Пісенні обрії "АНТЕЯ" - Зіновій Миколайович Демцюх

ського «амо» – люблю), наділені гарними го лосами, здатністю пройматись

змістом виконуваних творів. Все інше – заслуга самовідда ної праці таланови-

того дири гента, який зумів прищепити хористам нави ки справді професійного

співу: володіння диханням, широкою кантиленою, чіткою дикцією, а передусім

– чистотою інтону вання і відчуттям ансамблю. Усіх цих якостей «Антей» до-

сягнув у процесі засвоєння ці кавого і різноманітного репер туару. Слава Богу,

надійшов час, коли впала «залізна заві са», котра на довгий, дуже дов гий час від-

городила широкі ко ла слухачів від шедеврів ду ховної музики. Зіновій Демцюх

залюбки включає до репертуа ру свого хору церковні твори українських ком-

позиторів – М. Вербицького «Отче наш», С. Гулака-Артемовського «Моли тву

Андрія» з хором із опери «Запорожець за Дунаєм», М. Лисенка «Боже великий,

єди ний» – сл. О. Кониського, М. Леонтовича «Кант про Почаївську Божу Ма-

тір», К. Стеценка «Благослови, душе моя, Господа», Антифон III – «У царстві

130

Зиновій ДЕМЦЮХ

Твоїм», В. Барвінського «Пісня на честь св. Володи мира», а також Дж. Каччіні

«Аве, Марія», А. Лотті «Мізерере», П. Чайковського «Святий Боже», С. Рахма-

нінова «Тебе поєм» та ін. Слід відмітити справді натхненну інтерпрета цію цієї

музики камерним хо ром. Солістка – Ярослава Крилошанська – володіє лірич-

ним сопрано м’якого тембру, широ кого діапазону, природною му зикальністю.

З особливою проникливістю виконує вона з хо ром молитовну пісню невідомо-

го автора – “К кому возопію, Владичице?».

Значна частина концертних програм «Антея» – це україн ські народні

пісні в мистецьких обробках М. Леонтовича, К. Стеценка, О. Кошиця, С. Люд-

кевича, Є. Козака, М. Колесси, відроджені пісні Січового Стрі лецтва, колись

дуже популярна «Фантазія на українські на родні теми» І. Давидовського –

«Кобза». І для кожного твору диригент знаходить відповідний «виконавський

ключ», розкриваючи перед слухачем саме ті риси, що «висвічують» основний

зміст музичних обра зів. Особливо приваблює у ма нері співу «Антея» загальна

м’якість хорової звучності, її багата темброва палітра, плав ність мелодично-

го розвитку, а також – і тут знову треба від дати належне майстерності Зіно-

вія Демцюха – чіткість виконавського задуму, доведена у кожному випадку до

перекон ливого завершення.

Закінчуючи цей «ескізний портрет» хорового колективу – лауреата

Республіканського конкурсу ім. Соломії Крушельницької (Тернопіль, жов-

тень, 1988), хочу з приємністю дода ти, що Народний камерний хор «Антей»

дав згоду брати участь у культурницьких заходах Львівського громадського

то вариства «Надсяння», яке згуртовує колишніх переселенців із міст – Пере-

мишля, Яро слава, Сянока та їх околиць, розташованих у басейні річки Сян.

Уже двічі «Антей» увінчав своїм мистецтвом загальні збо ри «Надсяння», ви-

ступивши у концертному залі львівського Будинку архітектора. У люто му цьо-

го року – з нагоди першої, розширеної зустрічі чле нів Товариства, і, вдруге – на

ювілейному вечорі, присвяченому 130-річчю Уляни Кравченко, талановитої

українсь кої поетеси, значна частина життя якої пов’язана з Перемишлем. Саме

на цьому вечорі прозвучала у виконанні соліста Львівського оперного театру

Василя Дударя з хором старовинна галицька народна пісня «На славній річень-

ці, на Сяну» (хоровий переклад оркестро вої партії – О. Демцюха).

...На славній річеньці, на Сяну,

На широкім, на берегу,

Розорали люди поле ярове

Не плугом, не сохою, а мечем.

Боронили широке поле не бороною,

А тілом козацьким,

Серденько, тобою...

ПІСЕННІ ОБРІЇ «АНТЕЯ»

131

Чудовий бас соліста, героїчний тонус виконання, органна звучність хору

– все це глибоко вразило слухачів, пробудило в них почуття кровного зв’язку з

землею предків.

Ім’я Народного камерного хору – «Антей» – символічне. Воно втілює

ідею оновлення сил народу, їх відродження від дотику до співочих традицій

рідної землі. Нехай і надалі примножує їх дзвінке і багато барвне мистецтво

«Антея»!

Любомира Мелех-Яросевич,

музикознавець.

«Наше слово». – 1990. – 19 серпня.

Росте «Антей» – росте його визнання

Син Посейдона та Геї Антей був найвродливішим та наймогутнішим

серед гігантів. Але по-справжньому про славився він спершу серед стародавніх

греків, а потім і серед інших народів світу завдяки неймовірній силі, що її да-

вав йому зв’язок з рідною землею. Отож, мабуть, невипадково хорова капела,

яка постала у грудні 1984 року з ініціативи заслуженого працівника культури

України Зіновія Демцюха (що нині водночас є її художнім керівником та ди-

ригентом), назвала себе «Антеєм». Адже сьогодні цей хор – лауреат обласного

конкурсу хорових колективів імені С. Крушельницької, лауреат II Всеукраїн-

ського конкурсу хорових колективів імені М. Леонтовича та учасник міжнарод-

них фестивалів у Львові, Ченстохові (Польща) та Кошіце (Словаччина), в його

біографії успішні гастролі не лише в Україні, а й у Польщі та Бельгії. А в 1989

році капелі присвоєно почесне звання «Народна».

Звісно, про це не було б особливої потреби нагадувати, коли б мину-

лої неділі в Будинку органної та камерної музики «Антей» не відзначав своє

власне десятиріччя ювілейним концертом. Його програму склали твори Д.

Бортнянського, А. Вівальді, А. Веделя, В. Барвінського, Б. Лятошинського, М.

Леонтовича та ін. Львів’яни вітали чудовий колектив бур хливими оплесками.

А ми, приєднуючись до теплих поздоровлень, тільки додамо, що цього року

«Антей» запрошений на XVI Міжнародний хоровий тиждень в Алаві (Іспанія)

та на відзначення 250-річчя пер шого поселення русинів-українців на теренах

колишньої Югославії (Сербія). Отже, розширюючи географію виступів, «Ан-

тей» розширює і коло своїх шанувальників.

«Молода Галичина» (Львів). – 1995. – 18 травня.

132

Зиновій ДЕМЦЮХ

«Антей» відзначає свій ювілей

У відлунні фестивалю хорового мистецтва своє десятиріччя нещодавно

відзначила Львівська хорова капела «Мрія». Та ось ще один ювіляр гідно за-

явив