Стежками холодноярськими. Спогади 1918 – 1923 років - Михайло Дорошенко

Затриманих бранців перевірили і декого відпустили, а політрука Галембу з його вірними прислужниками і трьох "косооких" пов'язаних посадили на вози і теж прилучили до валки.

Стрій червоноармійців стояв і чекав остаточного розпорядження.

Нарешті Кібець під'їхав до командира Грецького, подав йому руку і сказав:

— Залишаю тобі твій ескадрон, роби що ти хочеш з ним.

Потім повернувся до строю, подав команду:

— Смірно!

Всі затихли й стояли струнко.

Кібець вистрілив з револьвера вгору і після маленької павзи весело сказав:

— Я, товариші, вам більше не командир. Вашим командиром остається товариш Грецький…

На прощання Кібець дав другий постріл угору і залишив ескадрон. По цьому пострілові повстанці вирушили в дорогу. Кібець їхав позаду валки, а за ним, в ар'єрґарді їхали дві тачанки. В степу за селом дали декілька стрічок з ново добутих скорострілів.

Їхали помалу. Були дуже задоволені успішним роззброєнням ескадрону і тим, що поповнився повстанський арсенал на два скоростріли системи "максим" і "Люіс". Добавилося до двох сот рушниць з набоями, гранати, т а пара десятків різних револьверів і набоїв до них.

Із штабу добули списки осіб, що підлягали арешту, забрали різні накази і телеграми кременчуцького Губ. ЧеКа.

Отаман Хмара тихою ходою вів свій відділ до лісу Чорного, за ним рухалась Кібцева валка і кіннотчики.

Біля Поляни /чи Поляної / Кібець зупинився для порахунку з Галембою і " косоокими" за жінку й дитину.

Тут же розстріляли декількох комунарів, що брали колись участь у розстрілі дев'ятьох побратимів, яких зрадив Щербак, Від'їхали трохи від місця порахунку і всі стали постоєм.

Отаман Хмара призначив кулеметчиків до ново здобутих кулеметів, оглянув придбану зброю і сказав:

— Багато для нас усього цього. Повеземо до Холодного Яру й віддамо там якомусь відділові, що потребує.

Спочивали тут недовго. Треба було поспішати до Холодного Яру, де мала відбутися давно заплянована нарада повстанських загонів, що були об'єднані з Холодним Яром.

З Чорного лісу, поза Веселим Кутом, перейшли в ліс Чуту. Там спинилися над свіжою могилою дев'ятьох розстріляних побратимів, віддали знову "салют" та провідали ту землянку, з якої їх забрали. Отаман Хмара з своїм оточенням об'їхали всі сховища. Дещо залишили тут, а дещо взяли для поповнення, та й рушили до села Гутняцька.

Майже рік не була тут ворожа нога, та мабуть не скоро і буде після цих Знаменських подій, боялись і боятимуться Хмари та Кібця, цих легендарних звитяжців, що наводили жах і трепет на всіх ворогів України.

З Гутницької маршували лісом Чутою до Мотриного, а потім до Кріселецького і, нарешті опинились в Холодному Яру. Сюди почали вже прибувати повстанські частини на нараду, Отаманом Холодного Яру був вибраний заступник Василя Чучупаки, Чорнота, що звався " Деркач".Чорнота розподіляв прибулих на постійно селах, а розводив їх його адьютант, якого одні звали "Гриць", а другі " Юрко". А прізвище його було — Горлиця, бо мав тоненький, як у горлиці, голосок.

Отаман Хмара став у Яничі. Шполянський відділ отаманів: Ґонти і Гризлд, що складався з трьох сот шабель та невеликої частини піхоти, розмістився у славному Суботові, а отаман Завгородній — у селі Матвієвці. Нараду було скликано у село Медведівку.

Відкрив нараду от. Чорнота і сказав коротке вступне слово.

— Славні побратими! Від того часу, як ми перший раз вліті тут збиралися, сталася велика зміна. Багатьох наших козаків і отаманів не стало в наших рядах. Не стало і нашого Головного Холодноярського отамана, Василя Чучупаки /Деркача /, він загинув від руки атентатчика, провокатора-жида.

Пам'ять поляглих вшанували трихвилинною мовчанкою. Після цього Чорнота говорив недовго, бо нараду довелося припинити.

За пляном ЧеКа, чекіст Ф. Дзержинський, з допомогою яничара Баліцкого, їздили по Україні, нищили національне українське відродження та закріпляли сов. владу. Саме тепер Дзержинський мав намір очистити Холодний Яр та всю ту округу, щоб відкрити дорогу: Новогеоргієвск, Чигирин, Олександрівка, Сміла — Бобринська.

З цією метою він побував у Кременчуці, зібрав там чекістів та червоного війська і Дніпром, на пароплавах та баржах переплив до Новогеоргієвська, де доповнив своє військо якоюсь частиною. Там же він озброївся ще двома гарматами і вирушив на села: Андрусівку, Стицівку, Галаганівку та вступив і до Чигирина.

Був Дзержинський тут тиждень чи більше. Настановив свою владу із місцевих яничар та "вибранців божих", що люблять чужу кров і оголосив амнестію, але на оголошену амнестію ніхто не з'явився.

Після цього почалися арешти. По селах чекісти заарештовували запідозрених у націоналізмі людей, звозили їх до Чигирина, і тут допитували…

Зібрали вони до двох десятків ні в чому невинних селян і обвинуватили їх в бандитизмі та нездачі хліба. Тут же за наказом чекіста Дзержинського, половину з них вивели на "пісок" і розстріляли, декого звільнили, а решту арештованих розстріляли, коли Дзержинський виходив з Чигирина.

Відходячи, загрожував:

— Вот так будут унічтожени все врагі совєтской власті!

Саме під час холодногорської наради, яка тількишо почалася, наспіла вістка, що Дзержинський з Чигирина прямує на Ведмедівку зі своїм численним військом ще й з гарматами.

Повтанці почали жартувати з пляну Дзержинського, що хоче "відкривати дорогу":

— От іще один і "відкриватима дорогу". Багато вже було таких, що намагалися її "відкрити", але не відкрили, бо дуже туго вона " закрита". Лоби тільки собі побили. Так і цьому, що прийде, то "лапті сплетемо"…

Отаман Чорнота запропонував відкласти нараду на пізніше, а тепер зайнятися підготовкою до оборони. Сказав, що має відомості про ворожу розвідку, яка вже дуже близько.

Нараду відклали до слушного часу і почали готуватися до зустрічі з ворогом.

З піднесенням був вироблений план оборони та наступу, за яким ворог мусять бути повністю знищений, а сам Дзержинський — роздертий.

Дзержинський вийшов з