмішці губи хлопця, коли той дивився на Ксану. Він довіряв їй більше, ніж я. І, можливо, не помилявся. Хоча вся ця ситуація більше нагадувала сюр. Не цього очікуєш, викрадаючи сестру ворога. Здавалося б, враховував усі варіанти розвитку подій… але прорахувався в одному, що з цією дівчиною - це марно. Вона з легкістю руйнувала усі плани. 

Кір несподівано викрутив кермо, пошепки облаявши якогось бездомного кота. Сон у Загребельної виявився настільки міцним, що та не прокинулася навіть вдарившись об мене. Її голова сповзла нижче, і я рефлекторно витягнув руку, призупиняючи падіння. Кілька секунд пішло на те, щоб змиритися з неминучим, перед тим як просунути руку їй за спину та притиснути до себе розслаблене тіло.  

Посмішка в дзеркалі заднього виду стала ще ширшою. 

— А ви непогано дивитеся разом, — не втримався таки малий. 

— Дивись краще на дорогу.

Вийшло голосніше, аніж планував, і Ксана невдоволено засопіла, поворухнувшись. Не прокидаючись, зручніше вмостила голову у мене під підборіддям і зітхнула. Увесь цей час я навіть не дихав, і раптове усвідомлення того, що почуваюся безпорадним у цій ситуації, викликало до біса дивні відчуття. Злість. Але не вона пришвидшувала мій пульс.

— Під’їжджаємо, — повідомив Кір, змусивши винирнути з виру власних думок. — Будитимеш її чи ще покатаємось?

Будити не хотілося, і, не зважаючи на заклики здорового глузду, я лиш кинув короткий погляд на її темний будинок, біля якого ми зупинилися, перш ніж зробити свій вибір.

— Розвертайся, їдемо додому.

А нахабне дівчисько, наче в знак згоди, закинуло на мене руку, позбавляючи останньої крихти самовладання.

— Так точно, бос, — жартівливо відсалютувавши, тихо розсміявся Кір, і мені довелося міцніше притиснути до себе Ксану, коли спорткар, зірвавшись з місця, різко розвернувся на пустій дорозі. 

Гаряче дихання обпалило шкіру на шиї, електричним імпульсом прокочуючись тілом, і я дуже швидко пошкодував про своє рішення….