Серце з попелу - Тейлор Грін
— Майже нічого не дізналися, — знову відкинувшись на спинку, зітхнув. — Здається, він під чимось, і йому абсолютно до лампочки все, що відбувається. Зранку спробуємо знову.
Угу, пробуйте… Якщо допитуєте ви так само, як і викрадаєте, то той тип на курорт потрапив. От якби мені дозволили з ним поговорити, чи бабуню викликали, зі сльозами на очах ще й просився б до сповіді.
В голову раптом прийшла несподівана думка, і я насупилася.
— А скільки ви зможете його тут потримати? — спитала розгублено. — Бо якщо він повернеться до Валентина, мій план проникнути в Братство накриється!
Звісно ж, іти до Валика мені не те, що б дуже хотілося, якраз навпаки, однак тільки так можна підібратися до нього поближче та вивідати потрібну інформацію. А якщо до нього першим заявиться ця шістка зі своїм нікчемним: “Повія Загродських”, із цією ідеєю можна попрощатися…
— Все пропало… — прошепотіла.
І знову відчула прохолодний дотик пальців. Спантеличено опустивши погляд, зрозуміла, що зрадницька рука повернулася до стільниці та нервово вистукувала ритм, схоже, маршу… на похороні однієї з моїх найгеніальніших ідей.
А Дем знову її упіймав, стискаючи у своїх блідих довгих пальцях. Поглянувши йому у вічі, я нарешті не побачила там звичного холоду. Лише втому та… зацікавленість?
Чи означає це, що він таки допоможе потягнути час, доки я проникатиму до Братства?
